Глава 1714
Усі жахали одне одного, але ніхто не підняв руку.
- Невже всі думають, що він втече? - Пробурмотала Су Ло. Вона пробурмотів: « Характер Лі Аошена вже настільки зіпсувався?
- А ти як думаєш? - З цікавістю запитала Цзи Ян у подруги.
- Не потрібно і питати... - Су Ло звернув увагу на Лі Аошена, який швидко вибіг на дорогу: — Насправді, результат вже відомий.
Усі дивилися на Лі Аочана, і в їхніх поглядах читалась слаба тьмяність.
Тільки що він був непорушний, прямо і крижаним чином високомірний. Тепер же, побачивши цього худорлявого і слабкого Чотириокого Мастіфа, він негайно кинувся бігти. Більш того, він побіг дорогою, яка натягнулася на себе найбільший сором. Це викликало в усіх велике недовір’я.
– Лі Аочен, хе-хе, - для Бієнн Юіна було досить висміювання, щоб описати характер Лі Еношена.
- Ей, а не надто сильно він перериває з «раз вкусив, два затемнився»? Може, він не знає, що це лише чотириокий Сніговий Мастіф у дитячому віці, який не володіє великою силою? — Су Ло недолюдно показала на Чотириокого Снігового Мастіфа, який полякав Ліочена і вибіг на стежку: - Хлопці, подивіться під його черево!
Усі пішли за поглядом Су Ло і вже з одного погляду все зрозуміли.
Ніхто не знає, з ким Чотириокий Сніговий Мастіф воював раніше, але можна було помітити, що в білосніжному хуртовини під його черегом стичав кинджал, який був впевнено і безжалісно заторкнуть всередину. Навіть рукоятки майже не було видно.
Коли Лі Аочен побачив, як він з великою швидкістю вибіг на дорогу, Чотириокий Мастіф дуже боявся його руху. Незабаром він розвернувся і швидко втік, зникнувши в повітрі.
- Ха-ха-хо, ха-Ха... - Цзи Ян плескала в долоні, сміючись так, що майже не могла дихати.
- Лі Аочен, тебе до смерті налякав цей Чотириокий Сніговий Мастіф, якого ти міг прикласти однією рукою, ха-ха-хо... - Біен Юїн вказав на Лі Аочена, прикриваючи живіт і закриваючи від сміху. Йому було настільки смішно, що він мало не катався по землі.
Обличчя Лі Аошена було настільки червоним, що з нього капала кров. Його фігура була жорсткою і прямої, а гнівний погляд був спрямований на маленьку чорну точку, яка втікала все далі й надалі. Йому так і хотілося кинутися і вбити цього Чотирихокого Снігового Мастіфа до смерті! Він був розлючений! Яка ганьба!
Від безжалісних висміювання та наруги Цзи Ян і Бічен Юіна колір обличчя Лі Аошена став попільним. Як він міг зберегти почуття власної гідності і репутації перед ними? Якщо б це було можливо, Лі Аочен хотів би вбити всіх присутніх, адже тільки мертві можуть вічно зберігати таємницю.
Злісний погляд Лі Аочана пройшовся по обличчю усіх присутніх. Потім він розгорнув своє тіло і, використовуючи всю силу свого тіла, кинувся вперед!
- Який сором! Якби я був ним, я б уже розбив свою голову о землю. Ха-ха-Ха, - Біен Юін розсміявся і продовжував витерти сльози на пару з Цзи Ян
Але вираз обличчя Су Ло поступово ставав серйозним.
- Ло Ло, про що ти турбуєшся? - Сміючись, запитав Бієнн Юін.
— Не дуже райдужна ситуація, Су Ло протяжно зітхала.
- В якому місці? Як так вийшло, що я не знаю? - Біен Юін зовсім не розумів, що сталося.
- Лі Аошена не підвищили, тому що його темперамент заблокував його сприйняття. Але тепер він втратив всю репутацію. Після цього він зможе вирватися зі свого темпераменту. Можливо... - у очах Су Ло промайнула серйозна фраза: - Якщо Лі Аочен дійсно зможе подолати кайдани свого темпераменту, то, швидше за все, ми допоможемо йому перейти на наступний ранг.
- Не можу! - Біен Юін був приголомшений. Він з недовірою подивився на Су Ло.
— Надіюсь, що небеса не будуть такі сліпі.
Глава 1715
Оскільки Лі Аочен швидко пішов, група Су Ло також прискорила крок. По дорозі вони говорили і сміялися, не здаючи темпу.
Вони йшли ще пів дня, і Цзи Ян не могла насупитися:
- Здавалося, що Лі Аочен серйозно поранений, але все було зовсім не так. Подивіться, ми додали темп і йшли пів дня, але так його й не побачили.
Бієчен Юін безтурботно сказав:
- Може, Лі Аочен вже похований у снігу?
Цзи Ян не погоджувалася похитаною головою і раптом видала здивований вигук, привернувши загальну увагу.
Су Ло подивилася в ту сторону, куди показував палець Ян.
Недалеку від нього Дунфан Сюань розходився зі зграями сніжних яструбів. У повітрі ширяли не один-два снігових яструба, а ціла зграя, майже закривала небо.
Близько сотні сніжних швидких яструбів атакували Дунфан Сюаня. Його небезпечно звузилися, а рукава безконтрольно розлучалися. В мить ока два снігових яструба були обезголовлені і впали на засніжений край, але через жорстокі методи Дунфан Сюаня це ще більше роз'ярило сніжних Яструбів. Дійшло до того, що з хмар вилетіла велика зграя і хвилі за хвилею атакували, кидаючи своє життя на довільну долю.
Але, дивлячись на Сю Ло як він виглядав, Дунфан Суаня проминула глибоку задумливість. Якщо вона не помилялася, цей хлопець все ще не досяг своєї межі. Тепер він виявляв силу лише на рівні десятої рани.
Дунфан Сюань повернув голову і побачив, що група Су Ло некваро зупинилася. Його брови холодно нахмурилися, але швидко його рот скривився в підступній і хитрої усмішки. Він швидко полетів у напрямку групи Су Ло.
У цей час позаду Дунфан Сюаня щільно зірвалася зграя снігових яструбів, які безупинно переслідували його і не хотіли відпускати.
Су Ло нахмурилась:
- Дунфан Сюань не вийшов на дорогу, видно, він не знає, що вона безпечна.
Цзи Ян раптом зрозуміла:
- Тобто Дунфан Сюань привів цих сніжних швидких яструбів, щоб вони напали на нас!
Бієчен Юін холодним голосом, сповненим ненависті, сказав:
— Який добрий хід: перекласти лихо на інших, Дунфан Сюань використовував його дуже вміло!
Нанґун Луунь мовчав, але його красиві брови злегка нахмурилися.
- Звичайно, яструби не зможуть пробратися всередину, але якщо ми впустимо Дунфан Сюаня, він скористається цим, — Су Ло висловила своє незадоволення.
- Не хочеш, щоб він входив? - Наньгун Левуні розсміявся і, нахилившись, пробурмотів Су Ло.
- Звичайно, я не хочу, щоб він був проти Сула безпорадного чоловіка.
- Чому не можеш? Думаєш це неможливо? Особисто я так не думаю, — Нанґун Люнь зробив крок вперед.
У цей момент постать Дунфан Сюаня була вже зовсім близько до дороги. Ще один крок — і він опиниться в зоні безпеки. Дунфан Сюань підняв очі на групу Су Ло, в його роті застигла крижана усмішка:
- Ці творці переслідують мене і не хочуть відпускати, може бути ви прийдете мені на допомогу?
- Це твої проблеми, і ми тут ні до чого! – посміхнулась Су Ло.
- Ми всі в одному човні! Якщо я, Дунфан Сюань, помру, вам не втекти від переслідування снігових яструбів, поки Дунаф Суань говорив, він вийшов на вогняну дорогу.
За ним мандрувала зграя снігових яструбів.
У цей самий момент його рука блискавично схопила найближчу до нього Цзи Ян і тепер вона загоряла його від яструбів, — що ще могло бути його метою?
Су Ло сердито крикнула:
- Стій!
І в цю ж мить пішла до Дунфан Сюаня!