Глава 1055
Тіло Лі Яояу в руках Ситу Міна тремтіло від жахів, чи то з лютого усвідомлення власної нікчемності. Вона могла трохи кричати і проклинати Су Ло, тим більше зараз, коли мерзенну дівчинку плеча перегрібати можна. Але відхопити пігулок від усіх її пітів раз і по черзі - це вже занадто!
- Яояо, яой! - Заклопотані Фейко-муху чоловік, побоюючись, як би його кохану припадок не хватил. Але дівчина його немов не чула - все її увагу було поглинуте ненавистю до мерзенності-Су Ло і бажанням помститися, жорстоко, страшно мстити!
А екс-Четверта міс, і не думала про смертельні плани Фейко-мухи в свою адресу, погано переклала погляд з дрібного бійки на таку ж маленьку лисицю. Пара обболтусів! Наші через що конфліктувати. Їм би не порозумітися, і вже разом, дружнім та зловісним дуетом псувати життя їївічній ворог. Особливо з урахуванням того, що можливості напакувати поганці-Лі Яояу за цю подорож в них буде ще багато.
І якщо сама Су Ло начисто ігнорувала смердючі зиркань Фейко-мухи, то ось Нангунґ Люнь, що пильно стежив за всім оточенням своєї навченою, одним рухом закинув дівчину собі на закорки й тихо сказав:
- Побалакавилась, і буде. Час іти.
Лі Яояу розридалася зубами. "Пекло»? прозвучало так, ніби принц Цзінь сам по собі дозволив противній Су Ло розведеться і в якості "аттракціона" виступала вона, Фея нефритового Озера!
Сонце, яке постійно курсує у звичному ритмі по небу, освітлювало старе могутнє дерево, і в його тіні раптом спалахнула блискуча ореол. По суті, Нанґун Левюнь не тільки з доброти до серця розважав Йоченою партійкою в шахи, але й відкладав час чекати потрібного години, коли небесне світило виявиться під відповідним кутом до цього самого дерева.
Не зволікаючи ні секунди, чоловік став у центрі сяючого кухольку з Су Ло наперевіс, і наступного разу вони зникли. Інші люди наслідували його приклад, пересуваючись у Дворцеві Зали Лісової Резденції.
Ло Деї, проходячи повз Лі Яояо, обернулася і насмішливо кинула:
- Тепер переконалась? Твої почуття ніколи не були взаємними. Ти просто приймала те, що хотіла за дійсне, моя дражова кузина, - і зникла в сяяння телепорту, не дав Фейко-мухе можливості висловити все, про що та думала відносно складних порад всяких малоліток!
- Яояу, здавайся ти вже, гаразд? - жалібно попросив Сіту Мін, з великою любов'ю дивлячись в очі розмальованої від гніву дівчині.
- Ні! Ні за що! – скричала Лі Яояо. - І взагалі, ти думаєш, що якщо Третій старший брат і впрямо відмовиться від мене, то я гірською козкою пригорну у твої обійми! Розміщався!
Випустивши пару, дівчина ступила у світлий кухоль і розчинився в повітрі. А Сіту Мін залишився, відчуваючи себе оплюваним з голови до п'ят. Таким ось раптово потворним ліком обернулася йому ж його доброта.
***
Хоч би як там було, невдовзі всі вісім молодих людей опинилися на території Дворцевих Залів Царства.
Наньгун Левуні тримав на руках шубку Су Ло (маленька лисиця спочатку мало не втратила від такого вандалізму), і намагався впоратися з запамороченням. Проте, іншим дісталося ще гірше.
Перед ними у густому концентрованому духовному тумані тонув величезний палац, який вимощений білим нефритом. Нарешті будинок налічував дев’ять поверхів. Легендарний Лабіринт Лісової Резденції, де за кожним поворотом може бути заховане безцінне багатство.
- Вітаю вас в Дев'яті Дворцевих Залах, діти, - пролунав одночасно з усіх боків голос господаря Лабіринту. - Випробування цього місця діляться на рангах: середня складність, висока, елітна та смертельна — і нагорода за кожну з них відповідну. Будь - який скарб цього місця принесе вам багатство і честь. А нагорода за випробування смертельного рівня, повірте мені, перевершить всі ваші навіть найсміливіші сподівання і очікування!
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Глава 1056
Можливо, це були особливості дивної акустики даного місця, але Су Ло присягнувся була готова, що в голосі невидимого пана чувся натуральне піднесення. Звичайно, що ні.
Як тільки власник Лабіринту договорив, з поблизької стіни зі свистом вилетіла чотири нефритові барвисті пластинки, зависнувши прямо в повітрі перед молодими людьми. « Який же оригінальний спосіб вибрати “складність"», - гукнула дівчина.
- Смертельний рівень? Назваца. Ха, знайшли дурнів. Цікаво, що за всю історію цього місця хоч хтось повівся на цю нісенітницю? - Холодно посміхнувся Ло Хаошена.
- Середня складність, мабуть, занадто нудна. Давайте виберемо високий рівень, - міркувала його сестра.
Двоє родичів тихо перемовлялися. Потрібно було все ретельно зважити, щоб і вигоду збагатити, та при всіх кінцівках залишитися. Лі Яояу і Сіту Мін досі не з’явилися із телепорту, тому відповідальність за прийняття рішень лягла на їхні плечі. Однак...
- Ха-ха-хо! Нарешті! Смертельний рівень, нарешті його хоч хтось вибрав! - Почувши оглушливий сміх невидимого господаря Лабірінга.
Брат і сестра обурилися, бажаючи знати хто насміхався з того чого вони не просили — й зустрілися із цілком безтурботним поглядом Наньгун Левюня. Хлопець навіть не поспішав прибізити руку зі злополічною нефритової пластини.
Під гучним хохотом, від якого закладали вуха, червоні ворота палацу повільно розчинилися. Всі затамувавши подих, подивилися всередину і... Не змогли нічого розглянути через густозаселений туман.
- Ах так, зовсім забув згадати! - "Схопився" Господар Лабіринту. - На цьому рівні у вас є тільки два шляхи: або пройти всі випробування до самого кінця, або померти, ха-ха! Покинути маршрут на півдорозі не можна.
- А більше Ви нічого не забули? - Трохи збентежено запитала Су Ло. І тим, хто сумує за тоном, вона додала: - Будь ласка, оголосіть весь список.
Зрештою Лі Яояу і Ситу Мін застигли. Це що ще означає або пройти до кінця, чи то смерть? Як їхні супутники вляпалися у цю шкідливу пахнучу субстанцію? Ось так залиш їх на хвилинку...
Але голос, що веселився, все не внімався:
- Ідіть, діти мої, і нехай прийде з вами удача, — глянувши від сміху, напутував Господар. - Хоча за багато-багато років лише одна група людей змогла втекти живими з смертельного рангу Лабірінту. Але ви не засмучуйтесь, може вам теж пощастить, мву-ха-хо!
Після цього він, нарешті, смолк, але ехо його голосу, зовсім не приглушене густим туманом, ще довго відбивалося від стін, било по вухах і набридливим стрибунчиком сскакали на черепній коробці.
- Смертельний рівень? - Першим прокинувся Ло Хаошень, і відразу ж накинувся на Нангун Люня. - Навіщо ти його вибрав? Ти що, смерті нам всім хочеш?
Решта команди Лі Яйо також хотіла почути його відповідь. З якоюсь статою цей самозакоханий тиран може піддавати їх всіх подібну небезпеку?!
Принц Цзінь нахмурився, але погодився:
- Тільки на цьому рівні ймовірність отримати Норичник Нінпо наближається до ста відсотків.
Вони не вважали мотивацію Нанґун Левюня достатньо обґрунтованою, аби зрозуміти те, що молоді люди витягнулися з фізії. Але коли його турбували чужі проблеми? Якщо мова не заходила про малюка Ло, зрозуміло.
- Ти вже рушив? - Тепер уже у вухах ланголо від візка Лі Яояу. - Заради якоїсь чортової трави, ти відправляєш нас всіх а вірну смерть?
- Третій молодший Брат, чи не забагато ти на себе береш? - Ситу Мін також обурився. - Невже ти настільки егоїстичний виродок? Всі ці роки я страшно помилявся на твій рахунок!
- Егоцентричний виродок? - Окунь чоловіка небезпечно звузилися. Незважаючи на відсутність вітру, його шовкове волосся буквально завмерло в голові і поли мантії забігли вниз. Ті, хто затаїв подих, швидко продумуючи шляхи відпочинку — мабуть, телепорт працює в обох напрямках, так? Или нет...
Але ще мить, і на обличчі Нанґун Ляйня засяяла усмішка:
- Радий, що ти нарешті зрозумів мою справжню суть. Не знаю, кого ти там підставив у своїй уяві, але ось він я, такий як є. Вибач, що мій образ у твоїй голові не схопився з реальністю.
Ситу Мін не знайшов, що відповісти.