Глава 1295
Після цього вартові знову змогли добре бачити, як зачепили кусок Нанґун Левуня у зворотному напрямку від храму.
- На території ассасин! Наздогнати! Схопити! - Заверіщав капітан, і всі десятеро прихованих від сторонніх очей воїнів кинулися в погоню.
- Що це було? Диверсія? Можливо комусь вдалося проникнути в храм? - Один з позосталих вартових марноти.
- Поважаєш, це був відволікаючий маневр? Який у ньому толк? Замок Дворця чистого духа зроблений найкращими майстрами, без ключа потрапити за ворота просто неможливо.
- Вірно, і без згоди ради старійшин ніхто не подумає його відступати. Друже, ти занадто багато переживаєш. Видихай.
А всередині, акурат за тими самими воротами, через які так важко проникнути, беззвучно хіхікала Су Ло. Звичайно, цей розчудений замок ніяк не відкрити без ключа. І неможливо проникнути в храм без найвищого дозволу старійшин. Якщо, звичайно, ти не легендарний просторовий маг з технікою Великого Ніщо в рукаві.
Але дівчина почала думати про Наньгун, і їй стало весело. Як він там, зовсім один? Звичайно, з урахуванням його теперішнього рівня він повинен розкидати всіх цих горя-рятівників, як сліпих кошенят, але тривога не відпускала. Останнім часом її коханому катастрофічно везло на всяких роду важкі травми. Та й божевільного старигана в потилицю дихає... Єдина надія на його чудовий розум і уяву. Су Ло вже встигла переконатися в нетривіальність інтелекту свого нареченого. А ще в його неймовірному життєдіяльності і пристосованості - якщо раптом прийде кінець світу, ймовірно, виживатимуть тільки таргани й Його Високість принц Цзінь. Від такого порівняння у дівчини мимовільно вирвався нервовий сміх. Мабуть, їй варто хвилюватися про власне благополуччя, ніж за безпеку неперевершеного вбивці — грози всього континенту.
Визначившись з тактикою поведінки, екс-Четверта Міс почала вивчати околиці. Однак оглядати було дуже нічого: посеред абсолютно порожнього приміщення розлилася гладкість великого озера — і, власне, все. Цілком можливо, що спочатку тут був лише ставок, навколо якого потім звели стіни і побудували Палац чистого духа. А от вода в Пруді була більш вражаючою, ніж прозоро-лазурне озеро ззовні. Вода у Прусі Чистого Духа виявилася багрово-червона. Су Ло украдкою зачерпнула горсть рідини, піднесла до обличчя і заспокоїла: не кров, а на тому спасибі. Принаймні не відчувався металічний запах.
На жаль, без Крісталів Снігової Духа скарбу Центральноговорця було марно. Дівчина встала на бережку, відкинула стопи до озера і почала безтурботно плескатися, тарабаня розсипаю бризок по водяній гладі. Коли вона ще може насолоджуватися заслуженим дозвіллям? У кі-то повіки її ніг не потрібно було нікуди втікати, і можна було хоч ненадовго розслабитися.
- Чули, чули? Там хтось є! - Я все ще пильний і підозрілий охоронець.
- Про що ти? У тебе слухові галюцинації. Нерви лікувати треба, - посміхнувся його товариш - він-то був спочатку впевнений, що ніхто не проник у підвідальне їм приміщення.
- Нікого там немає, заспокойся вже, - підтримав другого ще один охоронець.
Розділ 1296
- Невтомно і справді почулося? - з підозрою в голосі пробурмотів єдиний уважний з усіх цих трудів юнаків, і навіть перечистив пальцем несправедливо звинувачене вухо.
- Лечити треба, звичайно, - з розумним виглядом покидала інший охоронець.
- Так-так, лікуватися, - продовжував папугувати третій.
- Думаю, мені просто потрібно відіспатися як слід. Останнім часом, здається, я перевтомився і розум був безпечно заглушений криками невігластва та ледарства.
А Су Ло, яка чудово чула всю розмову, не знала, плакати їй або сміятися: в загальному і загалом, їй дуже пощастило, що охорона Центрального Дворця напевно залишає бажати кращого. Але з іншого боку, дивно, що коли вона пішла до храму, то знайшла Пруд Чистого духа на його місці — із таким рівнем захисту будь - який прохідець міг горями викопати всю воду, а вартові б і вухом не повели.
З боку входу пролунав ледь чутний звук, і поки дівчина заміряла - невпізнато ці олухи царя небесного собали згадати про свої пряме обов'язки та перевірити храм? - Хтось сильні руки притиснули її спину до своєї грудей. Секундний переляк змінився полегшенням: цей чистий чоловічий запах вона не переплутає ні з чим!
- Наньгун Люуню, це дійсно ти! – екс-Четверта Міс, дозволивши собі всього мить почекатися в його обіймах, вже наступної секунду вивернулась і взялася оглядати свого нареченого на предмет травм. Але принц Цзінь дотримав обіцянку, що на перший погляд не було жодної подряпини. Тільки переконавшись, що Су Ло була кохана і вперта, вона змогла відпочити.
- Дурне дівчисько, ти що, чекала когось іншого? - Буркнув Наньгун Люуні з незадоволеним виглядом. - Хто, крім мене, звичайно ж сміє тебе обіймати?
- Знаєш, я так рада тебе бачити, що на цей раз навіть, так і бути, проігнорую твого внутрішнього власника, - тнула вона чоловіка пальцем акурат в заслабу зморшку між очей, дочекалася його відреченої посмішки і перейшла до справи: - Все пройшло успішно?
- Твій муженятко про все подбав, хіба щось могло піти не так? — Самозадоволено хмикнув принц, сідаючи зручніше підле своє кохане.
- Боюся, нам втрьох тут буде трохи тісно, - їдко відступала дівчина, ухиляючись від самовдоволеного нахала подалі.
- Втрьох?
- Мені, тобі і твоєму надмірному его, - екс-Четверта Міс з задоволенням проглянула, як зухвалий ухмілля зіповзла з обличчя чоловіка, але повністю насолодитися своєю перемогою їй не дали: Його Тіраншество, не довго думаючи, схопив її за кісточку і стягнув пряміком в Пруд. Дівчина і пікнути не встигла, як алі води з гучним сплеском звукли над її головою.
Вже в наступну мить вона опинилася на поверхні водної гладі, відпилася від рідини, кинула спорожнілий погляд на наглого диверсанта і зупинялася на вхідні ворота. Очевидно, до Нанґун Левуня також дійшла вся дурниця вчиненої ним дії, і тепер вони на пару - вона, мокра та незадоволена, а він винуватий, але старий не показує очей, згорли поглядом двері.
- Здається, мої галюцинації прогресують. Все дуже погано, хвороба набирає оберти, - пробурмотів перший охоронець, знову кинувшись пальцем у багатострадальні вушка.
Коли ти закінчиш зміну, тобі доведеться серйозно зайнятися своїм здоров'ям.
Су Ло гаркнув, кричала - але змогла стримати ревучий назовні сміх. Наньгун Левюнґ продовжував змалювати себе саму невтомність, але дівчині було чудово видно, як підробляють в безхребетному хохоті його плечі.
- Ти ніби ходив за Кристалом Снігового Духа? І де ж він? - Заспокойтеся і витиснувши промооклий одяг, вимогливо запитувала екс-Четверта Міс.
- Я замовив доставку, — відповів Нанґун Люнь з найбільш загадковим виразом фізії, на яке він тільки був здатний, і ще перед тим, як Су Ло взялася подумки згадати способи катування, які вона може переміняти прямо тут і зараз, зовні почулися кроки.
- Навіщо це сюди поскаржився другий старійшина, в таку годину? Та ще й Третію принцесу взяв з собою? - Здивований пробурмотів один з вартових, витягнувшись по струні і привітавши новоприбулих.
- Другий старійшина, чим зобов'язаний? - Зклонився в шанобливому поклані капітан охорони.
- Останнім часом не було жодних пригод? - Змерзло чоловіка, одягненого в синю мантію, окинувши гордим поглядом свого підлеглого.
Капітан чесно хотів доповісти про інцидент з тим невловимим асасином, проте, оцінюючи нескінченний вид влади, вирішив все ж смолувати для уникнути проблем, і не розгинаючи спини та не піднімаючи очей від підлоги, отрапортвал:
- Завдяки Вашій милості, другий старійшина, у Дворці чистого духа все абсолютно спокійно.