Глава 977
Відразу ж після першої зустрічі Нанґун Льюньн ретельно провів дослідження цієї молодої міс, і не було ніякого Оуяна Юніці в її біографії та поміні. Але цей принцівний хлищ все повторював і повторив про їхній романтичний зв'язок, та ще й згадав дитину... Завжди такий флегатичний і віддалений принц Цзінь відчував, як весь його світ руйнується на очах.
- Та я не зробила нічого поганого! - Обурена вигукнула Су Ло.
- Не зробила? Тоді чому ти й досі мовчала? Чому не сказала, що все це брехня, коли твій « Юньці» кричав про ваші відносини? - Був чоловік. Тепер він рішуче не хотів вірити жодному її слову, образа жгла зсередини калічним залізом, і тепер він з мазохістським ентузіазмом вишукував найменше підтвердження своєї брехні - з тим же сліпим завзятістю, з яким раніше вигадував їй всілякі виправдання.
- Я... - Дівчина втомилася потерла лоб. У скринях противно пульсувало. Що вона повинна йому сказати? Розмова зараз - це наче прогулянка по мінному полі, будь-яке неправильне слово — і все злетить на повітря. Юнь Ци... Так, вони бачились у минулому житті — в минулому світі — чому ж вона знала, що він візьме її за себе? Розповісти Наньгун Люню всю правду... Чи він їй повірить? Або здасть у місцевий аналог дурки? До того ж, існує велика ймовірність, що він не простить її і за роман з такого далекого минулого. Вона навіть не впевнена, що мусить просити вибачення за це.
Принц Цзінь дивився на неї, не блищаючи, і чекав. Нарешті я чекав пояснень, виправдань і схвалення! А вона знову замовкла. Їй нічого було сказати.
Наньгун Левуні заслужив свою славу жорстокої, брутальної та кровожерливого генія — він завдав багато лиха людям. Але з Су Ло... З нею він завжди поводився як з дорогоцінним скарбом, якого треба холити, лелеювати і балувати всіма доступними та недоступними способами. Проте, що його незмінно бісило - її вперто не реагувати на його провокації. Чи він дає на неї, змушує до чогось або навмисно калічить - вона залишається осторонь. Ось так опустять вії, закривши від нього свій внутрішній світ, замкнеться у собі, як качка в раковині, і не витягнути її, не потрвожити.
У такі моменти у принца Ціна опускалися руки і всі інші частини тіла. Він просто не знав, що робити. Він не є святим, і жодним ангельським терпінням ніколи не вирізнявся — він також може встати, виснажуватися морально й психологічно.
Су Ло, прокручивши всі можливі варіанти їх подальшого діалогу і наслідки тих, нарешті зважилися. Набрала в груди більше повітря, приготовившись викласти йому все, як є. А далі будь що буде. Повірить він їй, не повірять - це вже його справа. Її завдання - розповісти йому правду, хоч би якою вона виглядала.
Але, мабуть, вона занадто довго збиралася з думками. Так і не дочекавшись від неї ні слова, Наньгун Льоуні знову стиснув її плечі, злегка струшив, а потім утопився швидкими кроками в невідомому напрямку.
Залишивши Су Ло в цьому безлюдному лісі на самоті.
- Наньгун Луюнь! - Вона вже гукала йому в спину. Але чоловік навіть не обернувся, а швидко зник.
А вона залишилася. Зовсім одна, незрозуміла де. І нова хвиля образи захопила душу дівчини. А як гарно солом'яним розлилося: « Кохаю-люблю, палац купля» і що не кине ніколи, не відпустить... І що в результаті? Обман, кругом обман. Все це було брехнею.
Солоне краплі проти волі поколювалися по щоках. У області грудей підозріло кололо, дихання скрегнуло. Су Ло повільно опустилася на коточки, обхопивши руками коліна і приховуючи мокре від сліз обличчя за водоспадом волосся.
Небо заволокло хмарами, що раптово розіб’ється вітер серед дерев. Дощ застукав по землі, ритвіни висікли пилюку.
Дівчина як і раніше сиділа там же, в тій самій позі під нескінченним деревом. Вона не відчувала ні дощу, ані вітру. Накоїла якась апатія, ніби всі відчуття були приглушені. Всі думки ніби загрузли в густому жлі, і тільки одна продовжувала відчайдушно тріпнутися: Нанґун Люунь не міг, просто не зміг ось так її кинути. Він обов'язково повернеться, неодмінно знайде її. А коли він прийде, вона кааак розповість йому всю-всю правду! І нехай робить з нею, що хоче — у сенсі, в дусі правди.
Лише з кожною секундою впевненість у його повернення таяла, що він змивається потоками проливного дощу.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, скачаючи і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти споновуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета і дуже розстроює перекладач конкретно цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З
Глава 978
Раптом через плотну вату апатичної беземоціонності пробрався протилежним письменником інстинкт самозбереження — небезпека поруч! Дівчина відразу ж підняла голову, і все її тіло наче одержувало, а спина покрилася крижаними мурашками, які не мають ніякого відношення до затікання холодного каплям дощу. Перед нею застигла художня фігура в чорному плащі, широкому вітрильнику на вітру. Обличчя новоприбулих було заховане широкою капелюшкою, але Су Ло не було необхідності вдивлятися у його физію, щоб дізнатися цю ауру ненависті і кровожерності.
Екс-Четверта міс несвідомо зробила крок назад. А фігура недбало скинула головний убір, струшила довгим волоссям, на які відразу ж осіли дощові бісерочки. І зло зустрілося на застиглу Су Ло.
Фея Ян Сю!
Су Ло, безпеки заради, відступила ще на шажок. Вона наївно припускала, що ще гірше цей день стати навряд чи зможе, ан-ні! Пам'ять послужило для неї епізодом, в якому екс-Четверта міс шмагає духовну кулю старохи в власне самому старому - і навряд чи Фея по доброті сердечної вирішила пробачити й забути Су Ло її підривну діяльність.
Стара перечниця, кровожерливо покаталася і пішла до дівчини. Та знову відступила назад. Фея за нею.
- Огидна дівчинка, у мене для тебе радісні новини. Наступного року, в цей же день, всі твої родичі та друзі будуть відзначати річницю твоєї смерті, чудово, чи не так?
- Не дуже, чесно кажучи, - неохоче відповіла їй Су Ло, намагаючись зберігати спокійний вираз на обличчі. Вона не думала, що її страх радіє, а тому, ніби я була такою довгою: - Мене насправді більше цікавить дат моєї смерті. Як так вийшло, щоб ти не загинула від вибуху духовної кулі? Він у тебе що, шлюбний був? Час придатності закінчився?
Утоптуватися по коханій мозолі старої відьми - як же, якась стогінка послизнулась саму Фею Ян Ся! - Було справді приємно. Веселе життя, правда, померало коли згадана стара з диким ричанням кнулася до молодої жінки, націливши свої гостро загартовані кігті акурат в гарненькі личко екс-Четвертої міс, але дівчина попереджающе витягнула вперед розкриту руку:
- Погоди секундочку!
- Дай вгадаю, хочеш щоб я передала твої останні слова Гроссмейстеру? Так і бути-ссс, виключно з поваги до нього, - шипіла гадюкою Фея Ян Сю, хіба що ядом не бризкала.
- Гросмейстеру? Я вже написала йому листа, потисла плечима Су Ло.
- Який ще лист? - Прикралася стара.
- Ну, то саме, в якому і висловила свої « кінцеві слова» - з радістю оглянулася дівчина. - До речі, там і записка є: « Якщо я померла, то мій вбивця — стара відьма Фея Ян Ся» або щось на зразок того.
Ось тепер стара очевидно була готова почати плюватися отрутою. Вона зовсім не очікувала, що гидота виявиться настільки передбачливою і хитрою, щоб відіслати лист такого вмісту Рон Юну. Однак, цей сумний факт зовсім не відміняв її плани.
- І що з того? - хмикнув вона. - Почуття твого Вчителя до мене далеко не теплі, а ненависть під правильним соусом — це навіть пікантно.
Су Ло ледве помітно напружилася. Так, ця дамка має дуже специфічний світогляд. Аргументи закінчилися, і тепер дівчина судорожно співображала, як би їй вийти з даної ситуації з найменшими втратами. Ну, або хоча б з цілою головою на плечах. Тепер вона могла лише тягнути час, сподіваючись, що Нанґун Люня прокинеться (або воскресне?) і повернеться за нею. "Головне, щоб Отелло самому не сподобався ідеї прибити « невіруючу жінку» по-тихо, та закопати під цим найжорстокішим деревцем. З іншого боку, навіть якщо він і вирішить мене врятувати - не факт, що з таким чудовиськом, як Фея Ян Ся, йому вдасться задушити», -- подумки зітхнувши Су Ло, принюхаючи остаточно — під напорою старої відьми вона знову виявилася прикута спиною до стовбуру дерева.
- Що, намагаєшся потягнути час в надії, що твій коханий з'явиться до тебе на допомогу? - Старуха розхвилювалася, з легкістю розгадавши боязкий чай дівчини.