Глава 1057
Су Ло хмикнув: і впрямий, як можна настільки помилятися в егоїстичної особистості Його Тіраншества принца Цінзія? Що ж, Сіту Мін сам винен у своїх розчаруваннях.
Думки дівчини не спонтанно перемістилися до Бієнн Юїну та Цзи Ян. У душі кинуло щось схоже на почуття провини. Все-таки, смертельний рівень складності недарма носить саме таку назву. Наньгун Левуні вирішив ризикнути власним життям, щоб дістати ліки для її істеризованих тіла та духу, але її друзі були замішані в цю блудницю поневолю...
Президент гільдії найманців, перехопивши стурбовано-вибачливий погляд Су Ло, широко посміхнувся у всі тридцять два:
- Чи є що неможливе, коли з нами цей самозакоханий кудешник-Вторий Брат? Сестренка, ну хіба я не правий? Все буде добре.
Екс-Четверта Міс злегка посміхнулася у відповідь. І справді, з Наньгун Лююнем ти відчуваєш себе як за кам'яною стіною. Головне, щоб ця стінка не розрослася в комфортабельну тюрму, а так - у бою на нього можна покластися.
Цзи Ян чекає, доки вона потерла долоні:
- Чула, на смертельному рівні повно духовних скарбів і як тільки я до них дістануся... Я прилипну намертво, живим не відчепиться!
- Нічого, ми візьмемо з собою хороший розчинник, - довірливо розповів їй Бієнн Юін, спритно ухилившись від тичка під ребра.
- Що сказав? Хочеш забрати у мене, старої жінки, мої чесно наворені скарби, малий? Стій!
І ось так, гогоча і підколюючи один одного, команда Су Ло опинилася за воротами. А Лі Яояу і Ко залишилися, не вирішуючи піти ні туди, ані назад.
- Смертельний рівень, якщо хто ще не зрозумів, ви двоє і вперто збираєтеся увійти? - недовірливо втупилася на Фейко-муху Ло Деї.
- А що, Су Ло, ця мерзенна повія, поранена до стану нестояння може увійти, а я струшу? - перебільшено-бодро вигукнула Лі Яйо і потягла за собою Сіту Міна: - Другий Старший Брат, підемо!
Дівчата дуже зраділи, коли запитали старшого брата. Брама почали закриватися, і вирішувати треба було вже зараз.
- Як вони всі увійшли, ніж ми гірше? - Потиснув плечима Ло Хаошена і люб'язно обгладив бронзове непримітне кільце в себе на пальці. Ло Деї, проглянувши за його рухом, впевнено кивнула:
- Тоді вперед, за духовними скарбами!
Отже, вони всі опинилися на першому поверсі Лабіринту. Туман розвіявся, будучи суворий холодний світ, присипаний снігом і хрустким льодом.
- Не піддавайтеся вітряним лопам протягом чверті години. Починайте! - Почувся садистський голос Господаря десь зверху, і ледь він встиг затихнути, як простір підірвалося ураганними виттями вітру!
Ні секунди на підготовку, ні миття для обговорення стратегії — просто в одну мить стихія зійшла з розуму і почала нещадно рубати та жати загарбників повітряними клинками. Ніякої системи у цих атак не було, просто з рандома раптом виникала вітряний лоп і била навідмаш будь-кого, хто не встигав ухилитися.
Поки інші відчайдушно метушилися, щоб захистити себе від руйнівної стихії, Наньгун Левуні повільно просувався вперед. У нього на закорках зручно розташувалася Су Ло, занурившись у міцну кригу шубки, а весь простір навколо них перетворився в могутню захисну оболонку. Хоч би як лютував вітер, будь - які його атаки розсипалися ще за три метри до молодих людей.
Решта команд були не такими солодкими, як Ло Дей і Ло Хаошене, Лі Яйо та Сіту Мін, Бієчен Юін і Цзи Ян, вставши спиною один до одного, обнажили клинки й несамовито відкидалися від безперервних нападів.
- Ах! - Коротко скрикнула раптом Фейко-муха, оцарапанна мисливської силою черговий вітряний лопасті. На одяг відразу ж виризнула свіжа кров.
- Яо, ти як? - Непокоївся Сіту Мін, коли він відбився від атаки — якщо зупиниться хоча б на секунду, то їх обох швидко закріпить у маленьку капусту!
- Боляче, так боляче... - Прохнула дівчина, маючи на увазі те, чи глибока подряпина, то вигляд Су Ло, затишно приміщалася за спиною Наньгун Люня. Ось чому завжди так, одним все, а іншим - нічого...
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Глава 158
- Обережно! – гаркнув Сіту Мін, закривши Фейко-муху своєю спиною - в приступі ревнощів і жалю до себе, Лі Яояу ледве не пропустила черговий удар. – Ссобака!.
Бризнула кров, але чоловік не міг дозволити собі відволіктися навіть на секунду для перевірки стану власного тіла. Бій продовжувався, і вітряні клинки навіть не думали сповільнюватись хоч на мить.
- Зберися, досить п'ятися по сторонах! - Він рикнув на дівчину, відбиваючи наступну атаку.
Насилу подавши деструктивний себечування, Лі Яо-таки сконцентрувалася на битві і, перехопивши зручніше обосічний меч, взялася виміщати всю свою лють на ні в чому невинної стихії. Судячи з того, що її фізія була виразкою на місці вітряних лопатей вона уявляла собі Су Ло, а можливо і Наньгун Люня разом із нею. І подумки бажала жити недовго і нещасливо, а потім померти в один день — бажано сьогодні.
Ло Деї та Ло Хаошена зосереджувалися на випробуваннях, не звертаючи уваги на перипетії інших. Тут би самим з усіма кінцівками залишитися!
Біен Юін та Цзи Ян також докладали великих зусиль. Для хлопця ці раптові атаки вітряних клинків виявилися ідеальною тренуванням швидкості, реакції і спритності пересування. Тому, замість того, щоб просто знищувати найближчі лопатки мечем, як це робили інші, він підпускав якомога ближче до себе цілій шкварки вітряних потоків, аби вступити з ними у смертельно-запасний танець. Ян помітила, що його зусилля не заважали їй і намагалася прикрити свого друга. Однак під кінець випробування вона зовсім відступила в сторону, щоб маленький Мрак міг добре розважитися.
Зрештою, в руках Бієнн Юіна спалахнув величезний обосічний меч. Стальний лезо запелено, закрутилося — так що повітря заввібрував. Кожен обворот меча знищував з десяток вітряних лопастей, а чоловіки не сходили зосереджено-восторіженний вираз — у повсякденному житті про таке тренування можна було тільки мріяти!
З жалобним "треньком" розсипався крижаним крошевим останній вітряний клинок, і все стемніло.
- Гей, чому все припинилося? Включіть ще, хоча б на п'ять хвилин! - Знущався президент гільдії найманців. Адже він тільки-тільки наблизився до розуміння чогось більшого, чого б дозволили руху його ніг стати ще точніше, ще швидше ...
Четверка Лі Яояу, перевівши подих, зиркнула на Бієчена, як на псих-більшого. Мало йому було? Так пускай тут і залишається, а вони пішли далі! П'ятнадцять хвилин йому не вистачило, і ти ...
Проте, волею-не волі, всі вони не могли не відзначити, як віртуозно хлопець володіє мечем, ніби той був продовженням його руки. Тільки вклавши клинок назад у ножні, Бієнн Юїн повернувся до свого амплуа рубахі-парня, але тепер всі знали, що образ цей досить оманливий. Тому всі пропозиції залишитися йому тут « на п'ять хвилин» так і залишилися невисловленими, хоча й думали дуже гучно.
Перед молодими людьми несподівано з’явився великий екран, на якому чотири рулетки без кінця крутилися навколо них.
Перша зупинилася на рулетці над іменами четвертої команди.
"Вісімдесят очок"
"Сімдесят очок" - показали табло над третьою командою, коли рулетка зупинилася майже відразу після попередньої.
Лі Яояу ледве не задихнулася від обурення. Вона б не подумала, що вона в парі з Сіту Міном поступиться цій парочці із сім'ї Ло!