Глава 1716
Але Су Ло не встигла наблизитися до Дунфан Сюаня, як його фігура, ніби відламаний повітряним змій, швидко відлетіла назад.
Су Ло широко розплющила очі, потім повернулася і побачила, як Нангунь забирає свою довгу пряму ногу.
– Ты... - Су Ло сковтнула.
Якщо крутити сцену назад, то можна було легко побачити, як Нанґун Люнь відпихнув Дунфан Сьюаня, що відлетів убік. Але, на жаль, Су Ло бачила тільки останній рух.
- Хіба ти не хотів, щоб він увійшов? — куточок рота Наньгун Ліюня скинувся в чарівному усмішку, його тонка рука лягає на плече Су Ло, і вона одним рухом занурилася в його обійми.
- Але цей вчинок не надто прямолінійний? - Дунфан Сюань так довго стояв у позі, але Нанґун Люунь відразу ж відштовхнув його однією ногою.
Оглянувшись з боку, Су Ло побачила, що Дунфан Сюань лежить на землі. Його очі були закриті, дихання було ледь чутним, ніби він знепритомнів.
- Неймовірно! Я теж хочу навчитися! - очі Бієнн Юіна втупилися на Нангун Люня, немов мерехтливі зірки.
- Ти не можеш цього навчитися, — Нанґун Луунь злегка фикнув.
- Неможливо! - Біен Юін схопився, бажаючи обійняти Нангун Лююня за стегно, через що той мало не пнув його: — Якщо вже ти хочеш вчитися, то вчись як слід! - Наньгун Люун одним ударом відправив Бієнн Юіна в політ.
Су Ло і Цзи Ян від подиву ахнули та скрикнули, але тут же побачили, що фігура їх товариша влетіла до тіло Дунафан Сюань, який з великою важко піднявся на ноги і невпевнено похитався.
— Ах, ох ~~ - підсвідомо Су Ло випустила вигук захоплення. Потім вона побачила, як попкою Бієнн Юїн оселився на голову Дунфан Сюаня. Дійшло до того, що він впав на землю без свідомості.
- Невже Бієнн Юін не може бути таким красивим? Він навіть надто гарний, чи не так? - Очі Цзи Ян дивилися прямо перед собою.
Але тоді Бієнн Юін не міг говорити про свої страждання, тому що в цей момент над ним пронеслася зграя снігових яструбів, які покрили небо. Кожен з них був безжалісним, кровожерливим і жорстоким, гострими кігтями. Вони нападали на них хвилі.
Біечен Юін був невинний, але хто йому сказав, що він повинен розчавити снігового ястру в повітрі після удару Наньгун Люня? Як же занадто турботливі й упереджені снігові яструби не звертати уваги на це? Внаслідок цього пташат без розбору атакувала Бієнн Юіна та Дунфан Сюаня.
- Прокляття! - Під тьмяним гострими кликами і кігтею Бічен Юін майже не міг триматися на ногах. Він підкинув згублену свідомість Дунфан Сюаня в повітря і водночас вхопився за цю можливість життя та смерті. Його фігура була швидкою, як швидкість світла, і з різким звуком він вийшов на дорогу.
- Це було близько... - Спостерігаючи за тим, як один за іншим сніжні яструби не могли атакувати, Бієнн Юін радів і витирав піт з лоба. Ще трохи, ще трішки і він би загинув!
- Де Дунфан Сюань? - Цзи Ян звернула увагу на Дунфан Сюаня.
— Серед снігових яструбів, - Су Ло нахмурилась - за логікою речей, несвідомий Дунфан Сюань вже повинен був бути розірваний на шматки, але...
- Значить, цього разу Дунфан Сюань точно загинув? - Очі Яна виражали глибоке задоволення, до цього старшого брата вони не тільки відірвалися один від одного, але й були швидше ворогами.
Су Ло подивилася на густо-червону зону снігових яструбів і похитала головою:
- Дунфан Сюань зник.
- Що? - Цзи Ян скрикнула від недовіри і, вставши на курки, подивилася вперед: — Як він міг зникнути ось так просто?
Глава 1717
— Не знаю, – Су Ло розвіла руки в сторони, висловлюючи свою безпорадність.
- Телепортаційний камінь, — голос Наньгун Левуня був чистий і холодний.
– ... Прокляття! – З сердито вирубався Біен Юін.
Колись Лі Яояу міг втекти в Дев’яті різних палацових залах завдяки телепортаційному каменю. Тепер Дунфан Сюань також використав цей метод. Чи ці лиха залишаться тисячоліттями?
Його група піддалася нападам магічних звірів, і майже всі вони в критичні моменти встигли врятуватись. А ось Су Ло пройшла весь шлях вільно й спокійно. Вони успішно подолали цілу снігову гору. По дорозі вони не лише зазнали нападу, але й побачили цікаві краєвиди. Якщо порівнювати їх, то різниця була помітна.
Здається, група Су Ло вирушила на мальовничу екскурсію: вони швидко досягли вершини снігової гори — вона виходила в небо. На вершині, простягнувши руку, можна було майже торкнутися круглих хмар, ніби вони були безсмертними.
- Така красива величезна сніжна гора... Бачачи такий чудовий пейзаж, хоч би якою гіркою була дорога, вона стояла того.
- Вірно, тут дуже красиво.
Серце Су Ло заспокоїлося. Вона заплющила очі і глибоко зітхнула.
Тут повітря було свіжим і чистим. Повітря, втяговане у легені, мало солодкий смак, який відсвіжує серце.
- Хлопці, дивіться, група Дунфан Сюаня, — Біен Юїн озирнувся по сторонах і побачив фігуру Думтан Суанья.
Су Ло пішла туди, куди він сказав подивитися вниз і таємно зраділа.
Вдалеку виднілася чорна крапка — обриси Дунфана Сюань. Цього разу він був не один, людей було троє. Раніше Дунфан Сюань використовував камінь телепортації, щоб врятуватися від нападу снігових яструбів, але в цій сніжній горі був нескінченний потік магічних звірів.
Тепер вони втрьох з усіх сил бігли вперед, а за ними гналося безліч кареоких сніжних барсів. Вони виглядали так, наче між ними і Дунфан Сюанем була ворожнеча, яка закінчиться тільки у випадку смерті однієї сторони.
- Група Дунфан Сюаня дійсно не пощастило, — хоча Цзи Ян вимовила співчутливі слова, на її обличчі не було ні краплі співчуття, замість цього на ньому з'явився вираз schadenfreude.або злорада).
- Що він шукає? - рота Су Ло скривдився в примарній усмішку, вона поставила питання, на яке знала відповідь.
- А що ще він може шукати? Він, мабуть, шукає нашу дорогу. Біечен Юїн побачив Су Ло підбігла й вихопила маленький камінець, який вони кинули, і її усмішка стала ще радіснішою: — Шкода, що не знають, як тільки ми покинемо цю стежку, вона автоматично зникне.
Точніше було б сказати, що лава на цій дорозі має обмеження часу. Зрештою, це була лише частина лави, яка не могла протистояти всій величезній горі снігу.
— Сила Дунфан Сюаня знову зросла, — відповіла Су Ло до Наньгуна Льюню.
Броуви його злегка здригнулися, і він з незворушним виглядом сказав:
- Йому залишилося зовсім трохи до звання командира.
Якщо вам нічого робити, не провокуйте його.
- Добре, Су Ло кивнула на знак схвалення. Дунфан Сюань міг прорватися в наступну мить, а може, на це піде кілька років. Це було важко передбачити, але якщо він отримає рангу командира, то його сила зросте раз. Мабуть, він стане загрозою для групи Су Ло.
- Може, нам... - Наньгун Люнь подивився на Су Ло, хотів щось сказати, але засмучився.
- Якщо ми вб'ємо Дунфан Сюаня без причини чи приводу, буде важко пояснити це твоєму майстереві, вірно? - Маленьке личко Су Ло перекосилося, і вона подивилася на Нангун Люня.