Глава 711
Усі вони були відомі, шановані Аптекарями Східної Імперії Лінь, найнижчий рівень у цій семерці — просунутого. І вони відступили якогось Начального Рівню? Як так? Чому Ґроссмейстер рон Юн дозволив їй пройти відбірковий тур?
Імператор Цзінь був шокований ще більше. Він нерухомо застиг у своєму троні і сверлив Су Ло важкоінтерпретованим поглядом. У вухах звучали прощальні слова Нанґун Люня, сказані перед його від’їздом: « Не дивно, що дівчина везіння — це щось за межі людського розуміння. І якщо ти посмієш вставляти їй палиці у колеса - коли я повернуся, камінь на камені не залишу в всій цій чортовій Імперії." При цьому, підлога і стіни покрилися коркою інея, а температура в повітрі знизилася до позначки « вини у кубку замерзає», але сам принц Цзінь був цим дементором, який висмоктував всю радість із навколишнього простору.
Імператор дивився на тиху дівчину і не розумів. Не розумів, що́ таке смак і планомельно. Як же це сталося, коли такі шановані Аптекарі виявилися відкиненими Ґросмейстером Рон Юн, тоді як ця дівчинка втомилася пройти відбіркові! Що там його син говорив про патологічну успішність Четвертої Міс?
- Ваша Величносте, Ви ж збиралися відправитися в Дворец Нефритового Озера... - шепнув головний євнух, вирвав Імператора з задумливості.
Так, він навіть наказав слугам збирати обручні подарунки і говорити в стилі « Вашого товару, у нас купець» підготувався... Така справа не могла відкладати, потрібно вирішити щось прямо зараз. Але Імператор відчував себе абсолютно загубленим, вибитий з колії. Що робити?
Зрештою, він все ж вирішив почекати з заручення і поки зайняти очікувану позицію: подивитися, кого-таки вибере Гросмейстер, і тоді вже вирішувати. Щоб не потрапити в опит і не поставити себе ще більшим ідіотом. І якщо всі прогнози підтвердяться і Лі Яояу займуть почесне місце учня Рон Юна, тоді його самодіяльність щодо їх порушення навіть сам Наньгун Левюню не зможе засудити.
- Мабуть, поки почекаємо, - дав він відмашку рабам.
Відверто кажучи, Імператор Цзінь не вірив у успіх Су Ло. Але він вірив у проникливість і мудрість свого другого сина.
І ось, по столиці в черговий раз хвилею прокотилися нові чутки, окатів, звичайно, і маєток Су.
Спочатку Су Цзянь був абсолютно впевнений, що Су Ло просто зганьбить себе в тронний зал. Він навіть не жартома розізлився (зрозуміється, не за дочку, а через власну репутацію), коли до нього дійшли такі дивовижні новини.
Що? Су Ло і справді пройшла відбірковий тур? Чи це означає, що він заткнувся за пояс багатьох шанованих і іменних аптекарів? Та ще й, якщо вірити чуткам, врвавшись до палацу вже під кінець « розсудженого»? Так, усі дивасті та чудеса!
Скільки ще таємниць заховано в цій дівчини?
Спочатку, вона таємно відіграла культивацію. Потім я не знала, що Аптекарем. Так, якби не випадок у Гросмейстері Рон Юна, який шукає собі учня, вона б так і не замолилась про свої таланти, і Су Цзянь так та залишився би в незнанні до кінця днів своїх.
Генерал Су, чекаючи на своє найбільш приховане повернення з дочок, вирішив вийти їй назустріч — але потім подумав, що в нього є багато честі. Батько він чи не батько? Це вона повинна прийти до нього на поклон з добрими вістями навпочіпки. Тож він зручно сидів у великому залі і чекав.
Десять хвилин чекав, п'ятнадцять... Що за справи? Слуги ж повідомили, що гидота дівчина вже вернулась у маєток? Вже минуло пів дня, за цей час можна було по-пластиунськи доповзти! Су Цзянь, нахмурившись, рикнув на тільки що ввійшов управитель:
- Де Четверта Мисс? Чому я досі її не бачив?
-Четверта... Четверта Міс... Фу...- бідолаха аж спіймав від напруженості. - Вона відразу ж вирушила у двір Гліцинії...
Тобто, він тут чекає її, як старий пень - хіба що ще поганками не виріс — а вона неспокійно зашвидко відійшла!
Глава 712
Вишукана чашка з чаєм в його руці пішла тріщинами і з легким ображеним « стрибунком» обсипалася на підлогу.
- Огидна дівчинка, ти ким себе вважаєш? Вирішила, що всі горобці можуть розправити свої міцні крила і летіти? Зрештою, я її батько і маю право хоча б на банальну повагу! - Су Цзянь рвав і метал — залишки чашки в увораному домі.
- Господарю, але може Ви самі до неї...
- Ще чого! Зникни з очей долой, старий дурень! - Задираючись від люті, прохріпів генерал Су і впав на стілець.
Залишившись наодинці, Су Цзянь раптом чітко зрозумів: у власному домі йому було навіть не з ким поговорити.
Су Вон - він особисто віддав наказ вигнати її геть з помети, напевно від неї і кісточок не залишилося.
Су Цін - він поняття не мав, ні хто її врятував, ані де вона знаходиться в даний момент.
Су Цінґуй... лежить напівмертвим овочем у ліжку біля себе в кімнаті, і Мадам Су єже з ним.
Су Хі хіба що була в стані нормально рухатись, думати і розмовляти — але після тієї його оплеухи дівчинка втекла у невідомому напрямку.
По суті, в даний момент єдина людина, яка почувається більш-менш комфортно у маєтку Су, виявилася Су Ло, яку доселі всі зневажали і шпилювали по чому даремно.
Су Цзянь зі стоном запустив пальці в волосся. Він насправді ніяк не міг зрозуміти, як за якихось півроку ситуація в його будинку могла настільки радикально змінитися? З чого все почалося?
Так. Відтоді як Су Ло прокинулася, все почало змінюватися.
Генерал Су з задумливим "хмом" патарабанив пальцями по столу. Що ж тоді сталося?
***
Повернувшись у Гліцинію, Су Ло відразу відкрила листочок і вручила їй Ґросмейстер Рон Юном. І обомлела - а не занадто подібне завдання для початку... Невиконене?
Перше завдання полягало в тому, щоб зібрати сім кристалів, червоний, оранжевий, жовтогарячий, зелений, синій і фіолетовий... Все сім кольорів, по одному шматку на кожен.
Су Ло з стоном впали на ліжко, загортаючись в ковдру по самому носу. І де, скажіть на милість, їй було взяти фіолетовий кристал? Добро, але з іншими цими проблемами не було — Аметиста рибалка виправила їй три рази на день коштовні кристали. А, завдяки розрахункам і власним схильностям дівчина навіть зберегла деякі з них від одного прожорливого рептилоїда. Найцінніше вона складала окремо, « на чорний день» - який, очевидно, якраз наступив.
Шість перших кристалів у неї налічували, а ось щодо сьомого... Та вона в житті не бачила кристала! І де будете ви мати це чудо, та ще й за блакитних десять днів?
У цей день, Четверту Міс вирішив відвідати Бієнн Юін. Він привітав її з проходом відбіркового туру, але після буквально за голову схопився, почувши умови для подальшої участі в « конкурсі »:
- Фіолетовий кристал... Чи це не занадто?
- Та що ти? Не може бути! Хіба у нас тут не в усіх по відра таких ось камінків на підвіконник? - Процеділа Су Ло, і вже змучена: - Ну ось де мені його роздобути?
- Не хвилюйся, я...
- Розслабся, твоя супер-ристоратічна сім'я знаходиться в п'ятдесят чотири тисячах кілометрів звідси, - перебила порив Бієчена дівчина. Ти не встигнеш сганяти туди і назад за десять днів.
І, що важливіше - хіба цей хлопець міг попросити у свого клана таку цінну річ, як фіолетовий кристал, заради кого? Та й сама Су Ло явно була не готова прийняти таку послугу від будь-кого.
Біечен Юін зітхнув, насупився, потоптався на місці... І все ж таки вирішив:
- Палац Hефрітового Озеру знаходиться приблизно в п'ять днів шляху... Збіг?
- Ти хочеш сказати... А втім, Гроссмейстер Рон Юн таки вибрав сторону Лі Яояу? - Су Ло, звичайно, припускала щось подібне, але не було прямих доказів.
- Я нічого не хочу сказати, крім того, що чому ж у такому випадку строк виконання завдання не три, не п'ять днів — рівно десять.
Четверта Міс на цю догадку тільки розвіяла руками:
- На перший погляд здається, що вона і прямо підходить на роль учня Гросмейстера куди більше, ніж я.
- Ця дівчинка вміє хіба що фасадом світити. Що мене дивує - вона ж обходила Рон Юна не менше півроку, як за такий час він міг не відкрити її справжню особистість? – підозріло насупився Біечен Юін.