Глава 1297
- Ну буде, стане, - прихильно покинув чоловік. - Відчиняй браму.
- Слухаюсь! - Капітан на льоту зловив покинутий йому ключ дивної форми і слухняно потопав розбиратися у складному коморі.
Третій принцеси нетерпляче перемінялася, кидаючи на храм сповнені надії через спини старійшини. Навіть украдкою склала долоні перед собою і тихенько помолилась. Сьогоднішнє життя могло докорінно змінити її, здавалося б, приречення.
Другий старійшина торкнувся своєї підпільної і презирливо хмикнув у відповідь на всі її маніпуляції. Якби не його обіцянка імператриця, він би палець про пальця не вдарив заради бездарної дівчини. Ну який з неї експерт? Тьху. Тільки ресурси даремно потратуть.
Тим часом, ворота з тихим скрипом відчинилися. Перед тим, як хтось увійшов всередину, той найзапекліший охоронець, що має слухові "галюцинації", отримав момент і поклав свій підозрілий ніс у священну Дворця. Храм зустрів його тишиною, пустотою і дзеркальною поверхнею Пруда. Ні натяку на присутність когось чужого.
Остаточно переконавшись у своїх глюках, охоронець кілька нервно "хе-хе" пішов і почухав в затилки поспішив піти з шляху Другого старійшини та третій Принцети.
Коли двері за цією дивною парочкою зачинилися, чоловік, вже не приховуючись, скатив принцесу крижаним зневагам:
- У тебе лише один шанс. Сподіваюся, ти це усвідомлюєш.
- Я вдячна Другому Старшню навіть за такий крихітний шанс, відвісила шанобливий реверенс дівчина. На жаль, рада старійшин у королівській сім’ї займала місце над імператором — дерзити і кати права їй було не по чину.
- Багато базікаєш, - поспішив кислу міну старійшина. - Поквапся і берись за справу, у мене немає ні секунди зайвого часу на твої дурості, з цими словами він недбало кинув білий кристал в алині води озера і суворо нагадав: - У тебе всього годину. Якщо ти не в стані поглинути його енергію, то все одно будеш слухняно одружитися з речником Східної Імперії Лін. Хоч якась від тебе буде користь!
Чоловік бив слова навідмаш, не шкодуючи почуттів принцеси. Бідолашні очі почервоніли, заблудлі — але вона вперто стирчала злі сльози. Не до істерики їй зараз, не час і не місце. І зайві вологості розводити ні до чого - і так доведеться біта годину відображати з себе жабу посеред Пруда чистого Духа.
Дівчина спокійно кивнула у відповідь на жорстоку тираду, і під принижуючим поглядом старійшини, який сів на бережку в позі лотоса для медитації, впевнено промикала до води. Кем, а дурій Третію принцесу було ніяк не можна назвати. Вона добре розуміла, для чого і як саме хочуть її використовувати дорогоцінні родичі. Зараз, коли Північний Мо набирав силу і мало-помалу перетворився в реальну загрозу для Східного Ліна, королівській сім'ї кров з носа необхідно було відволікти своїх звивистих ворогів. Витворити добрі наміри, щоб у відповідний час застати їх зненацька. Цей план з одруженням був дуже хороший, бо дівчина не могла цього визнати. Ось тільки з результатів самої нещасної стороною виявиться саме вона! І відчутися між молотом і накольнею, стати банальною розмінованою монетою в політичних іграх ой-ки не хотів. Але якщо їй вдасться довести, що в ній є хоч якийсь потенціал, щоб вона могла чимось допомогти сім'ї - тоді у неї з’явиться шанс на порятунок! Їй всього-навсього треба навчитися енергії одного-єдиного Кристала Снігового Духа, хоча б його п'яту частину - і можливо її рід не зрікається від своєї не такою вже й бездарної дочки...
Загалом, мотивації у третьої принцеси Північного Мо було хоч відбавляти, та й наполегливості їй не слід займати. На жаль, з природженими здібностями справи були набагато гіршими: хоч би скільки вона малювалася, то була суворою і вимогливою та молячим поглядом кристалу — той все ще непіддатливою кам'яною насмішкою плавав перед її носом. І з кожною секундою терпіння і спокій принцеси таяли на очах, крижаної потікав солоними струмками за її напруженим обличчям, розбавляючи своєю прозорістю алії води Пруда чистого Духа. Що не так? Нещодавно їй вдалося запустити водяну кулю високо в небо, що стало свідченням її прогресу у оволодіння магією водного елемента!
- Не виходить! Чому нічого не працює? - Вона жаліла, що наближається до стрибка в банальну паніку.
Глава 1298
Під товстою водою на дні озера під тінню третьої дочки Північного Мо притаїлися Су Ло з Наньгун Левюнем. Поки охоронець возився з замком, Його Високість нічого більш божевільний підхопив наречену на руки і безшумно (як тільки умудрився?) пірнув в Пруд. І затихався, благо, алая непрозора водниця сприяла. Існувала, звичайно, певна небезпека, що той пильний охоронець може запідозрити перебування « нелегалів» на дні ставка, але бідолаха так затиркули колеги-годинні що він вже почав сумніватися у своїй тіні. Отже, на щастя, ніхто не шукав вторженців гострим списом по воді.
Єдина проблема — під водою не можна було розмовляти, тому ми спілкувалися жестами:
« Цей кристал занадто далеко, ніяк не дістати» - пробикала Су Ло.
"Дивись і вчися!" - посміхнувся принц Цзінь, і зробив глибокий вдих. Кристал раптом забурлив, почав пробуджуватись — і на секунду зменшився відсоток на двадцять!
Поглянувши це чудо, третя принцеса від здивування ледь сама не пішла під воду. Та все ж вона не могла стриматися на плаву і з жадібністю вдивлялася у того, хто скинув камінець. Що сталося? Невже вона змогла поглинути частину кристала? Та ще й аж на п'яту частину!
Дівчина з підозрою озирнулася в приміщення, але не знайшла нікого крім старшого медитації. А поганий старий, навряд чи зволив би їй допомогти. Отже, вона зробила це сама?
Принцеси мали на обличчі гама різних відчуттів, від невірства до чистого і щирого щастя. Але тріумф був ще зарано, так що вона з утрочним запалом почала поширюватися.
Наньгун Левуні обмінявся з Су Ло хитрою умилкою, і продовжив свою підривну діяльність. Кристал Сніжного Духа танув на очах, як бомбочка для ванн у гарячій воді.
Приблизно через годину другий старійшина відкрив очі. Окинув байдужим поглядом підопічну і холодно фирскнув:
- Я ж казав, що у тебе нічого не вийде, вірно? Сподіваюся, тепер ти здасися. Будь слухняною дівчинкою, йди під вінець. Сім'я дуже важливий твій шлюб з речником Східного...
Кінець "Лієн" загубився десь у корабельній кашлі чоловіка. Очі його розширилися до розмірів середньостатистичного блюдо, щока мимовільно затрималася в нервовому тиці:
- Це... Це... Як це можливо? - Старий не розуміючи дороги залетів у ставок, схопив Кристал Сніжного Духа (вірніше, те що від нього залишилося), осяяв його, немов не міг повірити власному зору, і невірно втупився на третю принцесу. - Це ти поглинула його?
Дівчина була вражена його реакції. Ще ніколи вона не бачила цього старого у такому збудженні. Навіть на людину стала схожою. Але вона не думала про метаморфози Другого старійшини, а на кону стояла її життя! І я б дуже хотів, щоб вона не перетворилася на "сімну". Отже, вип'ивши груди і здерши підборіддя вище, третя принцеса без спалахів сумління заявила:
- Другий старійшина, я ще не закінчила!
І сама почервоніла до кінчиків вух від власної наглоти. Насправді, вона поняття не мала, що відбувається з цим кристалом. Може, бракований якийсь? Хоч би як там було, вона не отримала ні грамів енергії очищення. Але навіть якщо камінь сам з якоїсь причини вирішив розчинитися у водах Пруда чистого духа, їй це тільки на руку.
- Чудово! Чудово! Хто б міг подумати, що у тебе вийде поглинути цей кристал до такої міри. Просто чудово! - У коі-то піввічне, старійшина дав принцесу люб'язним оком і навіть подрузі плескнув по плечу. - Добре, продовжуй культивувати. Я дам тобі стільки Кристалів Снігового Духа, скільки знадобиться!
Ох і потішила його маленька, так раділа! Він вже й не пам'ятатиме, коли востаннє в Північному Мо з’являвся геній, схожий на неї! І як вони не розглянули такого таланту? Дівчинка зліту змогла засвоїти майже цілий кристал завбільшки з людський кулак! Він сам у її віці осілив дві третини, а зараз, поглянувши тільки, ким він став - експертом командирського рангу!