Глава 1109
І Древо-Духовний Накопичник не відставало. А втром ці тваринки були пекельною сумішшю швидкості, сили та спритності. Їхня крутість була така велика, що звертати увагу на рядових щурят просто нижче їх гідності. Таким чином, команда "відомих" Су Ло націлився на ватажків магічних шкідників.
Лідери в щурячих зграях народжувалися не часто, їх кількість була трохи нижчою — особливо у порівнянні з менш обдарованими, але більш плідними сородіками: співвідношення було приблизно один до 100. Але сила цих « самородків » була відповідною. Той самий Бієнн Юін міг дозволити собі битися з ватажком один на один, ось тільки щури не знайомі зі правилами дуелі і атакували всім скопом.
Саме наявність в цій стаї декількох десятків щурячих лідерів робило їх нашестя дійсно смертним. І тільки трио підручних Су Ло могли сповістити з вусато-хвостатою армією! Їхня командна робота не залишила гризунам ні шансу. Дерева своїми гнучкими золотими гілками вилавляли ватажка і скручували його, а дрібний бійець на пару з дев'ятихвостим лисиком хапали за бідолашного з обох боків та тягли кожен у свою сторону. З зубодробовим тріском щуряче тельце розривалося навпіл. На землю з’явилася розмальована шкіра, і серед потворного місива вовни, кишок та кісток тускло голубий кристал.
З четвертого рангу сили в голові магічного звіра видно, що утворюється духовний кристал. Спочатку він червоний, а потім з кожним новим рівнем цінності камушка зростає — і до восьмого рангу (стандартного для щурячих вожків) вже набуває властивості блакитного.
Лісон за допомогою того, що Мен-Мен відволікся, спритно прикрив кристал із убитого гризуна задньою лапкою і почав повільно підтягувати здобич ближче до себе та подалі від суперника. Переконуючись, що бійка дивиться в інший бік, він швидко підхопив синій камінець і кинув собі у пащу, щоб проковтнути навіть не прожвав. Але, здається, всі ці маніпуляції хвостовий шахрай зробив недостатньо шустро: Мен-Мен помітив рух і відразу все зрозумів (коли мова заходила про їжу, він умів бути навіть занадто кмітливим). Щури були тут же забуті, і почалася полювання вже на лисицю: бійка погнався за маленьким, вдаючи щось про ріжок під зад такої сили, що « моє золотце вилетить з твоєї смердючої пащі назад, завмираючи у зовнішній вигляд!». Дерева не брали участі в договорах, справедливо вважаючи, що кристал уже не повернути. А ось милуватися забавними іграми двох коробок можна вічно.
Врешті-решт, лисицю не залишалося нічого іншого, крім того як піти на компроміс і присягатися пообіцяти, що наступний кристал дістанеться йому - і взагалі, всі роздобуті скарби вони ділять порвану на трьох, і тільки тоді конфлікт був вичерпаний.
Масовий геноцид щурів продовжується. Духовні розплідники мовчки та злагоджено винищували сірих вражин, і це допомогло іншим людям справлятися з випробуваннями. Вони вловлювали близько восьми голубих кристалів на ніс, а також багато зелених камушків. Але, на жаль, щури швидко закінчилися. Останній з тих, хто вижив, намагаючись втекти і водночас усвідомлюючи безглуздість своїх зусиль, постійно кричав щось на зразок: « Ви ще пожалкуєте! Ви за все відповісте! Наш Крисиний Король помститься за кожного!» - чим остаточно розізлив дрібного бійка. В один стрибок він наздогнав щуреня і важкий удар лапи вибив бідолаху мозку. Разом з життям гризуна вилетів такий смачний блакитний кристал.
- Ого! Ого! - "Віддай, віддавай його мені!" - верещав підбіжник Хулі-Цези.
Мен-Мен, замикаючи на скачуче навколо нього лисицю, звунув малюкові когтисту лапку зі стиснутим у ній камишком. Хоча лисиця не вірить своєму щастю, вона потягнулася до скарбу - але в останній момент злий дракон натиснув палець і відіслав кристал прямохонько у свою пащу.
Розділ 1110
- Вувувави! - Завив Хулі-Цзи, відчайдушно чіпляючись за лапу дракона. Один блакитний кристал — лише один! - І він міг би підвищити свій рівень!
Але Ман-Мен, продемонструвавши цю тваринку, спритно стрибнув у бік Су Ло. Лізько, глибоко обурений подібним ставленням (надо ж, саму плютовку захитрив якийсь рептоїд!), погналася за ним. Малі діти знову забули про битву проти щурів, але в їх участь вже не було гострої необхідності. Через те що ворожі гризуни витіснили складники, вони перетворилися на безмозку шкідників.
Молодих людей охопив дух, і вони почали атакувати брудних тварин кожного підряд. Стовпи полум’я, рослинні плеті, гострі криголами та вітряні лопатки пішли всі доступні їм магічні елементи. Небеса то тут, то там спалахували промені світла, після яких ще одна ділянка землі була повністю зачищена від щурів. Добро, навіть така численна армія була не безмежною. Через деякий час по всьому світі валялися підгорі, мокрі, розоровані та чорні хмари — і жодна жива щуряча душа.
- Хуу... Нарешті покінчили з цим жахом... - Цзи Ян, не втримуючись на ногах від втоми, м'яко осіла на пісок, попередньо перевіривши, щоб там не варилося жодна вбийна тварюки. Вся її одяг була покрита потім, кров'ю і ошметками чорної вовни, весь внутрішній резерв пошкоджений підчисту, сил вистачало хіба що на дихання - а то, переривчасте та нестійке. У битві вона не могла зосереджуватися на власному стані, але тепер, коли все закінчилося, то усвідомила, наскільки виснажена. Власне, як і всі інші учасники випробувань. Точніше, майже все.
З самого початку кам’яним виваленням підлі, наньгун Левунґ, просто затиснуто в собі ту ж саму битву. Чим, безсумнівно, викликав деякий незадоволення зі своїх « застарілих».
- З урахуванням того, що з восьми людей билися тільки шестеро, не дивно що це щурське нашестя вимотало нас далі нікуди! - Ло Деї аж переверталося від спогадів, як маленькі півсиві лапки з усіх боків карабкали по її хусткою, намагаючись дотягнутися до обличчя і впитися прямо у його обережному носик!
- Нехай Ло і Наньгун Левюні не брали участі в боях безпосередньо, але лев'яча частина всієї роботи все одно виконали духовні розплідники моєї подружки. Або хтось вважає інакше? Якби ці троє не билися на нашому боці, думаєш, тобі би вдалося так легко утриматися? - Хмикнув Цзи Ян.
Ло Деї хотіла б заперечити, але по-перше, вона теж смертельно втомилася, а, подруге... Дівчинка мала рацію. Важко було не визнати цей факт.
- А як щодо блакитного кристала? - Прийшов на допомогу сестрочку Ло Хаочене. - Хіба ми не повинні були розділити їх порівну між усіма учасниками?
Вигляд дрібної бійки і ще більш мілкого лисиці. Акі смажені насінини, які пожирають коштовний камінь, зачепив його майже більше ніж укуси всюдисущих щурів. Отже, питання про "честну делегацію" з'явилося в його голові відразу після полегшеного видоху « Вижили! »
Наньгун Лууні обмінявся чуйним поглядом з Су Ло. Жоден з них не збирався якось оправдуватися або пояснюватися. Навпаки, вони з нетерпінням чекали початку вистави, яка б демонструвала межі жадібності та нерозсудливості людської природи.
- Один момент, брильантовий мій, - обурливо цокнув мовою Бієнн Юін. - Скажи-но: якби маленький божественний дракон на пару з лисенком не брали участь у бою, як думаєш, які шанси були б для нас вижити?
Ло Хаоченена ненавиділо зірвався на принца Цінзія, на веселого президента гільдії найманців, і... мовчав.
- Ти ж і сам чудово знаєш відповідь на це питання, - і не думав вніматися Біечен. - Ми всі загинули б без їхньої допомоги. Смерть була б такою жахливою. Як я думаю, ці гризуни могли б з'їсти мене живцем. Але маленькі духовні розплідники сестрички Ло Ло - знищили ватажків, і таким чином ми змогли безболісно покінчити з усією зграями. А ти сам допомагав їм розбиратися з хвостатими лідерами?
- Звичайно, ні — ніхто з нас і пробратися до ватажків не зміг би, - відповіла замість як раніше мовчазного та символізованого гордість Ло Хаошена Цзи Ян. - Так з якою статою ви, хлопці, смієте вимагати розділення законної здобичі улюбленців Су Ло? А може, вони винні ВАМ за те, що врятувалися? Губа не дурна, я дивлюся!