Розділ 1027
Від такого різкого руху дівчина не стримувала рівновагу і вдрукувалася затилком у стіну карети. В очах затуляли зірки, шлунок підскочив до горла - а розбесилася коня все побігла, не розуміючи дороги, і думала про комфорт свого пасажира! Су Ло в її жалюгідному стані зовсім не могла правити драконо-лошадю, навіть вербально - як тільки вона спробувала відкрити рот, з нього відразу полетіли криваві бризки.
На щастя, в ситуацію дуже вчасно втрутився дрібний бійок. Він вискочив з простору і навідмаєш вдарив розперезане непарнокодосвідченим по морді. Драконо-лодь жаліється і розплакала в снігу. Звичайно, малюк ретельно розрахував свою силу, так що вірний засіб пересування Нангуна Люня просто втратив свідомість, а не « відкинуло копита», як інші істоти, які розповіли оплеухи Мен-Мена.
Су Ло ледве вибралася з карети і осела на землю. Чистий сніг тут же обігрівся кров'ю. Голова настільки кружляла, що було важко зрозуміти, де верх. Органи активно намагалися вивернутися навиворіт, м'язи огидливо тремтіли, єдиною зв"язаною думкою дівчини було « прокляте тіло, зовсім з ладу!»
Дрібний бійок стурбовано скакав навколо ліктаючої кров’ю господині, переляканий підваючи.
- Все добре... Я ще не помираю... Кха-кха... Ніби б, - знайшла в собі сили посміхнутися екс-Четверта міс.
- Вуу... - "Тобі дуже боляче?"
- Не боляче мені, - спробувала заспокоїти його дівчина.
- Ву! - "Як таке може бути не боляче?" - обурливо викликав Мен-Мен. Так багато крові, навколо стільки крові!
Су Ло хотіла сказати ще щось підбадьорливе, але зайшла зрадницьким кашлем. Вдалині небо й земля видерлися від страшної битви. Як там Наньгун Люунь? Чи зможе він перемогти таких могутніх противників? А що, коли йому вдасться перемогти цю боротьбу? Чи він прийде до неї на допомогу.
Сили зовсім покинули дівчину, в очах рябило від червоноти на білому тлі, у голові розпливалися чорні плями згасаючої свідомості...
- Здається, це кінець, - прохрипелла Су Ло погладжаючи вже ледь не ридаючого бійку по дурній морді. Дитина не знала, як допомогти господині. Він з озираючись безолковим оком, готовий бігти куди завгодно і робити що заманеться, тільки щоб врятувати дитину, але що він міг?.
Су Ло тихо осіла в сугроб, закрила очі. Устала, вона так сильно втомилася... Не зволікайте. Як же прикро вмирати, не досягнувши їхнього призначення! Але хто міг би з упевненістю сказати, що навіть увійшовши до лісної Резденції, вони б змогли отримати те чудо-ролення і врятувати її життя? Можливо, все має сенс. Все так, як має бути.
Як хвилі прибою, чорнота підколювала до свідомості. Дівчина вперто відчинила свої очі, щоб востаннє побачити синє небо. Але всюди її положення тягнулося білим покривалом снігової рівнини. Безжиття, нерухомі сутички, деякі темні камені і сяючі від сліз очі бійці...
Один з сугробів раптом смикнувся і присунувся ближче. Су Ло було перелякано: чи не передсмертні галюцинації почалися? Але ось, сугроб знову поворухнувся, смикнув білосніжними вушками і почав злизувати її підмерзаючу кров зі снігу.
- Та це ж лисиця! - Здивована дівчина. - Лисичка-сестричко, ти дуже смілива, раз зважилася так наблизитися до людини. Але, можливо, навіть ти розумієш, що мисливець з мене зараз ніякої. А пожити свіжою чоловічкою, мабуть, тобі випадає не так вже й часто...
Звірек, захоплений відкопуванням капелек крові, азарт помахнув хвостом. Хоча, постой-но, якийсь він у неї дивний! Хвост, хвіст, ще хвости... Су Ло могла б списати цей хвостатий достаток на двоніння-троє в очах, але навіть у найбільшому марку їй навряд чи вдалося порахувати рівно дев'ять пухнастих щіток!
- Це ж Хулі-цзин! - Вона вигукнула, що вмиг передумав померти « прядом ». - Хапай її, Мен-Мен!
Вчитель якось згадував, що на півночі є дев'ятихвості лисиці, кров яких не зможе оживити мерця, але ось « глянь трупа» повісить враз! Але, звичайно, Хулі-цзин були дуже хитрі і обережні, самі вони ніколи не наближалися до людей, а з урахуванням малої кількості їх виду знайти таку лисицю було не простіше, ніж голка в стозі сіна. До того ж магічними властивостями мала кров тільки жива лисиця, так що вбивати її не було ніякого сенсу, а зловити... Плутовтки також мали надзвичайну швидкість, навіть експерта десятої ранги не було б так просто схопити таку « удачу за хвіст».
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, це означає, що він вже є у вільному доступі на рулете ;)
Розділ 1028
Двічі повторювати дрібному бійці не довелося: з короткою « Ву!» він блискавкою полетів до крихітної лисиці.
Гулі-цзин буквально пірнула в сугроб (капельку крові віроломно підтопила сніговий настил) і, здавалося, крім ласої здобичі її ніщо не цікавить. Але як тільки над нею нависла тінь Мен-Мена, інстинкт самозбереження заволодів про небезпеку. Дев’ятихвості лисиці звикли беззастережно довіряти своїм інстинктам, інакше їм було не вижити у цьому великому і страшному світі, наповненому мисливцями до їхніх кровожерливих подруг. Тож дівчинка, не задумуючись, зійшла на бік бійку з остругою крига, яка скувала залишки крові Су Ло і з тихим бавовною зникла.
Мен-Мен роздосадливо звил, але і не подумав здатися! Так, швидкість плетувок була неймовірна, але й він не пальцемдіючий! Повітря холодне, безпомилково втягнулося у воду і помчав.
Серед застиглих пейзажів вічної зими один за одним хаотично, зникаючи там і з'являючись тут, переміщалися два маленьких об"єкти - раз убігав, а другий намагався нагнати першого. Один з них боровся за своє життя, другий — заради козянки. Їхня швидкість була така велика, що людське око ледве поспішав стежити за цими божевільними салочками. А вже визначити, хто з них виграє, і не могло.
Су Ло знайшла в собі сили зібрати руки і ноги у кучку та підтягнутися до положення напівсидя, спираючись на ден прокинутої карети. Спостерігати за гонитвою було, по-червоній мірі, цікавіше, ніж об'єднатися в нав"язких думках про власну швидкої кончині. Але як вони це роблять?
Раптом в голові дівчини спалахнуло світло осяяння: ось воно! Тепер цікавість переросла в жадібну потребу зрозуміти, не пропустила прихованої думки. Хоч Су Ло вже досить давно вивчала Техніку "Танца духовних Кроків", вловити саму суть, справжній сенс телепортації їй досі не вдавалося. Здається, воно лежить на поверхні — тільки руку простягни...
Але поки дівчина знеохочувалася зрозуміти хоч що-небудь, сугроб зліва від неї раптом смикнувся (неспокійні вони тут всі якісь) і встав у повний зріст, перетворившись в людську фігуру. Білі шати та взуття, біле волосся, навіть шкіра абсолютно біла — і незрозуміло, чи то цей відтінок у фігури від народження, або внаслідок підкрадання до Су Ло сукні сніжний покрив. Як би то не було, замаскувався він на славу: екс-Четверта міс так і не запідозрила ніякої підлянки, аж до того моменту, як її на секунду не осліпив сонячний прес, що мілинув на обстріі леза, невблаганно наближався до неї горла.
Але навіть якби вона знайшла ворога трохи раніше, чим б їй це допомогло? Наньгун Люунь бореться з кошами-переростами, дрібна бійка захоплюється азартним погоні за Хулі-Цзи і куди вони телепортувалися в даний момент - невідомо ... Червона акація не впоралася з минулими травмами, Хлако у Штани все ще відключається. Схоже, це дійсно кінець...