Розділ 1047
- Хочу прояснити один момент, — Нанґун Люнь обвів пошарпану компанію крижаним поглядом. На плечі Лі Яояу і Ко несподівано нанісся сильний тиск. - Те, що ви, хлопці, намагалися вбити мене -- гаразд, на такі дрібниці я б навіть не звернув уваги. Але ви смикнули бажати зла моєї Ло Ло, а це вже заборонено! Ситу Мін, невже ти думав, що зможеш приховати від мене таку зайняту інфомацію, як твоє спасіння недава Снігова?
Хлопець спробував щось сказати, але невидима сила боляче стиснула горло, так що з нього вирвався один тільки хрип. Аура Наньгун Левюня видала, стискала, перемовала жили та суглоби — Сіту Мін з жахом усвідомив, що тепер найбільше його молодшого братика нагадує їхній вчитель у хвилини рідкого гніву...
Але, я сьогодні на рідкість великодушний - скручив губи в отруйній ухмилці чоловік. - Так і бути, зараз я вас вбивати не буду. Але,паси вас небеса стати на попередній шлях хоча б кряєм великого пальця ноги! Повірте, у такому разі доля буде розорваною на дрібні шматочки Сніжних Левів.
Останні слова важкими краплями впали в густу тишу. Сіту Мін намагалася подолати страх, який обурився на нього з благоговінням. Лі Яояу намагалась зрозуміти простий факт, що так, Наньгун Левюнь хотів їх « відчувати », а Ло Дей і Ло Ганошена просто сподівалися покінчити зі всією цією ситуацією швидше, ніж раніше.
- Вічно чекати ні я, ані голодні котики не будуть, - нагадав принц Цзінь. - Вважаю до трьох, а далі вам вже доведеться самостійно розібратися з вашими проблемами. І "один" вже був.
Чоловік махав рукою, і тихих Снігових Львова ніби спустили зі сворки. З ричанням вони кинулися до своїх жертв, а крізь їхні топт і рев чотири молодих людей чітко розчули спокій:
- Два.
- Я згодна! Согласна! - спішно закинула переспачену мордашкою Ло Деї.
- Я теж згоден, - похмуро вторував їй брат. Зрештою, що таке дві тисячі зелених кристалів порівняно з їхнім життям? А він навіть не подумав сумніватися в постанові Нанґун Люня знищити їх тут і зараз, їжаки вони не приймуть його умови. Намагатися домовитись або залякати його впливом своєї сім’ї не було ні часу, ані сенсу. Залишилося тільки здатися і розшматуватися.
- Добре, я теж згодна! - Проридала перелякана до напівсмерті Лі Яояу. Вона, як ніхто інший з їхньої компанії, скуштувала жахи попадання в кігті обезумним Левам.
Ситу Міну не залишалося нічого іншого, крім того що покірно схилив голову. Але в думках він зробив зауваження: не забути пом'якшувати « тихим словом » поведінку молодшого братця перед їхнім Вчителем.
Наньгун Левуні диявольські посміхнувся. Рух руки, і перед четвертою з’явилися письмові приладдя та чистий папір. Ось так він недбало продемонстрував всім наявність у себе просторової сумки. Су Ло ледь помітно посміхнулася і вдячна стискувала його долоню: її передбачливий коханий вирішив підстрашувати навіть у таких дрібницях, щоб ніхто не здогадався раніше про її приналежність до класу просторових магів.
Наньгун Левуні покосився на дівчину і самодомогнув брову, мовляв, «ну як? Хороші я, а?»
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, це означає, що він вже є у вільному доступі на рулете ;)
Розділ 1048
Су Ло оцінююче змерила його від голови до п'ят, дала задумливе « хмм...». Хтось образився. І тільки тоді дівчина припинила ламати комедію і почала посміхатися: « Ахрош, як хороший».
У принизливій тиші чотири спільників підписали векселі. У багатозначному мовчанні передали Наньгун Ліюню заповнені папірці, які чоловік демонстрактивно-довго і уважно вивчав, перш ніж кивнути та милостиво молити:
- Відчиняйте ворота.
Лі Яояу та Ко, які були доведені буквально до білого кайла, ретельно перевірили їхні борги, але не змінювали і слова вставляти проти, полегшено видихали й припружились у воротах Ресіденції. Сніжні Леви позаду розчаровано загуділи, що лише додавало четвертим спадкоємцям впливових сімей різанини.
Коли вхід до лісозаготівельної Резденції був, нарешті відкритий, члени пошарпаної компашки буквально на голови один-одину лізли, тільки б прослизнути за надійні стіни швидше. Су Ло з сумом похитала головою, фиркала:
- То їх було не змусити відкрити ворота, тепер за вуха не відтягнеш від резиденції — дивні селянські діти!
Наньгун Луюнґ одним рухом закинув дівчину собі за спину, невимушено кинувши:
- Мабуть, це уявлення здорово тебе втомило. Давай-но твій партнер понесе тебе.
- Гей, ти драконо-лошадь-то не гони! - Роздратована, вона поплескала його по плечу.
- Ну а що, - чоловік легкої ходою попрямував до Резіденції, – рано чи пізно, ти станеш моєю дружиною. Так чому б мені не поекспериментувати подібне ставлення, щоб звикнути швидкої.
Вони не хотіли йти поріг, як опинилися в іншому світі. На снігову пустелю, навколо квітучих садів та веселі очі рясніють зеленими фарбами. Величезний маєток буквально затопився в листях і цвітах, багато тропіків перепліталися, розходилися та плутались у високій соковитій траві.
Хлопці замерли, звикаючи до різкої зміни пейзажу, не знаючи, куди їм йти далі.
- Гей, гляньте, що тут! - раптом Бієнн Юін. Перед ним стояв величезний кам’яний стіл.
- Це ж... - Лі Яояно тремтіла поверхня столу, очі її спалахнули від збудження. - Це Камінь Сонячного світла!
Каміння Сонячного світла було надзвичайно цінним матеріалом для очищення й заточки висококласної зброї. Навіть Дворець Нефритового Озера міг похвалитися лише крихітним шматочком цього Кам’яного каменя. Тут же гігантську плиту рідкісного матеріалу використовували як... столі? Так, господарі не повинні займати ексцентричної діяльності. Каби вона могла, Лі Яояу з радістю вмкнула із собою весь цей стіл, і гори вони синім полум'ям — ці скарби лісної Резденції!
Ось тільки скільки б зусиль вона не докладала, щоб хоча б зсунути цей камінь, Камінь вперто ігнорував всі її зусилля. Мабуть, на нього було закладено якесь додаткове закляття.
- Яка прикрість, - щиро зітхнула дівчина.
Якби цей стіл можна було просто взяти і забрати, його б давно тут вже не було, - потиснув плечима Сіту Мін.
Ключі від зовнішніх воріт лісної Резденції Сянь знаходилися в руках чотирьох великих сімей, і кожні кілька років молодо домовлялись між собою та збиралися тут, дружній компанії, щоб випробувати власні сили, ну й непогано наваритися на цій нескінченній скарбниці, зрозуміло. Квіти, рослини й дерева цього раю — кожна гілка була дуже цінною. Сіту Мін мав рацію: каба все було так просто, молодіж, як сарана, давно б потягла весь особняок по камушку.
Чотири ключі відкривають тільки перші ворота лісної Резденції Сянь. Щоб пройти далі і наступити на поріг дев'яти палацових залів, потрібно знайти перший скарб Резденції — Нефрит бунтівного дракона - з виглядом експерта продекламував Бієнн Юін. Перед цією подорожжю він пропускався у своїй домашній бібліотеці і, однак, накопав потрібні стародавні сувої з більш-менш детальною інструкцією проходження лабіринту Резденції.
- Тоді, поділимося по двоє, щоб швидше його знайти, - кивнув Нангун Люунь і, не чекаючи реакції своїх супутників, гуво потопав з Су Ло на закорках, вибравши маршрут на схід.