Глава 915
Вона сама точно при кожній нагоді не впорається з цим натовпом. Крім того, ці в разі чого напевно піднімуть такий хай, що сюди безсумнівно збирається цілий океан інших воїнів. Відо всіх не відмішаєшся. Незважаючи на примарну надію втекти, нехай « золотий дощ » схоплює білок - шаловий! - Але хтось особливо зганьбив голову до крони дерева і вигукнув:
- Дивіться, що це там?
- Там людина!
- Всі сюди, ми знайшли ціль! Готуйся до бою! - Капітанам довелося буквально перекрикувати збуджений гомон своїх воїнів. Але вони й самі не могли бути задоволені цим спокоєм.
Той, кому випала честь бути добродушним продуктами метаболізму самого божественного дракона в даний момент випробовував змішані почуття: з одного боку, саме його загону пощастило виявити біглянку — і у випадку вдалої позички останнім, нагорода буде велика. З іншого - голова тепер страшно вняла.
Другий капітан так суперечливих емоцій не відчував. Він просто був безмежно вдячний своїй щасливій зірці.
- Схопити ціль! Все, оточити дерево. Не дозволяти їй втекти!
За командою майже половина загону обліпила багатострадальне дерево, наче гігантські мурашки.
Су Ло вся підібралася, готуючись дати відсіч: задешево вона своє життя не продасть! Але ще до того, як принаймні один з воїнів встиг дістатися дівчини, їм назустріч швидко полетів вниз Мен-Мен, що зіпсувала « мураципів» потужним ударом лап. Лише за кілька секунд усі лазутчики були повалені і вантажими тілами скидалися на землю: деякі з них мали пробку черепашку, інші — розчавлені ребра, а ще три переломи хребта. Полянка навколо заповнена річками крові, болючими столярами — від тих, хто міг ще стихати, і вересками жаху.
- Наказую всім зупинитися! - Поспішно кинув капітана, відчувши загрозу можливості опинитися зовсім без життєздатних воїнів. Але, ніхто більше особливо і не квапився лізти на пиріжок... Тобто, на дерево.
- Та що з нею цацкатися, давайте просто завалимо дерево — і всіх справ! - Викрикнув раптом хтось з натовпу.
Су Ло ледь за голову не схопилася: ось ж... Грінпіса на вас немає! Понабирають жодерів... На жаль, її любов до природи не поділяла інших: капітан кивнув, і воїни всієї натовпу почали з гучнокрилим «і-рраз! І-два!» розгойдувати нещасливе дерево. Ось так стояло це місце, не одне століття росло — а через кілька хвилин воно накренилося і почало завалитися в бік...
Маленький бійка зібрався було рвати в атаку, але дівчина його зупинила. Тоді малюк на мить пірнув в простір, а потім, вискочивши назад, раптом щось скинув прямо у натовп людей. Су Ло так і не встигла розглянути, що це було.
Вона з сумом вибирала речі, які не мала під рукою. Аж ніяк! - Духовна куля. Викинути цю бомбу зараз вниз... Ех. На жаль, вона вже давно витратила обидві кулі на Фей Ян Ся. Але хто б міг подумати, що стара буде настільки злопам’ятна і вперта!
Глава 916
Поки Су Ло злилася на тему того, що в загашках у старої відьми виявилося лише два духовні кулі, а не три внизу, в тому місці, куди щось швирнив дрібний бійок, раптом спалахнула іскра. Потім пішов розпачливий крик, наступний за ним, який злився в колективний звук болю і жаху - дівчина не повірила власним очам: група людей, що виривають стовбур її дерева зі землі, раптово запалилася яскравим полум'ям. Вогонь швидко і жадібно поширювався по їхніх тілах, перетворюючись на біжуючі та голосні фаерболи. У повітрі ширився нудотворний аромат горла тіла. І на завершення всієї цієї дійсно мемлінгської картини пролунав диявольський сміх Мен-Мена.
- Що ти туди кинув? - Питала Су Ло. Цікава річ, чому це вона сама не знала, що в її - Єе! - Це настільки руйнівна бомба, що простір завалився?
Малий умк, встав і сором’язливо продемонстрував лапку з червоними кігтями.
- Хмари в Штанах?
"Хе-хе, звичайно я. А ти кого чекала, клуша? І роток-то закрий, муха залічить», - цього разу його сарказм була навіть у деякому роді обґрунтованою: йому, шановному старцю, претіла одна тільки думка служити якимось снарядом для спалення людей... Тільки дрібному бійці до його гордості і гордині не було зовсім ніяких справ, для нього Хмаро в Штанах був всього лише каменем, нехай і могутнім.
Решта загону швидко відстрибувала від своїх співачок - але Мен-Мен не збирався дозволити їм так просто уникнути вогненної кари. З зловісним "Мву-ха!" він пірнув прямо в натовп.
- Негайно зловити цього маленького дракона! - Тут же наказав "примітний" малюком капітан.
Люди в чорних одягах намагалися оточити Мен-Мена, але той, не боячись « великих і страшних дядьків», по великій дузі запустив у політ червоний камінець. Хмари в Штанах не могли змусити свою оболонку оплакуватися без прямого контакту з тілом « жертви» і бійка знав це, а ось солдати — ні. Багато з них спробували схопити дивний камінь, але той повернувся в лапи бійки. А на руках тих, хто доторкнувся до Хмари в Штанах, спалахнуло полум’я. І тому що вогонь був не звичайний, а з пащі самого бога - дракона — його годі було погасити. Деякі воїни в розпачі відрізали свої кінцівки, щоб врятуватися, і малюк шкодував, що не камінь мимохідом не торкнувся їх безмозкових голів - то б веселощі почалося!
Але він мав на увазі і мінус: інші воїни, заздривши, на що здатний дракончик, шугались від нього так само як вони — ніхто більше не ризикував наближатися. Розбудований малюк хотів повторити свою схему з запуску Облака в Штанах, але йому було варто зробити хоча б крок у напрямку людей — як ті відразу кинулися навскісною. Мабуть, ліміт дурнів в загони найманців закінчився.
Але не встиг Су Ло насолодитися панікою і муками її переслідувачів, як дрібний бійка перелякано звивав і стрілою мітнувся до господині: стара відьма Ян Сія наближається! Треба бігти!
Хоч екс-Четверта Міс не відчула неминучої небезпеки, не довіряти гострому трохи Мен-Мена не було ніякого сенсу. Треба було їй хапати малюка, камінь і власні ноги в руки та ще раз розмиватися.
Су Ло щойно закрилася з уваги, як раптом спалахнув ураганний вітер: це Фея Ян Сю власною озлобленою персоною так ефектно з'явилася на поляці, де продовжували горіти наймані робітники.