Глава 1818
— Ви дійсно хочете це дізнатися? — З простим сарказмом запитав Дунфан Сюань, дивлячись на них з усмішкою, яка не приховувала його справжнього ставлення до того, що відбувається.
— Кажи! — Цзи Ян вказала на нього своїм довгим мечем.
"Як ви хочете знати, чому б вам не приєднатися до них?" - подумав Дунфан Сюань згадавши про вбитих Су Ло і Наньгуна Люня. Він не міг стримати щирого сміху, який доносився до сліз.
Справді, це було чудово — мати можливість помститися!
На цей момент обличчя Бієнн Юіна і Цзи Ян були вже попеліного кольору. Цзи Ян, не кажучи ні слова, підняла меч!
Дунфан Сюань скористався можливістю ухилитися і з холодним посміховищем вимовив:
- Час вийшов. У мене немає часу грати з вами.
У цей момент ворота Хуаньцзин Великої Долини повільно відкрилися. Дунфан Сюань, проїхавши повз нас і вилетів назовні!
Дунфан Сюаня не мав ні часу, ані сил на розмови з ними.
Цзи Ян і Бієнн Юін, спантеличені, дивилися на відкриті ворота. Вони переглянулися, не знаючи, що робити.
Слідувати за Дунфан Сюанем або залишитися на місці і чекати Су Ло та Наньгуна Льюня?
— Що ж нам робити? — запитала Цзи Ян, а її тон був сповнений занепокоєння.
Обличчя Біечен Юіна, зазвичай прекрасне, стало холодним. Його червоні губи стиснулися в тонку лінію, а очі з кров’ю дивилися на слабу фігуру Дунфан Суаня.
— Ми не можемо піти, поки другий брат і Ло не вийдуть.
Двері були відчинені тільки один день. Якщо сьогодні мине ще один день, а Нанґун Левунь і Су Ло не з'являться, це стане серйозною проблемою!
— Давайте почнемо пошуки. Повернемося сюди до настання темряви! — звернувся Бієнн Юін, пильно дивлячись на Цзи Ян.
— Добре! Але спершу нам слід зробити оцінку, щоб не втратити один одного з поля зору.
Вони швидко розірвали свої погляди.
Наступала ніч, і було очевидно, що наближається час закриття.
У темряві дві фігури зблизилися і нарешті зустрілися біля воріт.
Обличчя Бейчен Юіна було похмурим і виражало смуток:
- У мене немає новин, а у тебе?
Цзи Ян занепокоїлась:
- Що ж робити? По дорозі я не знайшла нічого особливого і не знаю, де вони... Невже все так, як сказав Дунфан Сюань...
- Не кажи дурні! Другий брат набагато сильніший за Дунфан Сюаня, навіть Дунатан Суані міг втекти, хіба з ним може щось статися? — З цими словами обличчя Біечен Юіна затьмарилось, а його погляд став холодним.
- Я не знаю, що сталося з Ло Ло... — Цзи Ян в розпачі топнула ногою.
Потім вони обидва подивилися на відкриті ворота і деякий час не знали, що робити.
— Я не хочу їх втратити, в будь-якому випадку, я не вийду! А ти виходь! — З цими словами Цзи Ян розвернулась і сіла на землю. Вона дивилась на ворота, і її очі поступово наповнювалися слізьми.
Біен Юїн сидів поруч з нею, спокійно тримаючись за голову від болю. Його голос звучав хрипло і похмуро. Через багато років він пробурмотів:
— Як ти думаєш, я вийду?
Вони прийшли сюди вчетверо, але тепер їх залишилось лише двоє.
Перед нами мерехтіло біле світло, а брама Хуаньцзинів слабо колесувалися.
- Ворота закриваються! — Ян затурбована Цзи і різко встала.
Глава 1819
Біжен Юін також підірвався:
— Ми не можемо дозволити їм закритися! Якщо вони закриться, то ми вже ніколи не зможемо їх відкрити!
Вони могли вийти, але як же Нангун і Ло? Що, якщо вони досі борються за те, щоб дістатися сюди?
Ні, ми не можемо дозволити воротам закрити ось так просто!
Бієчен Юін і Цзи Ян поспішно встали.
Вони тримались за зачиненими брамами, які повільно закривалися. Коли вони вклали у руки духовну силу і пропустили її крізь долоні, ворота дійсно перестали рухатися, але коли Цзи Ян спробувала відпустити їх, брами знову повільно зрушили.
— Не відпускай, не отпускайся! — Ян Бічен Юіна попередила Цзи Ян Бієнн, спираючись на свій досвід.
— Добре! — Втішився Бієнн Юин. — Дивись, ми дійсно зупинили їх! Вона дійсно зупинилася!
— Да! — Викрикувала Цзи Ян, з тугою дивлячись на надійні застиглі ворота. Її настрій раптово погіршився. Як би я хотіла, щоб вони прийшли швидше!
Звісно! — Він кивнув Бієнн Юїн, ніби не вірить у могутність Наньгуна.
Однак ні Бієнн Юїн, ані Цзи Ян не могли припустити, що день повернення Су Ло і Наньгуна Люня виявиться таким далеким.
Ворота залишалися відкритими, і все залежало від Бієнн Юіна та Цзи Ян які постійно виливали свою духовну силу в них. Але як можна підтримувати ворота у відкритому стані не один день, а багато місяців?
На щастя, завдяки Су Ло вони мали багато кришталевих каменів, які дозволяли їм протриматися.
А що ж Су Ло?
Вона була повністю поглинута розв’язанням проблеми. Як об'єднати шістдесят чотири пелюстки в тридцять два?
Спочатку вона почувалася абсолютно безпорадною, але потім, згадавши принцип Простільної гравітації, зрештою виявила рішення.
Су Ло, стискаючи ручку і папір, зосередилась на формулі закону Простільної гравітації. Її обличчя було покрите кров'ю, але очі горіли від енергії.
Раптом вона вигукнула:
— Я вижу!
Потім вона підскочила на ноги і з радістю закричала.
У цей момент Наньгун Левюні повільно відкрив свої холодні очі.
- Що сталося? — Він запитав слабких, але таким приємним голосом, що міг би зворушити серце.
- Нарешті ти прокинувся! « Су Ло не могла стримати емоцій і, без сумніву, кинулася в його обійми. Вона міцно обняла його і не відпускала.
Блудні губи Наньгун Льоюня зворушила легка усмішка. Він ніжно погладив її шовкові чорні волосся і запитав з любов'ю:
— Сумувала по мені?
— Угу! — Кивнула Су Ло, не приховуючи своєї любові. Вона урочисто кивнула: « Я сумувала за тобою.
Ці три слова, промовлені з такою відвертістю, викликали у Нанґун Люня відчуття комфорту і посмішки.
Щоб вимовити ці слова, треба було зазнати будь - якого болю.
- Чому ти так кричала? — З цікавістю запитав Нанґун Люнь.
— Ах так, я забула про таку важливу справу, коли побачила, що ти прокинувся! — Викрикувала Су Ло, відштовхнувши Нанґун Люня, і поспішила до нерухомого повітря.
Хоча Су Ло було боляче через те, що вона відійшла, вона розуміла: Наньгун Левюні дала йому зрозуміти, наскільки він нею цікавиться. Тому він неохоче відпустив її і став чекати, поки вона не вирішить проблему.