Глава 1049
- Ходімо, сестричка, - зітхнув Ситу Мін, сумно простеживши за повним ревнощами поглядом дівчини на віддалену пару.
- Другий старший брат, ти звинувачуєш мене? Ви всі думаєте, що все сталося через мою примхливість? - Лі Яояу підняла на своїх товаришів необачну мордашку, висідану і приховану синцями — і якщо у Сіту Міна спочатку й були деякі претензії відносно її недалекоглядної поведінки, то всі вони відразу спарувалися, як передсвітлений туман.
- Зовсім ні, пішли вже, - буркнув він, спостерігаючи за віддаляється від східної спиною Нангун Ляйня.
Незадоволення вчинками Фейко-мухи, не зуміючи винниці, було вимушене переключитися на інший об'єкт. Ось вже правду говорять, друг пізнається в біді. Хто б міг подумати, що третій молодший брат виявить подібне безсердечність до своїх однокашників? Крім того, вона також вимагає матеріальної платежі за своє життя! Негідник, фанфарон і просто огидна людина!
- Малюк, третій брат, здається, співчутливо незацікавлений у ваших стосунках, може тобі теж слід...
- Ні! - Уперто вдерла підборіддя Лі Яйо. - Третій старший брат стане моїм! Його просто чарувала ця хитра лисиця, мерзенна відьма Су Ло! Але її чари не зможуть протриматися вічно, настане день, коли він зрозуміє, все розуміє і повернеться до мене!
Від її рішучості чудово віяло божевіллям. Але що міг зробити Сіту Мін? Йому, як сторонній спостерігачу, було явно байдужість принца Цінсія, але його кохана Фея Нефритового Озера немов осліпла і оглохла. Боротися з коханою жінкою — набагато дорожче. Тут як з алкоголізмом: поки вона сама не вирішить позбавитися від цієї хворобливої і безспективної закоханості, ніхто не зможе її переконати.
- Гаразд, проїхали, - примирично пробурмотів він, поспішаючи змінити тему. - Найважливіше знайти вхід до палацових залів.
Отже, їхня компанія з восьми осіб розділилася на чотири групи і не довго думаючи про різні сторони світу. Наньгун Левун і Су Ло вирушили на схід, Ситу Мін та Лі Яояу — на захід, а Бієчен Юін з Цзи Ян і Ло Хатошеень з Деї, відповідно до півночі й півдня. Вони ретельно обшукували територію, дивлячись за кожен камінець і кущ, не пропускаючи ні травинки-ні булинки, щоб не пропустити заповітний вхід. І тільки одна група передавалася плодоносному нічого неробству.
Су Ло неквапливо гойдалася на відкритих качелях, солодко ловлячись теплому соннечку. Вічна мерзлота за стінами Резіденції встигла їй наділити до печінка, і тепер вона від усієї душі насолоджувалася раптово спустошеним літом. Обидва її плечі зайняли дрібний бійок на пару з Хулі-цзи - їм теж подобалося розгойдуватися туди-сюди.
- Ти, мабуть, втомилася, пригальмуй і відпочинь трохи, - Наньгун Люні м'яко зупинив гойдалки, підійшовши до дівчини зі спини. Схилився над Су Ло, ігриво подуло в обличчя, що зморщувало носик та непомітно привідкрила одне око.
- Духовна сила цього місця буквально просочувала мене з усіх боків. Мені було дуже зручно, я наче зайшла в теплий океан з енергії. На обличчі грав легкий рум'янець, мертва блідість зникла без сліду.
Звичайно, частина духовної сили просочується з входу до дев'яти палацових залів, тому її тут так багато.
- Хегей, так і знав, що ви двоє будете тут нічого не робити! - Як зніотокда раптом вискочив Бієнн Юін.
- Ви що ж, заздалегідь знали, що вхід саме тут? - Здивована, вона вигукнула Цзи Ян. - І просто спостерігали, як ми будемо всюди рвати!
- Та годі, ви ж вже тут, - ліниво простягла Су Ло, відчувши досить завулювального бійку за вушком.
- Виключно завдяки Малому Мраку, - буркнувла її подруга. - Він взагалі не збирався нічого шукати. Сказав, що найлегше буде слідувати за вами двома, і виявився правий!
Ще б він так сильно обпікався, що сміявся не довіряти патології Малюки Ло. Коли йдеться про вдалий результат, то можна сміливо довірити справу Су Ло — ніколи не знаєш.
- Пропоную почекати ще трохи, мені цікаво, скільки цим субчикам знадобиться часу, щоб знайти нас, - запропонувала екс-Четверта Міс, якій, відверто кажучи, просто було ліниво йти з нагрітого місця.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, це означає, що він вже є у вільному доступі на рулете ;)
Розділ 1050
Су Ло вже знала, де шукати входу в зали завдяки дрібному бійцю та внутрішньому компасу. Але, звичайно ж, вона не хотіла ділитися такими козирами з усією чесною компанією - а, точніше, зі своєю окремою частиною. А питання, мабуть, виникли б і тоді, коли б вона потопала в правильному напрямку. Чого метати бісер перед свинями?
Тому Су Ло просто сиділа тут, відпочивала, розслаблювалася і насолоджувалася компанією Нанґун Люня — а вони пускай збивають ноги в пошуках входу. Назвемо цю підлянку невеликою компенсацією за її моральний і фізичний шкоду. А щодо Бієнн Юіна і Цзи Ян... Екс-Четверта пані не сумнівалася в розумі і кмітливості Малого Мрака. Інакше Бієчен Юін не був би Біжен Юіном.
Отже, чотири молоді люди з комфортом розташувалися на ускладненому килимовому ґрунті трави. Під час руху циркового фокусника Су Ло розташувала в центрі їх чесну квадратний стіл, на якому поблювали дві коробки з чорними та білими нефритовими шаховими фігурами. Чоловіки здоволеним хмиканем взялися за бійку. Після наступного помаху руки дівчини на траву опустилися ще один столик, вставлений тарілками з випічками і стравами. На глиняній плиті маленький чайник з радістю попихав ароматними парами чаю, що заварював.
- Ми тут за пригодами прийшли, чи на відпочинок? - Унудо простягнула Цзи Ян, відразу ж запихнувши солодку сраку в рот.
- На відпочинок, звичайно ж. А приєднується хто-небудь інший, - посміхнулася Су Ло, розливаючи чай.
Уточнити, кого саме вона мала на увазі під «кем-небудь іншим" не було потреби. Лі Яояу і Ко у даний момент все глибше занурювались в пудичні відчаю: поранені, втомлені життям та Сніжними Левами, вони були буквально на останньому видиху. Лісова Резденція наповнювала повітря приємними травами. Будь - який корешочок, будь-яка сорна травинка на дорозі могла б легко полегшити їхні страждання, вилікувати рани — але кожна річ всередині подвір'я була надихнула потужного захисту: простягнути руку, як спалахував непрохідний щит, а при спробі скористатися духовною силою, той самий захисний щит став тараном — кожним, хто смів побити скарби Резденції, відкидувався назад до доброї п’яток метрів. Непередбачувані шукачі скарбів потребували всього пара-трейка польотів, щоб зрозуміти просту істину: дивитися можна - чіпати не слід. І це просто вбивав. Так близько і в той же час так далеко! Від приступів клептоманія по шкірі природно бігали мурашки, тому треба взяти хоча б щось із цих чудових рослин зудела на кінчиках пальців.
Звичайно, не вдалося знайти вхід до палацових залів. Зрештою вони зібралися вчотирьох умовних місцях, виснажені до крайності беззмістовними пошуками.
- Що? - Утомлена, Лі Яояу кидав ніжні почуття та співчуття Ло Деї. Вона згадала свою добру турботливу сестру, про яку добре пам’ятається у процесі сплетення від Снігових Львова.
- А ви? - З викликом фиркала Ло Деї.
- Невже ти все ще злишся на свою старшу сестру? - Як патетично вигукнула Лі Яояу, простягаючи руку до дівчини і з усіх сил зображуючи огидну невинність.
- Хм, чи злюся я на людину, що хоче мені смерті? Навіть не знаю, що тобі на це відповісти, сестерце? - Зкривилася Ло Деї, спритно відступаючи від нав'язаних обіймів.
- Як ти можеш так говорити... Ти все ще звинувачуєш мене в тому, що я піддала тебе небезпеці? Але, право слово, я ж не знала, що нас там чекатимуть Сніжні Леви!
- Пф! - Багатозначно фиркувала дівчина, відкидаючись. Вона добре пам'ятала, як Фея Нефритового Озера завмерла в момент небезпеки, навіть не думаючи допомогти своїй « маленькій сестрі». Звичайно, про те, що і сама вона не спішила кинутися на допомогу родичці, коли на неї накинулась зграя здичілих котів, її вибіркова пам'ять скромно замовкла.