Глава 1627
- Повертай нам білі камені, вони належать нам по праву! - Приєднувався до наездам Лі Аочене.
Старик, спостерігаючи за цією сценою, коротко розсміявся і дістав стілець та стіл з-під прилавка, розташувався зручніше і приготувався до вистави. Навіть чайку зеленої заварив, щоб отримати повне задоволення від майбутньої веселощі. Троє набутих бугаїв проти однієї маленької дівчинки, і хто зрештою переможе?
Коли Су Ло побачив таке захоплення, то лише похитала головою: ось правда говорять, що старий — це малий! Дівчина не переживала через результат. Адже на її боці були логіка, хитрість і Наньгун Луунь! І вже з останнім аргументом мало хто міг посперечатися.
- Білих каменів захотіли, дотикики? - Вугледо ухмлювалось екс-Четверта міс. - Як зараз пам'ятаю, зовсім недавно ви в три голоси відмовилися від них. Особливо ти, Дунфан Сюань, що ти тоді сказав? Алі ти вже забув? Що це, склероз, стара маразм, дівча пам'ять?
- .... - Дунфан Сюань і радий би відмовитися від своїх слів, але якось, що називається, було соромно перед хлопцями...
- Так я тобі з задоволенням нагадаю! Як ти там казав, "мусор замість скарбів" - « кому потрібна ця чухня річ, тільки даремно місце займає»? - Я процитувала дівчину. - Ти був упевнений, що каміння не мають і грам духовної сили, тому й "щедро" віддав всю здобич у моє користування.
- .... - Брат-ізвращенець розумів, що цю війну він вже програв і з надією подивився на своїх товаришів по нещастя.
От тільки до того, як Ло Хаомін встиг рот відкрити, Су Лок відрізала:
Ти теж, пам'ятаєш, чітко і ясно показав, що каміння тобі не потрібні. Що вони займають занадто багато місця. Або чи будеш стверджувати, що я насильниця і відняла у вас-бідок всі камені?
Юнака червонів, блідів, відкривав і закривав рот, як рибки-гуппі, однак необхідних слів так і не знайшов. Довелося відступити. Лі Аочене навіть не намагався.
Довелося трійці з мовчазним укором втупитися на Су Ло, сподіваючись розбудити там залишки сумління. Вони даремно для таких осіб, звичайно, ця дивна звірка у неї давно і безповоротно видушений в жахливих муках.
- А коли нас оточили Пурпурні Павки і ви всі розбудили свою духовну силу, хто прийшов на допомогу і розворушив ситуацію? - Вона продовжувала вигинатися з екс-Четвертої міс. - Хто дав вам пілюль аж гросмейстерського рівня, з особистих запасів, між іншим? І якби не мої ліки, ви б вибралися звідти живими? Ми були оточені Пауканами, і нам не вдалося вийти з бою неушкодженими.
Трійця мовчала. Їм нічого було відповісти на ці аргументи.
- Я витратила свої пігулки. Завдяки мені ми перемогли. І, відповідно, всі трофеї також повинні належати мені. Питання є?
Су Ло самодовольно посміхнулася. Насправді, шосте відчуття того, що в майбутньому може виникнути конфлікт, підкреслювалося. Зокрема, саме цим і був викликаний її альтруїзм з пилюками. Вона витратила небагато, зате отримала виграш по всіх фронтах!
Здається, до цих висновків встигли прийти і команда Дунфан Сюаня.
Ти ж продумала це. Ти знала, що білі камені можна використовувати для розиграшу призів, вірно? - Був власною правотою братика-викривальника, хоча він вважав, що щось можна зробити з образником! – Гроссмейстер Рон Юн тобі підказав! - Інакше, навіщо б їй і впрямо збирати це бездимне сміття?
- Вчитель не може увійти на Таємну Територію Бродячих Драконів, - занудно нагадала йому дівчина. - Ми перші прийшли сюди. Отже, звідки він знає про існування і призначення білих каменів? Ні, ти можеш переконувати себе в чому завгодно. Над твоєю параною я не владна. Але і втягувати мене у цю клоаку не потрібно. Я не намагаюся тобі нічого довести, просто констатую факт.
Дунфан Сюань був розлючений. В який раз за цей день. А найбільше він безсилий через свою безпорадність, бо не міг нічого протиставити логіці Су Ло. Проти фактів не потрапиш!
Дівчина ж не стала чекати, поки трио дуричок видумують нові аргументи, а з м'якою посмішкою сказала дідусеві:
- Старійшина, я можу поступатися?
Глава 1628
Старець обгладив бороду і спокійно сказав:
- Приступай. Можливо, така гарненька дівчинка і вдача не обділена.
Вперше йому випала нагода здійснити справжній розуграш! Дідусь навіть відчув велике хвилювання, так він хотів, щоб його кар'єри були успішними.
- Вашіми молитвами, - хмахнула екс-Четверта Міс і приступила до гри.
Сто білих камінців з свого простору, закинула в отвір автомата. Камчатки весело застукали по стінках, і Дунфан Сюаня охопило сильний смуток. У його уяві Су Ло вже загрібала своїми брудними ручечками все призи, а він зовсім, абсолютно, нічогошеньки не міг з цим вдіяти!
Коли пошкоджена кількість каменів була в автоматі, доселився чорний екран з кнопками.
- Потрібно її просто натиснути? - ділово уточнила дівчина.
Старик повзе на стільці, нехтуючи ніжним сонечком, і лише соно хмикнув: « Агам».
- А може бути я спробую першим? - виступив вперед Бієнн Юін. Ніколи в житті йому не доводилося бачити такого апарата, цікаво!
Такий ентузіазм потрібно заохочувати, так що Су Ло, не задумуючись, охоче поступилася йому своє місце:
- Давай, спробуй свою удачу.
- Не сумнівайся, Лоу. Я ж теж свого роду везунчик!
- В якому це місці? - Не стримала іронії Цзи Ян. - Знаючи тебе, не дивуюсь, що ти замість завищиш якесь небезпечне завдання.
Маленький Мрак спав з обличчя.
- Думаєш? - і навіть руки за спину прибрав, стрішаючись доторкнутись до загадкової кнопочки.
- Не бійся, не помрешь, - посміхнулася екс-Четверта Мисс. - Здається, я розібрала принцип роботи автомата. На прилавку дев'яносто 9 коробок, після натискання кнопки має з’явитися число відповідно до вашого «призу». Гадаю, найгірше, що ти можеш витягнути - це страшна бумажка з образливими словами: « Спробуй ще раз». Хіба не так, старійшина?
Звичайно, дідусь не був зацікавлений у цьому. Йому було лестощі навіть пояснити їм правила і умови хоч трохи детально. Натомість він дав їм можливість самостійно розібратися в усьому. І зараз лише ледь помітно кивнув головою, висловлюючи свою згоду зі словами Су Ло. Не забувай згадати, що дівчина - це "розумна" і творча.
Проте, виражаючи він цю думку вголос, екс-Четвертий Міс навряд чи сильно підлещувала його оцінка. Врешті-решт, вона прибула з майбутнього, де подібні автомати на кожному куті стояли. Не важко здогадатися, що принцип роботи у всіх був приблизно однаковим.
- Давай, жми, - підштовхнула вона друга. - Намагання-не катування, максимум, що ти втрачаєш — це сотня каменів. У мене їх ще багато.
Команда Дунфан Суаня розлючено фирснула, але нічого не сказала. Між іншим, більша частина цих самих каменів належала їм! А дівчинка просто розбазарює їх, та ще й зображає з себе саму щедрість! Чудово бути такою шляхетною і безкорисливою за чужий рахунок, ага! Але що вони могли зробити, якщо вже програли словенну перепалку з Су Ло. Все, що їм залишалося - це хором молитися: тільки б « Спробуй ще раз», лише щоб « спробувати знову ».
Вони ніколи не думали про те, щоб самостійно піти на полювання за позосталими Пурпурними Павуками — історія знехтує. Не царська це справа, бачити.