Розділ 603.
Цуй Лу, насупившись, пішла в атаку на чоловіка:
- Управитель Сю, ти що собі дозволяєш? Лянді Мен нездоровий, чи тобі про це не знати. Імперський лікар ясно сказав, що пані не можна вставати з ліжка протягом семи днів, інакше...
Управитель лише нетерпеливо махав рукою, перервавши жарку промову покоївкою і ледь ногами не затонув у роздратуванні:
-Його Високість принц Цзінь! Його Високість принц Цзінь на чолі цілої армії прямує сюди, бажаючи зжадати борг! Оскільки в даний момент кронпринц відсутній, відповідати перед Його Високістьм принцем Цзинем доводиться ми самі. Незважаючи на те, як сильно пошкодила Ланді Мен, їй все одно доведеться встати і вийти їм назустріч!
- Зажадати борг? - ще до того, як Цуй Лу встигла хоч щось заперечити, наложниця буквально заскочила з ліжка і, похитнувши, напевно впала б, якби не служка, поспішно підхопивши її руку. - Хтось прийшов за боргами?
-Так, саме так, наскільки я зрозумів, вони прийшли забрати борг! - Чоловік нервово ортер рукавом пот, великими краплями пронісся на лобі.
Лянді Мен ледве не застохала — судячи з вчорашньої реакції кронпринця, борг дійсно має місце. І дуже великий борг. Та ще й сам Його Високість принц Цзінь прийшов особисто розрахуватися з кронпринцем ... Жінка стиснула зуби:
-Де Його Високість наслідний принц? Куди він пішов у такий важливий момент?
-Не знаю я, не знаю... - Пісьє з кута в кут управитель.
- Що означає "не знаю"? Чи ті охоронці, які йшли вздовж стін поместя, просто пішли? - Вчора, коли кронпринц спробував вийти, його в той же момент розгорнули і настійно рекомендували не покидати стін свого будинку.
Управитель Сюй схопився за голову, страждав від простоти:
-Цей старий слуга не знає, нічого незнає! Ніхто не бачив, щоб наслідний принц виходив за браму, до того ж, ці воїни Його Височності Принца Цінсія ... Навіть якщо б кронпринц відростив собі крила, він би все одно не зміг втекти. Але він зник, як крізь землю провалився!
Лянді Мен похитнулася і ледве не впала на підлогу, але Цуй Лу була напоготові. Служниця вчасно підтримала свою господиню, розглядаючи підступного кронпринца на всі боки.
Накладниця ж миттєво здогадалась, що в маєток наслідного принца є таємний хід, яким і скористався її коханець, щоб втекти й сховатися від розплати. А він сам заліз у цей борг, і тепер, зійшовши по-швидкому, він щасливо передав всю відповідальність на її тендітні жіночих плечі. Виключаючи безвідповідальний принц - якщо йому призначено-таки піднятися на трон, вся нація буде повалена у пучині страждань.
Звичайно, Лянді Мен не заглядала так далеко, але сама вона більше не могла ставитися до наслідного принца як до величного і благородного чоловіка, кієм він був для неї тепер.
У цей момент, в кімнату наложниці убіг дрібний служка і запричитав:
-Все погано, все дуже погано! Його Високість принц Цзінь прорвався всередину!
Управитель Суй у розпачі звилив:
- Я ж вам наказав затримати його!
-Але, управитель, ми намагалися, правда, намагались! Але це ж Його Високість принц Цзінь, хіба ми, нікчемні слуги, можемо служити перешкодою на його шляху? - Бульбо промайнув хлопець. Будь-хто, крім принца Цінина - і вони з легкістю не пустили його в маєток. Але, на жаль, це був саме він - і цей неймовірний чоловік був сто разів небезпечнішим та гіршим від будь-яких дрібних кронпринців...
Управитель Сюй також був безсилий у подібній ситуації, так що все, що йому залишалось - це кинути на амбразури Наложниці:
-Лянді Мен, тобі доведеться якось розібратися....
Кілька років вона купалася в промінях прихильності кронпринців, насолоджувалася щасливим, розкішним і безтурботним життям у садибі. Колись її мучила плата за колишню безпеку.
Пам'ятаючи всі ті історії-страшилки про людей, які стали на шляху біля Його Височності принца Цінзія, Лянді Мен вже зібралася рухнути в рятівний непритомність, але і управитель був не дурень. Він відразу ж змалював хитрі маневри наложниці і голосно вигукнув:
-Лянді Мен, знаючи темперамент Його Величності принца Цзинія, боюся, якщо ти не вийдеш, він тут камінь на камені не залишить!
Розділ 604.
Все одно, хочеш-не хочете, а зустрітися обличчям до обличчя з Його Високістьм доведеться, і фальшиві непритомності тут не врятують.
Жінка ледве вдерлася на ногах і, приклавши руку до лоба, ледь пролежала служниці:
- Допоможіть мені одягтися і вмитися, - і обернувшись до Управителя: а ти ступай, спробуй затримати його і не дати зруйнувати маєток.
Якщо Його Високість принц Цзінь виволить гнів — його вже ніщо не зупинить на шляху знищення.
Тільки після того, як він переконався, що наложниця дійсно припинила малювати вмираючу і погодилася вийти до «дорогох гостей», Управитель кивнув і мовчки вийшов з кімнати.
Поки він йшов назустріч неминучому, подумки проклинав недотепу-кронпринца. Адже це накликало нещастя на їхній дім, і він зміг залізти в борги. Чому ж тепер йому не потрібно сміливості прийняти відповідальність за свої помилки?
Управитель Сюй застав благородного і нестерпно-високоморного принца Цзіня в саду, що зручно розташувався у болдовому кріслі та неквапно тягуючи чай. Чоловік, хоч і помітив свого слугу, навіть бировий не пішов у його бік.
Шановна, Ваша Високість принц Цзінь, - Управитель Суй схилив коліна, низько опустивши голову. Хоча в його становищі досить було звичайного поклону, один вид Йогоосництва змусив його рефлекторно у страху пащі ниць.
-Скажи Наньгун Люцзю, щоб він виходив, - Нанґун Льюнь неквапно відставив чашку.
-Кронпринц, він... - У бідолахи весь лоб покрилася потім. Від цього спокійного і впевненого тону Його Висновки серце заходило в скаженого скачку, а все тіло ніби скував жах.
-М-да? - "підбадьорювніше" кинув хлопець, понука Управителя продовжити свою думку.
-Його Високість кронпринц, він ... Він прийшов відвідати свого друга, - зганьблено прохріпів Управитель Сюй, здригнувшись усім тілом і ледь не втратив свідомість, коли маленький міцний столик розсипався в порошок від одного удару принца Цезіна.
Деякі слуги з менш сильною нервовою системою були в стані непритомності, думаючи, що у безсвідомому змозі померти - це щось краще.
-Вчора моя Величносте подало оповісти про свій прихід зачасно. А тепер ти мені повідомиш, що він, не дочекавшись моєї Величності, пішов до якогось свого друга?
Управитель хотів щось відповісти, але не зміг - горло наче стиснули сталеві тиски. Решта слуг застигла на місці, і вони навіть боялися дихати.
І в цей епічний момент на сцені, нарешті, з'явився Лянді Мен. Я не могла підійти ближче від жаху.
-Пошла геть звідси! — Наньгун Левюнґ, наче затилком відчувши наближення жінки, просто обминув її рукавом і збив наложницю.
Коли Су Ло бачила жалюгідний стан Горгону, вона розчарувалася. Але вона м’яко викрикувала свого супутника:
- Навіщо ж ти так, невже у тебе немає ні краплі пієтта до прекрасної підлозі?
Наньгун Левуні відразу ж обернувся до Су Ло, на його обличчі не було ні слідів крижаної люті, якою він щедро потонув безбожних слуг. його голос був сповнений ніжності:
-У моєї Величності є тільки, хіба що, до тебе.
-Кхф, ну не при всіх же, так? - Су Ло, помолилися ігриво підняла його кулачком в бік.
Ця сцена, здавалося, приголомшила інших більше, ніж щойно зруйнована меблів. Що... Що відбувається? Може, це колективна галюцинація? Цей чоловік, так ніжно посміхається і навряд чи не мурчить від щастя: він, владний, зарозумілий, тиранічний Його Високість принц Цзінь — одна й та ж людина!
Але наступного разу він відірвав погляд від Су Ло і знову втупився на решту підлещувачів з таким приниженим холодом.