Глава 1806
— У майбутньому ми ніколи більше не розлучимося! - Голосував Наньгун Люуня.
Не розлучатися? Су Ло раптом згадала, як Нанґун Люнь одного разу говорив, що піде. Але в цей момент було б недоречно говорити про такі речі або показувати, що вона розчарована.
- До речі! — Су Ло раптом згадала про щось і вирвалася з обіймів Нангун Люня.
— Що таке? — Хлопець був захоплений зненацька, і Су Ло ледве вдалося звільнитися.
— Швидше! Ходімо! — Су Ло схопила Нангун Люня і потягла його вперед. Вона бігла й казала: « Перший вогонь на початку створення неба і землі — Червоний Лотос Юнь Ло, чи ти чув про нього?
— Червоний Лотос Юнь Ло? — Очі Нангун Люня миттєво засяяли.
Побачивши, що він чув про нього, Су Ло не стала витрачати час на розмови. Вона вказувала пальцем вперед:
- Поки він не прокинувся, йдемо швидше. Час закінчується!
Час був обмежений лише 12 годин, але вона витратила багато часу, перетинаючи міст душі. Потім її переслідували синя маріонетка Бога Бітви, і це також відняло багато сил. Тепер же...
"Скільки часу залишилося?" - подумки запитала Су Ло у Малого Каменя.
- Колись залишалося ще півгодини, але ти втратила чверть години з жалюзою до нього — відповів маленький Камінь.
"Значить, залишилося лише чверть години?" - Су Ло широко розплющила очі від здивування: чому ти мене не попередив?
"Чи не думаєш ти, що я повинен автоматично відключатися, коли відбувається сцена 16+?" - зухвало насміхався маленький Камінь над Су Ло.
Су Ло раптово погрустніла і мовчки втупилася на нього.
Незабаром вона швидко встала, взяла Нангун Люня за руку і помчала вперед:
- Якщо я правильно пам'ятаю, він повинен бути попереду, ще є час!
Ці слова настільки швидко підвищили швидкість.
Наньгун Левуні усміхнувся:
- Тобі не потрібно так напружуватися, просто вкажи напрямок.
Ці слова не встигли промовити, як Нанґун Люнь підхопив Су Ло на руки і швидко помчав уперед. Його швидкість була постійною, хоча він тримав свою принцесу на руках.
— Твоя швидкість... - Су Ло була вражена, її очі сяяли від захоплення. Вона схопила Нангун Люня за халат і запитала: « Твоя сила значно зросла, чи не так? Ти тепер Святий?
— Святый? Так, нічого особливого, — з легкою гордістю відповів Наньгун Льовінь.
Коли він тільки увійшов до Тайної Території Бродячого Дракона, то вже був у ранзі Командира. А тепер і ранг Святого — нічого дивного, чи ж не так?
Су Ло була приголомшена. Порівняно з Наньгун Луунем, її прогрес був занадто повільним. Зараз вона була тільки на 10-му ранзі!
Завдяки картам Су Ло не збилася. Дорогу постійно переважали заміна душ. Спочатку Су Ло було дуже важко справитися з цим полум’ям, але тепер усе стало простіше.
Коли полум’я напало на нього, він лише злегка змахнув рукою і запал відступив, наче віддані піддані перед монархом. Це настільки вразило Су Ло, що вона злякалася.
"Як же це працює?" - її очі за округли від подиву.
Як же колись ці пламінування душі противилися їй? Вони вибудовувалися в міст і з усіх сил намагалися зупинити його просування. Але як все змінилося, коли вони стали на коліна, щоб привітати Нангун Люя? Це була занадто велика різниця, чи не так? Усвідомлюючи різницю в їхній силі, Су Ло була готова розстроюватись.
Глава 1807
— Що таке? — запитав Нанґун Люнь з легкою недбалістю.
— Ни в чём! — Я відповіла Су Ло, що він незадоволений.
Наньгун Левюнґ раптом посміхнувся і ніжно погладив маленьку дівчинку з сім’ї Ло. Її сердитий погляд був настільки чарівний, що викликав посмішку.
— Ходімо, це прямо попереду! — Подивившись на карту, вигукнула Су Ло. Вона була приємно здивована і підбадьорювала його.
Кроки Наньгун Левюня прискорилися, його стрункі руки обйняли Су Ло, і порив вітру пронісся перед ними.
Незабаром вони досягли магічного місця.
Порівняно з зовнішнім світом це місце здавалося казковою країною.
З струмка, який протікав перед ними, доносився шум води, яка оберталася по колу, темно-синя, кристально чиста, блискуча в сонячному світлі і створює відчуття мрії.
У центрі струмка стояла плавуча платформа з білого нефриту. Від неї виходила аура, яка мимовільно привертала до себе.
- Ось воно! — Поглянула на плавучу платформу, аж раптом вигукнула Су Ло. На ній тихо пускався білий цвіт лотоса. Вона була дуже втішна і мало не підстрибнула від щастя.
Наньгун Люні, звичайно, теж помітив його.
« Чекай тут, не рухайся і дай мені подивитись.
На паровій платформі тихо похитався білий лотос. Перед ним стояв Наньгун Лююнь. Однак він не квапився діяти, а уважно вивчав білий лотос.
Чи це і є той самий Червоний Лотос Юнь Ло, про якого мріяла Су Ло? Але чому він не червоний?
І ось Нанґун Люунь, зібравшись з духом, спробував проникнути всередину білого лотоса, щоб дістати якусь секретну інформацію. Але в цей момент маленький Камінь нагадав Су Ло:
- Червоний Лотос Юнь Ло ось-ось прокинеться, поквапся!
Су Ло передала цю фразу Нангун Люню. Його гарні брови нахмурилися. Цей білий лотос не був товстим Таросом Юнь Ло.
Форму можна було змінити, але атмосферу, яка була створена хаосом під час створення неба і землі, неможливо було виправити.
- Якщо вам не вдасться знайти Червоний Лотос Юнь Ло, у вас ще є час випити чашку чаю... — Голос Малого Каменя звучав з надзвичайною силою.
Хоча він не закінчив речення, вона зрозуміла його значення. Якщо вони не знайдуть Червоний Лотос Юнь Ло найближчим часом, то коли він прокинеться, всі вони перетворяться на похоронний предмет і зникнуть в дим.
Тепер Су Ло мав лише два шляхи.
По-перше, вона могла продовжити пошуки. Важко було передбачити, чи вдасться знайти Лотос за часом на чашку чаю.
Другий варіант - швидко відступити. Тільки так вони могли б дістатися до безпечного місця в останній момент.
"Війти чи залишитися?" - запитала себе Су Ло, її очі зустрілися з очима Нанґун Люня — рішення було важким для неї, тому вона залишила це питання на його розгляд.
Очі Нанґун Левуня сяяли, як електричні іскри, він уважно вивчав навколишнє місце, приймаючи питання Су Ло. Усміхаючись, він промовив м'яким голосом, з серйозним виразом дивлячись на Су Ло:
- Ти довіряєш мені?
Ці прості слова таїли в собі безмежну впевненість.
Су Ло, посміхнувшись, кивнула. Наньгун Левуні не ризикував би, якби не був впевнений хоча б на 80%. Він завжди був обережним.
— Добре, — у його очах промайнула легка усмішка, і він повільно потягнув Су Ло вперед. Його тонкі пальці вказали на водну гляду на сході: « Якщо я не помиляюся, він повинен бути там.