Розділ 601.
Насправді, підступний план Наньгун Люня йшов ще далі. Він повинен зіпсувати, розпещувати, знежирити дитину до такої міри, що тільки один він під небом міг би її витримати. Ніяких конкурентів, ніяких нервів і переживань, що хтось ще може в неї закохатися. Принц Цзінь задумливо потирав підборіддя: яка ідея!
На щастя, чоловік не почав говорити вголос про свої думки, інакше Лін Фена і зовсім інфаркт хватив би. Наньгун Люунь і так сказав достатньо, щоб налякати бідолаху до напівсмерті. Він навіть не намагався вказувати закоханого.
Лу Ло, згадуючи про цю розмову, просто усміхалася безпорадно. Що не зникло від уваги Су Ло:
-Чого в хмарах витаєш? - хмикнув дівчина, дивлячись на мрійну міську служниці.
- Ні, міс. Учіться швидше і йдіть на вулицю. Його Високість принц Цзінь і так Вас вже зачекався, чотири години там гукає, - цей чудовий чоловік суворо-настрого заборонив їй будити пані, і вона не посміла.
-Чого ж ти відразу не сказала? Могла б і розбудити, - Су Ло здивовано вкинула брови.
-Його Високість мені не дозволив, він сказав, що Ви дуже довго культивували і мало відпочивали, тому я не велено було Васс турбувати.
-Ух ти, виявляється, він може бути уважним не тільки до своєї дражої персоні, - хмикнув дівчина, не в змозі все ж приховати довольну посмішку.
Після закінчення ранкового моціона Су Ло вийшла з дому.
Наньгун Левуні з завбачливим виглядом сидів під шампанськими кашпо із глицинами. Су Ло якось приволокла туди невеликий круглий акваріум з рибками коі, і тепер чоловік не квапився підкармлювати живу природу. Помітивши дівчину, він вислизнув з рук залишки корму і всміхнувся.
Су Ло стояла в дверному проході, освітленому теплими променіми сонця, і виглядала казково-туманною, наче ранкова роса на весняній траві. У голові Наньгун Левюня вона відразу постала в подобі лісової феї, офізольної голки, невловимою і такою ж привабливою.
Су Ло пощелкала пальцями перед носом у застигшого хлопця. Якісь сьогодні все занадто мрійливі, сплять на ходу, чи що?
-Пошли, кронпринц нас напевно вже зачекав.
Наньгун Левюнґ кинувся, і все ще посміхаючись, акі блаженний, та, грабунокши у своє користування лапкою Су Ло, вирушив на вихід з пометя.
- Так що там говорить розвідка, багатоважному наслідному принцу вдалося насхрести відповідну суму? - Дівчина спробувала завести світську розмову, але принц Цзінь ніби і зовсім її не чув.
Його увагу було зосереджено зовсім не на якійсь вшивому кронпринці, а на м'якій маленькій ручці, яку він ніжно стискав у своїй долоні.
Він був щасливий і злився одночасно: розпустив тут нюні, тільки від того, що йому дали за руку — щасливим до безособового, як сплячий щеня.
-Наньгун Льюнь? - Трохи голосніше гукнула його Су Ло.
Чоловік, наче опритомний і збентежено закаштувався та видав, як нічого не було:
-Пробач, а що ти говорила?
Су Ло закотила очі:
-Я питала, мені мішок з собою брати чи ні?
Принц Цзінь зовсім не по-принцах хрюкнув і голо клацнув дівчину по лобі:
- Подивлюся, в будь-якому випадку, не думаєш же ти, що я б змусив мою принцесу тягти мішок з кристалами?
-Своя ноша не тягне, - глибоко зрозуміло процитувала дівчина, показавши язик сміяний Наньгун Люню. - Звичайно, якщо б ми могли увійти в Пагоду-скарбницю кронпринца, це було б просто чудово, - зітхнувши Су Ло, лукаво покосившись на відразу ж приспаного чоловіка.
-Ти хочеш туди потрапити?
- Так, було б непогано,- скромно поступилася дівчина, не в силах стримувати розтягнуту до вуха усмішку.
Якщо вона зможе проникнути в скарбницю... Цей крипринц буде на межі банкрутства, особливо якщо взяти до уваги його особисті портативні джерела.
-Значить, ти туди потрапиш, – самовпевнено кивнув Нангун Льоунь.
Су Ло, вже не ховаючись, радісно-передбачуюче захлинулася. Виявляється, що бути « вдяганням » Наньгун Левюня не так вже й погано. Нехай він і маніяк, періодично.
Розділ 602.
Виявляється, це дуже приємно, коли потурають будь-якій твоїй примсі. А до хорошого, як відомо, швидко звикаєш...
-Наньгун Люуню, відколи це ти став таким душком? - Дівчина строго налякалася, але навіть не намагалася приховати веселу усмішку.
- Тобі щось не подобається? Вредина, я так добре до тебе ставлюся, а ти все ще не задоволена, - вкорибав головою чоловік, не менш сліпучо посміхаючись у відповідь.
-Я б навіть сказала, занадто добре. Я можу звикнути до цього, і що мені робити, якщо ми з тобою розлучимося? - Су Ло ігриво підняла його в бік, з деяким побоюванням очікуючи його реакції на подібну фразу.
Але Наньгун Льоуні просто клацнув її по носі і з ніжністю сказав:
-Тоді не йди. Залишайся поруч зі мною до кінця віків, я завжди буду захищати і охороняти тебе поки зможу дихати.
Принц Цзінь у душі досить вгамувався, а от і перші плоди його підступного плану. Його маленька дівчинка почала усвідомлювати, що її життя без нього буде далеко не таким чудовим. Це просто чудово, але цього недостатньо.
Су Ло, знати не знала про наміри свого супутника, але трохи збентежена його напівшуканими-послусердими словами, продовжувала піддержувати:
-Хіба ти не місцевий « айсберг з туману»? Як же такі солодкі, горді й відчужені? Якось не схоже на великого і жахливого тирана, Його Високість принца Цінсія.
- Ну, ти ж знаєш, що я такий тільки з тобою. Це велика честь, ціна.
На його горлільну промову Су Ло висунула мова і різко хмикнув:
-Навернака, ти це кожна своїй «дам серця» співаєш, номер відпрацьований і сто разів перевірений. Я права?
- Взагалі-то, я самоучка, принц Цзінь також умів показувати мову, що відразу ж і продемонстрував дівчині. - Але, мені здається, я вже добився деяких успіхів у справі полювання за своєю дружиною, як думаєш?
-Самоучка? Чого саме ти там вчився? - Усміхнулася Су Ло, навмисно пропускаючи другу частину його фрази.
- Ну ось, знову вона мене ігнорує. Злий ти, - лицемірно зітхнув Нанґун Люньн і зображав із себе вселенську печаль. За що і отримав позаочередній тичок під ребра від Су Ло.
-Хватить придуратися, бідний-негодтенький. Залиш це амплуа для кропринця.
Вся дорога в садибі наслідкового принца пройшла у розмовах, жартівливих бійках «за місце біля віконця», ніжних підколах і веселому сміхі, обидва щиро насолоджувалися поїздкою та товариством один одного. А коли їх карета під'їхала до воріт, Су Ло не витримала і захотіла: Нангун Лююнь був у своєму репертуарі, якщо щось робить, то з розмахом. Весь двір перед засідкою був биком забитий озброєними солдатами, неначе принц Цзінь збирався штурмувати будинок свого брата, не інакше.
Оскільки кронпринц до цих пір не зволив одружитися, верховній жінці в маєтку була Ленді Мен. Тому, оскільки Наньгун Люцзюя не вдалося знайти, вона була офіційним представником наслідного принца. Лише після вчорашнього різанина їй було явно не до прийому « страв» - улюблена наложниця кронпринца стогончого колоди лежала в ліжку, не можу піднятися.
Управитель намагався прорватися через захисні наложниці, вимагаючи негайно вийти і привітати гостей. Цуй Лу, особиста покоївка, несхвально бурчала: спочатку б'є її пані до напівсмерті, а тепер ще й потрібен її присутності, зовсім рада зникла.