Розділ 1189
Пофарбоване обличчя дівчини блистело від поту - тіло намагався, як міг, знизити рівень жару, який відчувався навіть на відстані: Бієчен Юін і Цзи Ян, стоячи за 3 метри від екс-Четвертої Міс, відчули тепло її тілом. Су Ло до скреготу стиснула зуби, ризикуючи в такому юному віці стати власником вставної щелепи. Якщо, звичайно, технології цього світу вже дійшли до подібних висків. Але вона мала дуже сумнівне задоволення, коли накладала горіння кабелю на вертелю, щоб він міг добре прожаритися зсередини. Вона вже не відчувала рук і ніг, але при цьому вони все також продовжували адскі боліти; здавалося, розпалена біль втягнулась у мозок, розтікалася до кінчиків нігтів, струлася по волосах... Але Су Ло не могла дозволити, щоб розкоші дозволили їй здатися і втягнутися у замішання. Адже Наньгун Люнь чекав. Він тримався, він вірив, що їй вдасться зійти з кривавим Норичником Нінпо і врятувати його! А значить, вона не має права на слабкість. Вона тільки терпіла, і потроху крапля за каплею, перенаправляючи свою духовну силу кров’яним руслом, щоб контролювати внутрішнє горіння й знизити температуру.
У ті секунди, коли біль трохи відходила, Су Ло постійно відчувала, що стає сильнішим. І хоча її тіло наче різали на шматочки, губи не покидала вимучений ухмилка: вона зможе. Все вийде. Вона врятує свого самозваного мужня. А то знає вона цих чудових принців на драконо-лошадах: спочатку пообіцяє з трьох коробок, і про весілля, й про сімейне життя, та про завоювання всього континенту, а потім трохи - відразу в кущі, мовляв, пробачте, люба, мене там зачекали посміховись. Ні вже.
У цих муках було важко простежити час. Можливо, пройшло лише десять хвилин і може тривати цілу вічність — принаймні сама Су Ло схилялася до другого варіанту. Але вогняна буря трохи стихла, що кипить кров охолонула до комфортно-пеленої температури. Кості міцнішали, м’язи нарощували і шкіра повернула свій здоровий ясний відтінок. Духовна сила всередині екс-Четвертої Міс було так багато, що вона легким невидимою хмаркою застромилася назовні, похибивши загальний енергетичний фон.
- Це ж... - шоковано прошепотів Бієнн Юин.
- Прорив? - У тому ж замішанні переглянулася з ним Цзи Ян.
Господар Лабіринта ледве стримував своє абсолютно босячне бажання сплюнути від досади: ех, такий прекрасний екземпляр - і вислизнув з його загребних ручок! А спочатку він мав її знищити. Але це обіцянка Семому Юному Майстерові... Не випробування, а суцільної балаган.
Су Ло все ще засідала в позі лотоса, на обличчі її блукала мирна усмішка. Вона насолоджувалася своїм новим сивим бойовим мистецтвом. А ще, не без задоволення, я уявляла її так званими "рідками" коли вони дізнаються, що їй за два роки з непотрібної нікчемниці перетворитися на прекрасного лебедя. І це лише початок, найцікавіше очікує її попереду. Без сумніву.
Раптом по повітряному світі прокотилася ще одна енергетична хвиля, навіть сильніша за попередній:
- Емм... Хтось надихнувся прикладом Ло і теж прорватися на новий рівень? - Запустивши п'ятірку в волосся, хмикнув Бієнн Юін. Цзи Ян відразу ж луснула його по руці і тхнулась пальцем в Су Ло:
- Здається, надихнула сама натхненниця...
І на цьому в обох закінчилися слова (навіть їдкі). Тому що екс-Четверта Міс і впрямо збиралася досягти восьмого рангу. І поки президент Гільдії найманців обшарпано відкривав і закрив рот, силкуючись вичавити з себе хоч якийсь членроздільний звук, Цзи Ян задоволенно кивала:
- Молодець, Третій старший Брате. Очі - діамант.
Наньгун Левуні якимось чудом, неймовірним мигцем зміг побачити серед болота, багнюки і пустих камешків справжній скарб. Лотос, який розцвітав серед бур’янів і сміття. Про подібний прецедент Цзи Ян навіть не чула, бо вона була дуже обдарована і надзвичайно швидко поширювалася.
Господар Лабіринт, дивлячись на таке чудо, сподівався, що Су Ло не знає способу лікування Наньгун Люня. Можливо, вона лише меркантина дівчина і вирішила врятувати свою шкуру? А він уже напридумував собі всякого...
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Глава 1190
Су Ло продовжувала медитувати. І відкрила очі лише в той момент, коли останні хмари духовної енергії поглинули її тіло.
- Ло Лє, вітаю! - Ян, подруга Цзи.
- Ось так запитто досягла восьмої ранги... - Похитав головою Бієнн Юін. - Дуже скоро ти перевершиш мене.
- Та ну, це ж лише восьмий рівень. Було б чим пишатися, - скромно потупилася дівчина. - Ти і сам є власником даного рангу сили, і начебто від самовдоволеності не роздуваєшся.
Хлопець невесело хмикнув: між її « всього лише» восьмим рівнем і « Все, що тільки є» - одна велика різниця. Або дві маленьких. Він сам займався культивацією з раннього дитинства, і сім’я дала для цього всі необхідні умови. Рідкісні писання, найкращі вчителі, всілякі « сплюшки» для прискореного розвитку - все це було у нього з самого початку. І все цього була напрочта позбавлена Су Ло. Різні стартові можливості. Так і, власне, сама екс-Четверта Міс до своїх п'ятнадцяти років вважалася всього лише нахлебницею, марним відприском.
Але серед загальної радості і поздоровлень знайшовся-таки людина, яка просто не могла не здуріти зі своєю ложкою дегтя:
- Су Ло, якщо ти ще не забула, он там — зовсім рядком з тобою, лежить третій старший брат. Не те живий, не то мертвий - хто знає? Але ти все ще не соромишся весело скептися? Так, про твою егоїзм і меркантильність слід складати легенди! - Сплюнула Лі Яояо отруйне зауваження разом з комуком крові із роздрібного і почервонілий рота.
Очі Су Ло закочувалися з такою силою, що мало не вузли « частину мушлі». Є такі люди, яким назавжди не дають спокою — що б могли класти на них очі. Загалом, як точно висловився давня Наньгун Лююн: « Не сидиться у теплій воді».
- Як би там не було, - прокашлювався Господар Лабіринта, нагадаючи про свою присутність, — я даю тобі останній шанс. Не погоджуєшся, і твій ненаглядний Нангун Люнь справді помре.
- Вже біжу, втрачаючи тапки, - фиркала дівчина у відповідь. - Наньгун не помре.
Наче приклеєна усмішка повільно зійшла з обличчя старого чоловіка, спотворивши його розчарування гримасою. Згідно з хамоватою поведінкою дівчини, вона не потребує його допомоги. Але як? Звідки?.
А Су Ло присіла на коточки перед Його Високістьм, обняла ладонами зморщене обличчя:
- Наньгун Левюні, страх і жах під небом, мабуть, багато хто мріє про твою смерть. Але ж ми не можемо дозволити цим нікчемним людям радіти на твоїй могилі, вірно? Я тебе не підведу, - тонкі бліді пальці ніжно охолодили сухий лоб, скулы, щоки. Тихий впевнений шепіт лоскотав його вухо: - Не турбуйся, дуже скоро ти відновиш свою енергетичну резерв. І проживеш довге життя. На зло всім неприятеям.
Наступного разу кинджал Ян Хуа, який виблискував в рукаві, став зап’ясткою дівчини. Лізання було ідеально гострим, так і Су Ло різала. Кров відразу ж весело побігла по істераних судинах.
Біль на секунду оглушила, і перелякано-істеричне « Ти що твориш? »
- Не заважай! Спасаю, не бачиш? - Відмахнулася від подруги Су Ло, рівномірно заливаючи все тіло улюбленим алой рідиною. Не втрималася і все-таки кинула на застиглий Господар Лабіринта переможний погляд, його розгублена повна розчарування фізіономія діяла як потужний альгетик.
Старікану ж залишалося тільки в безсилій люті скреготати зубами — дівчинка дійсно знала спосіб допомогти Нанґун Люню! Яка прикрість.