Розділ 1025
Тучі розвіялися, і ранкове небо тішило лазурною чистотою. Прокинувшись, Су Ло висунула цікавий ніс з намету, але вчора незапрошених гостей і застелив.
- Чого це вони пішли? - Нерозумно потиснула плечима дівчина. Вона була впевнена, що Фейко-муха вчепляться і ні за що не залишить їх з Наньгун Люнем у спокої. Уже приготувалася до багатьох днів словесних баталій і піку, заздалегідь продумала пару-будівлі максимально їдкого речення - а тут раптом з'ясувалося, що ці двоє просто зникли!
- Вони пішли відразу після півночі, - повідомив їй принц Цзінь закутаючи дівчину в хутряну шубу і спритно застібуючи безліч ляпасів. У докінчення цього ритуалу він нахлобучив хутряну шапку на голову Су Ло і, прискіпливо оглядав справу рук своїх, задоволенно кивнув.
- Щоб Лі Яояу, та пішла просто так? Щось не віриться. Що ж вона замислила?
- Можливо, її підступний план улягав в тому, щоб ти вся звелася, обмірковуючи його хитрий план? - Осклабився чоловік.
- Швидше вже я відведуся від хвилювання, чи не зважиться тобі, застрахувавши хвіст, знову поскакати за цією вашою "небесною милою" - в тон йому відповіла Су Ло.
Навіть не наївся, - Нанґун Люунь голосно якось дуже добре розсміявся, ігриво клипнувши дівчину по гладкому лбу - здається, він і не подумав ображатись на справедливий укол. І мстиво додав: - Можеш бути на цей рахунок абсолютно спокійна, я не відлипну від тебе, навіть якщо ти спробуєш мене прогнати.
Екс-четверта міс хотіла видати ще якусь гидота, але, дивлячись в його сміються очі, і сама не стримав веселої усмішки.
І ось, з жартами та ніжними підколами і чудовим відчуттям у довісках, вони продовжили свій шлях на північ.
Чим далі вони просувалися, тим менше задоволення отримували від розмаїття і без того скупого пейзажу. Куди не кинь очей, всюди натикаєшся на обледену білу білизну: біле небо, біла земля, оточена білим снігом рідкісні дерева і скелі... Не було сили дивитися на цю крижану пишноту, як - от: ризик засліплювати чи потурати власним бажанням.
- Нам ще їхати тиждень мінімум, сподіваюся, до кінця поїздки я не звихнуся, — простонала Су Ло, відкидаючись на спинку диванчика в кареті. Вона з розумним виглядом розглядала детальну карту, презентовану їй Гросмейстером, хоча думки її блукали десь зовсім далеко...
- Нудно тобі, дівчинко? - Пикнув їй у вухо Нангун Люнь, прибивши за плечі. Дівчина не розгубилась і знадобилася в його обіймах, а що, він м'який та теплий, все приємніше, ніж досить жорсткі сидіння промозлиною карети.
- Скучно, сумно, безглуздо і сумно — я можу підібрати ще купу епітетів щодо одноманітності нашого часу, шкода, що цікавіше від цього не стане.
- Мабуть, тобі зовсім незвично це стан під назвою "безпека"? - Розсміявся чоловік, а Су Ло придумалася: а ж прав, поганець! Давно в її житті не наступало настільки спокійного періоду. Ніхто за нею не полює, ні від кого не потрібно терміново вдирати ... Палац Нефритового Озера поутих, Фея Ян Сю і зовсім покинула цей бронений світ. Краса!
Але тільки вона хотіла висловити цю думку вголос, як Нанґун Люнь встрелився і весь якось напружився.
- Що сталося? - відразу ж скинула всякий натяк на жартівливість Су Ло.
- Залишайся в кареті і не висовуйся, - строго наказав чоловік, дивлячись кудись за вікно карети.
- Добре, будь обережним, кивнула дівчина, і Нангун Люунь, кинувши на неї попереджуючий погляд, вистрибнув з екіпажа.
Деякий час Су Ло вписувалася у те, що відбувається ззовні, але звідти не роздавалася ні звуку. Хвилювання потихеньку накрило її розум: якщо вже його супутник так занепокоївся, то ризик не настільки дріб'язковий, щоб від нього можна було просто втекти. Не витримуючи, дівчина все ж злегка відсунула тканину, яка закриває прохід. Її серце перелякалося: Наньгун Льоюнґ стояв посеред засніженого поля, маючи тверду і впевненість у собі форму, а в його бік — великий духовний льот!
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, це означає, що він вже є у вільному доступі на рулете ;)
Розділ 1026
Звичайно, місце на кожній проблемі не підвело також і цього разу: принц Цзіня з гір повертались три шерстяні звірині, що були малі від звичайних слонів! Серебристо-синя шерстка переливалася бліками в сяйні снігу, зверху пащі виступали величезні клинки, могутні лапіщи зовсім не помічали перешкод у вигляді глибоких сугробів...
Вони наблизилися в мить ока, і серце Су Ло пронизала гостра біль: здається, з цим її нездужанням вона стала надмірно чутлива до смертної ауре, яка буквально хвилями розходилася від цих монстрів!
Наньгун Льоуні стояв непохитно на місці, розтягнувши руки. Його зухвалий вигляд настільки обурив магічних звірів, що вони не зговарилися й кинулися до нього на смерть через кару. Але коли вони наблизилися, чоловік... Спарився. Тільки тонка струмка диму встала на тому місці, де він стояв всього секунду назад. І поки звіри здивовано переглянулися, принц Цзінь з гігантським обосічного меча наголо опинився за спиною одного із чуд і розмаху рубав того по задій лапі!
Наньгун Левуні був на початку десятої ранги, від швидкості і потужності ударів повітря. Загартована сталь з огидним чавуном увійшла в тверде тіло, бризнула кров, фарбуючи яскравими краплями незайманий сніг ... Але все, чого зміг досягти чоловік, вклавши у атаку близько сімдесят відсотків своєї сили - це не найбільша рана на кінцівках творця і глибока тріщина вздовж лезо його зброї. Він навіть не зміг відсікти йому лапу! Що наводило не найщасливіші припущення...
Су Ло судорожно вдавалась у сидіння карети, ледве ковтаючи холодне повітря. градом струмився по обличчю, від болю зводив щелепи. Але вона з усіх сил намагалася не видавати ні звуку. Що вже говорити про драконо-лошаді зовні: перелякана тварина безупинно прядала вухами і тоненько злякувала, бажаючи негайно втекти геть, подалі від цієї ворожої компанії. Тільки вірність господареві і стримувала її на місці.
Дівчина змусило себе відпочити і, уважно ігноруючи біль всередині, спробувала розмірковувати логічно. Для яких чарівних звірів крайня північ є природною ареалі? У кого хутро та тіло настільки міцні, що навіть Наньгун Левуні не зміг видужати зі своєю залізницею? Вони виглядають, як Сніжні Леви, тільки дуже великі — напевно ці три королі Сни!
Ці хлопці мали неймовірні здібності до атаки та захисту. Добре, вони розмножувалися не дуже швидко. Як відомо, в середньому новий Сніжний Лев народився раз у сто років і відразу став на п’ятому рівні сили. Та і з подальшими « левел-апами» проблем у них не було. Власне, хоча ці гігантські « листочки» могли б скласти конкурацію рептилій з крилами!
І ось завдання: як так вийшло, що відразу три монстри світу магічного звіра опинилися в одному місці за один час, та ще й одразу без розбору напали на Су Ло і Наньгун Люня?
Поки принц Цзінь засуджував зирка на потрісканій обстріі меча, двоє інших « комах» виявили, що їхній старший брат був поранений жалюгідним людяком. З пащі вирвався оглушливий рев...
Су Ло відчула нудоту, що підступає і виплюнула клубок крові. "Яка драконо-лодь все ж не витримала і, вставши на диби, помчала вперед!