Глава 1625
- Сфера льоду, що заморожує рідину? - підсумувала свої припущення щодо методів знешкодження недобрих молодих людей Су Ло, попутно придивившись до суримового прилавка. Він був розділений на численні квадрати однакових розмірів, і в кожній було по скарбу. Так само і манит, здається тільки руку протягнути - і що-небудь з цих принад відразу стане твоїм!
- Не зовсім, - похитав головою принц Цзінь. - Найкраще придивитися до прозорого крижаного туману без кольору, смаку та запаху — ідеальна субстанція, щоб поранити безцеремних гостей.
Екс-Четверта Міс зрозуміло покидала. Все вірно, таке "місце" не може обійтися без захисту. Інакше від тих, хто хоче охолодити себе за інших, тільки відбивайся. Дівчина добре знала, що сталося незадовго до появи цієї сім’ї. Дунфан Сюань і компашка, вцілівши таке багатство, напевно відразу потрапили на «крючок ». Сяття скарбів та перспектив, які вже так і відкривалися перед ними в уяві, засліпило їх і навіть на мить не дозволило нам задуматися, а не пастка - настільки безтурботно виставляти все це прямо перед носом кожного мигопрохідця? Ні, паршивці напевно не могли ігнорувати дідуся, але вони оцінили його на предмет духовної сили (не було взагалі), вирішили, що з таким « охоронцем» і церемоніалізацією не варто. Ось і накинулися на прилавок, як справжні бандити з великої дороги. Їм треба було лише простягнути руку до забороненого, як туман, коли вони побачили здобич і почали діяти. У ту ж секунду їхнє тіло стиснуло холод, змушуючи грабіжників застикати на місці. Вони, можливо, намагалися віддерти свої шалові ручки, але вже було пізно. На щастя, молоді люди не встигли просунутися далі і отримали лише крихітну дозу отруїв. В іншому випадку їм не потрібно було турбуватися про свій рівень культивації, а вже йдеться про збереження життя.
« Жадібність фраєра згубила», - зігнала в голові Су Ло відома мудрість. А що ще можна сказати, дивлячись на тих, хто заіндівав в'юношу? Більше золотого покоління всієї нації чинитиме безсовісний грабеж.
- Дідусю, скажи, а ці скарби виставлені на продаж? - Зашукаю усміхнутися екс-Четверта Міс старому.
- Так, ви їх продаєте, або просто показуєте? - Підключилася до неї Цзи Ян.
- Ні, маленькі міс, ці речі тут не для продажу, - потряс перед їх цікавими носами сухоньким пальцем дідусь. Потім він вказав на машину, розміром половину зросту людини, що стоїть трохи осторонь і загадково посміхнувся: - Бачили таке, а?
- Це...
"Аппарат" виглядав досить часто: стояв на триніжній підставці, зверху було щось схоже на монітор і трохи нижче розміщувався отвір, як проріз для монет у ігрових автоматах. Лише зовнішній вигляд не міг припустити, що машина має призначення.
- Це...
Автомат для розиграшу призів, - визволив її від болісних здогадок старий. Отже, Су Ло була досить близька! - Що тут незрозумілого, юна леді?
Екс-Четверта Міс невняте потиснула плечима.
- Ви думаєте, що всі ці речі на прилавку є призи? І їх можна виграти в автоматі?
- Ох, ну хоч тут що там дійшло - безлобно посміхнувся дідусь.
- І в чому суть гри? Як дістати призи? Дідусю, розкажи ж швидше! - Біен Юіна, як і завжди, куди більше хвилювалася практична частина питання. Його очі могли освітлювати темну вулицю — такі нетерплячі вогники в них сяяли.
Але тут в їх ідилію увірвався відтяючий Дунфан Суань, безардонно відштовхнув Су Ло і мало не до грудей вчепився сивоволасному дідусю:
- Як скористатися цією машиною, старий?
Лише через кілька секунд інші члени його групи вирвалися, так що компанія Су Ло відразу ж опинилася відтиснена назад.
- Які хали, а? - спалахнула від обурення Цзи Ян. - Гей, товариші, ви слово "загуби" коли-небудь чули? Хто встав, того і тапки, так що відійдіть-но в сторону і почекайте, поки дійде ваш черга!
Глава 1626
Усі троє з нетерпінням чекали сивобородого дідуся, ігноруючи її обурення.
Цзи Ян хотіла додати до своєї пламінної мови, але була зупинено Су Ло:
- Не труси змарновано повітря, подивимося, що їм відповідає охоронець.
Хоч старий і виглядав невинною одуванчиком, навряд чи його великодушність вистачить на жалюгідних людей, які посміяли плюнути йому в обличчя.
- Його тіло сформоване з його ж духу, - шепнув їй на вухо Нангун Люнь.
Екс-Четверта Міс кивнула, хоча й була не в силі зрозуміти суть сказаного. Одна жінка зрозуміла точно: старий — не звичайна людина. Як і все в цій Секретній Території Бродячого Дракона. Дуже дивне місце, повне таємниць і сюрпризів. При певній долині везіння — навіть приємні.
Дідусь нахмурився, весь свій вид демонструючи смуток і розчарування, і гірко зітхнув.
- Старійшина, ми були абсолютно неправі. Молодость-оптичність, самі розумієте. Тільки не ображайтеся на нас, будь ласка! Адже ми всі увійшли на Територію Бродячого Дракона, відповідно, ставлення до кожного з нас повинно бути однаковим, чи не так? - Він почав звиватися на сковороді Дунфан Сюань. І ти, борець за рівноправу знайшовся! Тільки якесь збочене воно у нього виходить....
Старик поспівав ще секунд двадцять, мучаючи компанію Дунфан Сюаня невідомостю, але все ж змилувався:
- Ладушки. Доставайте свої білі камені, спробуєте щастя в розиграші призови.
- Білі камені? - Три спантеличені подивилися. Це ще що за нісенітниця?
- Ви що, не змогли зібрати білі камені по дорозі в мою щасливу хатинку? - Нехотливо пробурчав старий.
Брат-іхрещенець першим виявив смачку, дочекаючись, про що мова:
- Старійшина, ви маєте на увазі ті найменші камінці, які залишилися після знищення Пурпурних Павок?
- Слово-то яке кумедне, "пургурні"! - хехал дід. - Мабуть, вони мають таку назву і вперті до обличчя. Так, саме про ці камені я вам і поясню. Вперёд, приходи. Сотня каменів дає один шанс виграти приз, - махнув рукою старий на простій автомат.
На обличчі дідуся сяяла м’яка усмішка. Він ставився до всіх однаково, чи не так? Навіть дозволив цим недорогощам брати участь у розіграші. Одинакові умови для всіх. Ось тільки до чого були ці кислі морди гамоватою Трійцю? Вони завжди чимось незадоволені!
А Дунфан Сюань і компашка та вперто пригнили. Білі камені — це ті самі, які вони дали Су Ло за своєю безглуздістю (на той час здавалося практичною практичністю) не в мішці їм тягти ці шпильки, право слово!.
Жадібні очі кинулися до екс-Четвертої Міс. Ця картина зображає поблажливу байдужість. Всередині у неї вибухали феєрверки на честь вчасно і так вдало спрацювала інтуїція, але морду обличчя треба було тримати. Єдине, що вона собі дозволила - заглянути в простір, порахувати напливи камінців, досить запалиться — здається у неї буде багато, дуже багато можливостей виграти приз! - І, повернувшись у світ матеріальний, з доситью усмішкою притиснутись до грудей Нангун Льюня.
- Діставай камінці, - відразу ж зажадав Дунфан Сюань.
І перш, ніж Су Ло встигла його суворо відголити, на її захист кинувся Цзи Ян, розлючена донезя і колишніх витівками голців:
- Так, тримай кишеню ширше! Всі камені належать Су Ло. З чого б їй ділитися?
Брат-іхрещенець тільки мигцем пройшовся поглядом по скачущій навколо меншої сестринці, щоб потім знову втупитися на екс-Четверту Міс:
Білі камені - результат нашої спільної битви. Кожен доклав зусиль, щоб перемогти Пурпурних Павів. То чому ж, у такому випадку, нагорода повинна дістатися тобі однією? Ні, якщо Цзи Ян у нас така з себе жертовна і недалекоглядна - це її проблеми, нехай віддає все тобі. Ось тільки нас до цієї категорії дурниць зараховано не треба.
- Ні, не роби цього! - Вторив йому бовдуром Ло Хаомін.
Су Ло хотіла поцікавитися, до якої категорії дурнів вони ставляться, але вирішила, що зараз все ж таки непідходящий і стримався.