Глава 1812
— Це ти винна, — каже Нанґун Люньн узяв її за руку і обійняв за талієм.
Почувши ці слова, Су Ло не знала, плакати чи сміятися.
— Добре, я визнаю свою відповідальність. Хіба можна її уникнути? Але спершу скажи, де маленький Камінь?
Наньгун Левуні знав про існування Малого Каменя. Су Ло пам'ятала, що коли вона була непритомна, Наньгун Людюне не спав. Він повинен був знати, що сталося.
— Маленький Камінь... — У очах Наньгун Люня спалахнув вогник.
Побачивши, що він замовк, Су Ло занепокоїлась:
- Розкажи мені все, не приховуй правду!
Наньгун Левюнґ з захопленням подивився на Су Ло. Він запитав:
— Ти впевнена, що хочеш знати правду?
— Да! — Су Ло без коливань кивнула.
— Навіть якщо правда буде жорстокою? — Схвалил Нангун Люнь.
Су Ло знову кивнула, на цей раз більш рішуче.
Навіть перед лицем першого вогню, який з'явився у момент створення неба і землі, вона була впевнена, що маленький Камінь ніколи не віддасть його. Її найбільше турбувало, що з ним стався нещасний випадок, і він міг постраждати, намагаючись врятувати її.
— Не дивно, що маленький Камінь був готовий пожертвувати собою заради тебе. Наньгун Левюнь ніжно погладив білу щоку Су Ло тонким пальцем і тихо зітхнув: « Маленький Камінь зник і більше не повернеться, але ти... не сумуй.
— Пожертвував собою ради мене? Ти маєш на увазі, що маленький Камінь... — очі Су Ло миттєво почервоніли, і вона з недовірою глянула на Нангун Люня. Її пальці міцно стиснули його одяг, а на тильному боці рук здулися вени. — Ты... Ти ж не це маєш на увазі?
— Ні, це саме те, про що ти думаєш, - хоча Наньгун Люні не міг знести цей біль, він розумів, що краще відразу покінчити з нею, ніж продовжити агонію. Тому він швидко сказав Су Ло правду: « Він мав честь померти за тебе.
- Ти дійсно так думаєш? — Су Ло з подивом втупилася на нього. Хіба це була честь для Малого Каменя померти за неї? Як вона могла дозволити, щоб маленький Камінь отримав таку честь?
— Ну, якщо я можу померти за тебе, то це також честь і для мене, - Наньгун Люнь, взявши голову Су Ло у свої руки, зітхнувши згадав минулі події. — У той час я був важко поранений, і хоча я міг захистити себе, я не міг захищати тебе. Якби я спробував це зробити, я б точно загинув.
Очі Су Ло миттєво розширилися від жаху! Наскільки серйозною була ситуація?
— Так, вона була дуже серйозною. За таких обставин... — Наньгун Люун ніжно провів пальцями по атласним м'яким чорним волоском Су Ло і повільно, слово за словом, вимовив: - У той момент не було ніякої можливості, і саме тоді, коли я вже зробив свій вибір, з’явився маленький Камінь.
Огнесна лава відбивалась у глибоких і гарних очах Нанґун Люня, і в них був запечатаний слід чаруючий та диявольської краси.
Наньгун Лууні зробив паузу, а потім повільно говорив про події, які могли б стати фатальними в його житті.
— З'явилася маленька кам’яна фігурка, яка перетворилася на броню небуття і захистила нас з тобою. Але сила вибуху Червоного Лотоса Юнь Луо була настільки великою, що навіть коли б він повністю вичерпав свою духовну силу, то зміг би захистити нас лише на кілька секунд.
Як ми всі знаємо, сила спалювання душі була дуже потужною, але як тільки душа згорала, вона дійсно зникла зі світу і розчинилася в небуття.
Глава 1813
— Нет! — вигукнула Су Ло, заливаючись слізьми.
Сльози текли по її щоках, падали на лелесток лотоса і розбризкували воду.
Невже маленький Камінь покинув цей світ? Вона не могла в це повірити. Але якщо так, то куди ж він міг дітися? Су Ло обшукала всі кутки всередині і зовні, але не виявила жодних його слідів.
Наньгун Левуню ніжно обняв її, ніжно погладив м'якою спиною і лагідно втішився:
- Не варто так сильно сумувати, треба жити далі.
— Я не верю! — вигукнула Су Ло в хвилюванні, потягнувши Нангун Люня за рукав. Її губи тремтіли від хвилювання, і вона повторювала: « Як це можливо? Мене незабаром приведуть до командира, тоді я зможу допомогти йому відновити тіло, він зможе з'явитися на світ справедливо і благородно, чому це відбувається?
Наньгун Левуні не знав, як потішити її. Він просто продовжував гладити їй по спині і ніжно шепотіти слова потіхи.
Серце Су Ло було сповнене гіркотою.
Маленький Камінь зник, а вона навіть не встигла сказати йому на прощання ... Незважаючи на його пихатість і гострий язик, він завжди був готовий допомогти їй на цьому шляху, як і її найближчий товариш, який також був для неї вчителем та другом...
Су Ло охопила глибока печаль. Дві сльози беззвучно скакали по її щоках і впали на лептом лотоса біля ніг.
Раптом Су Ло відчула, як пелюстки лотоса затремтіли. Хоча це було ледве видно, вони з Наньгун Левунем відчули це одночасно.
— Піди і знайди Червоний Лотос Юнь Луо, — Нангун Леуню дав їй це завдання, щоб відволікти Су Ло від її сумних думок. — Маленький Камінь врятував тебе, ризикуючи своїм життям, тільки щоб ти змогла завоювати Червоний Лотос Юнь Луо. Не кажи мені, що ти не дозволиш здійснити останнє бажання Малого Каменя.
— Добре, я піду і знайду його! — Су Ло рішуче витерла сльози з очей.
Тільки після цього вона оглянула навколишній простір.
Наскільки вистачало очей, все було охоплене морем вогню.
Навколо них шаленіли язики полум’я, внаслідок чого здійнявся сильний жар. Внизу лава розносить жар. У її центрі височів величезний червоний лотос, наче символ досконалості. Його пелюстки були настільки великими, що могли б вмістити двоспальне ліжко, і саме на одному з них вже спочивали Су Ло та Наньгун Левуні.
— Червоний Лотос Юнь Луо? — Вимогла Су Ло, показуючи на величну квітку. У цей момент Червоний Лотос Юнь Луо ніби занурився у глибокий сон, не маючи тієї ж сили, що і раніше, наче диявольська сутність, здатна поглинути все навколо.
Су Ло хотіла підійти до нього, але виявила, що не може подолати невидимий бар’єр навколо лотоса. Вона безпорадно похитала головою, дивлячись на Нангун Люня.
І той сказав:
— Твоя сила не відновлена, і ти не зможеш його підкорити. Йди сюди.
Су Ло мовчазно підійшла до Нангун Люню. Його білосніжні пальці лягли на її вени, і він на мить затримав свій погляд на ній, злегка насупивши густі брови.
— Залишилося лише 20 відсотків твоєї сили, — сказав він.
Насправді, Наньгун Левуні і сам був настільки слабкий, що ледве міг стояти.
За таких обставин, не кажучи вже про те, щоб битися з Червоним Лотосом Юнь Луо, вони могли лише сподіватися, що він не вирветься із-під контролю і не поглине їх.
Хоча Су Ло і Наньгун Левюні вирішили використати момент, щоб зробити самовдосконалення, ситуація ззовні докорінно змінилася.
Дунфан Сюань швидко відступив, і в той момент, коли він вирвався, на місці Червоного Лотоса Юнь Луо прогрівся сильний вибух.