Глава 1267
- І що? - У найгарячніших традиціях хамовача гопота відповіла Су Ло на цей жаркий сірч.
- И то! Ти вкрала Древо Божественного Духа! І нашу скарбницю теж обчистила ти! - Припечатала Мо Юньцин, висхвально ткнувши тонкою пальчиком в непробивне сухе екс-Четверту Міс.
А з чого б їй, власне, хвилюватися? Не спійманий - не злодій. Доказів, окрім слів цієї « жінки-папера» немає, а сама Су Ло буде все заперечувати. Чого ж така маленька дитина вимагала? Що вона засоромиться « розкошам » і піде з повною посипати голову пплом? Ха!
Однак Мо Юньцин, як виявилося з’ясувалося в утробі аналітичного мислення, було варто віддати належне. Шкода, що розвитку її крихітного мозку не вистачало на те, щоб ще й помахати про свої здогади.
- Ти що, знущаєшся? - Згорнула дівча у відповідь на скупі оплески екс-Четвертої Міс.
- В якому це місці? Я просто висловлюю вдячність Третій Міс Мо за таку високу оцінку моєї скромної персони.
- Ти!
- Украла Древо Божествного духа, кажеш? Ограбила скарбницю? Ну нічого собі ти на мій рахунок талантів і чудо-сили понапхала. Хромабність, неймовірність, неперевершений розум. Скажи, це ти про мене такої доброї думки чи вся ваша так звана « безпека» Центрального Дворця яйця виїденої не коштує?
- Ти!
Так, здається Су Ло рано пошкодила солідності Мо Юньцин. З урахуванням її словникового запасу, його розвиток до цих пір на рівні трохи вищий за плінтуса. Але що вона могла сказати? Доказів у неї і впертих не було!
- Ну давай, диви мене, - сумуючому тоном вимагала дівчина.
- Так, пускай велику частину сказаного мною - всього лише припущення, але ти, Су Ло, не можеш заперечувати свою здатність до телепортації! Я бачила все на власні очі! Зараз я розкажу татові!
Народження просторового мага - неймовірна подія. Але оскільки Су Ло, очевидно, ворог Центрального Дворця - від цього « виробництва» потрібно позбутися і якомога швидше. Столь могутніх і перспективних особистостей потрібно тиснути ще з младих нігтей. І Мо Юньцин ні секунди не сумнівалася, що її достовірний батюшка розраховує гладким рахунком у тому ж напрямку, як і вона.
Отже, не гаючи часу на словенну перепалку, дівчина розвернулась і пішла шукати батька. Але далеко піти їй не вдалося: саме через два кроки її груди проколов гострий меч Чен Інь. І як точно, прямо через серце! Не дивно, що найчастіше приставку « легендарний » додають до назв цього клинку.
Мо Юньцин невірніше опустила очі на закривавлене лезо, потім повернула голову до Су Ло, простонала:
- Ты... Посміла... Мене вбити?
- Ой, ну припини, ти просто сприймаєш все занадто близько до серця, - знущатися екс-Четверта Міс.
- Ты...
Вона ж третя Міс сім'ї Мо, улюблена онука Старшого Зрадка! Точніше, БУЛА... Вона була маленькою принцесою всього Центрального Дворця, її з дитинства всі холіли, лелеювали, носили на руках і виконували будь-яке-прилюбне бажання. Навіть батько не наважився на неї гніватися і кричати... А тепер її проткнули, як м'ясо на жаровні! І вона помре... Ось так?
- Су... Ло... Я... тебе... Ненавиджу... - Заслала дівчинка вже на останньому подиху і, повалившись, впала на землю.
- О, ну це - завжди будь ласка. Вважаю, твою ненависть я зможу пережити, хе-хе.
Не можна було дозволити, щоб світ дізнався про її можливості простору мага. До того ж, коли Господар Центрального Дворця поширюватиме цю інформацію, він напевно зможе скласти два або дві і вирахувати його (вірше, німбія), що фактично знищив усю родину Мо до заснування за лічені дні. Отже, коли на одній чаші ваги стояло життя Мо Юньцин, а іншій — благополуччя Су Ло, з вибором дівчини не мучилася.
Глава 1268
Здається, дівчинка так до кінця і не змогла повірити, що її життя обірвалося ось так, в одну мить, від руки людини, яку вона вважала гірше бруду. Однак ця « брудна » речовина була простором, обчистила весь Центральний Дворець і знатно пробудила ряди його мешканців.
Су Ло ж, не виявляючи ні граней поваги до почищої, різким рухом вивела з її тіла закривавлений меч Чен Інь. Залізниця відразу всмоктала всю багріву рідину, і дівчина навіть відчула ситу відрижку. Дуже зручне функція - не потрібно пізніше відчирати лезо від усякого-різного вмісту свіжих ворогів.
- Якщо тобі пощастить переродитися, мала неголова, - звернулася екс-Четверта Міс до ще теплішого трупіку Мо Юньцин, — ось вам порада: поквапся більше - дивись, за розумну зйдеш. Та й живеш, дивись, подовше. Ну дізналася ти правду, молодець. Навіщо мені відкривати ще раз? Ех, молодь, навчати вас і вчити.
Можливо, Су Ло могла ще поділитися своєю розумною мудрістю з жінкою, але раптово та частина понизила спини, що відповідала за передчуття різних небезпек і проблем. А коли на загривці ще й шерстка дибки стала, сумніви не залишилися зовсім: будуть великі неприємності. І, як завжди, по її душу йдуть! Судячи з її відчуттям, ця гнітюча аура належить не кому іншому, як Старому Зрадку Мо. А значить, пора відносити ноги. Не вистачало ще, щоб її застали пряміком над ще не остиглим трупиком Мо Юньцин.
Тільки вірш бавовни від телепортації екс-Четвертої Міс, як на слабо освічений місячній п'ятачок став Його божевілля. Зрад Мо зупинився і тупо втупився на те місце, звідки тільки що зникла Су Ло, нехтуючи тілом Мо Юньцин. Цього не скажеш про молодших родичів Мо Цзисю, які жили за ним, але тільки одного погляду виявивши свою кохану донечку в калюжі крові.
- Юньцин, Юнкін, що з тобою? - Питав він, помахнувши на коліна і схопив її обм'якше тіло. Хіба його дочка не повинна бути надійно замкненою в тайній кімнаті? Що ж вона тут робить? Та ще й у такому вигляді...
- Юньцин! Що сталося з нею?. - Перший старійшина бачив, що Володар Палац на грані істерики був змушений взяти справу під контроль. Нагнувся до дівчинки, простягнув палець до її носа, прислухався. - Здається, вона ще дихає.
- Так спаси її! Швидше! - Збудив Мо Цзисюй, вхопившись за рукав дядька, як потопає остання соломинка. Це ж Мо Юньцин, його дорогоцінна донечка, яку він пісовав і балував всі шістнадцять років її життя! Він не міг дозволити, щоб вона загинула! Де це видно, щоб діти помирали раніше від своїх батьків?
- Я б на твоєму місці не чекав, - зітхнув Перший старійшина, відвівши очі від сповненої надії і відчаю обличчя молодшого родича. - Її серце прокололи наскрізь, всі внутрішні органи пошкоджені - я не впевнений, що в мене вийде навіть на якусь секунду повернути її до свідомості. І з урахуванням її травм, навряд чи навіть коротка мить життя коштуватиме тих пекельних страждань.
Від його слів Мо Цзисюй зовсім понік, його очі гарячково металися в пошуках будь-яких рішень.
- Ні! Навіть один-єдиний момент її свідомого життя - дуже багато! Я повинен знати, то вбив мою доньку! - Обличчя чоловіка вилилося від люті й гніву, він не міг допустити, щоб його маленька померла невідомнішою.