Глава 539.
Чоловік був настільки обурений несподівано поведінкою старого друга їхньої сім’ї, що ледь слини всю підлогу не забризкав. Підійшовши до Нанґун Левюні, він майже в лобі штовхнув пальцем, за що наступної секунди і поплатився — принц Цзінь на два пальці легко захопив обшарпаний відросток Лі Яосяня - кришталь (гадку ламаних кісточок) та ужив менше одного пальця.
Лі, старійшина сім’ї, закричав біль, але навіть вона відійшла на другий план від усвідомлення неймовірного:
- Ты... Ти вже на восьмому ранзі?
Як це сталося? Лише півроку тому цей хлопець був лише на шостому рівні, і за такий короткий час... Дивовижний прогрес!
-Саме так, тепер, коли ми на одному рівні, дядюшка Лі, не варто випробовувати моє терпіння, вірно? - Насмішко кинув Нанґун Люнь, презирливо і зарозуміло зігнувши губи — мовляв, так, ось такий я тепер, дивись і бійся. Але в глибині його очей ледь помітно плекали лють.
- Що за нісенітниця? Я лише вирішив подати урок цій мерзенній дівчині, бо вона заірвала з себе все, що в ній було. А ти просто з'явився не вчасно і не побачив всієї картини.
-А з яких це пір людина зі мого ближнього оточення потребує чиїсь науки? Зі своїми людьми моя Величність розбереться сам, з вашого дозволу, - глузливі простягнув принц Цзінь.
А Лі Яосян сподівався, що старий знайомий був лише з жалістю до сирих і знедоленим вирішив врятувати дівчину (відомий альтруїзм - це так на нього ‘ похожим'» — подумки сам сміявся чоловік). Але ні, він свідомо кинувся на захист саме цією мерзкою Су Ло.
Лі, який ніколи не був мирним старійшиною, негайно спалахнув гнівом і прошивав:
-Наньгун Люнь! Чи ви знаєте, що ця огидна дівка є причетною до зникнення Аотяна? І ти все ще її захищаєш? Палац Hефрітового Озеру для тебе тепер тільки порожній звук?
Су Ло, висунувши ніс з надійних обіймів Наньгун Люня, кілька засуджущих буркнув:
-Старейшина Лі, Ви б хоч подумали гарненько, перш ніж базікати подібну нісенітницю. Як я можу пов'язуватися з пропажу Другого Юного Майстра Лі? Хіба мені вистачило б сили йому щось протиставити?
Наньгун Левуні так само холодно кивнув на підтримку Четвертої Міс:
-Маличка Ло весь час була зі мною, так що хтось, а я б точно знав, якби вона взялася вбивати Лі Аотя. Отже, дядюшка Лі, Ви безумовно щось переплутали.
Лі Яосян не мав поняття про « теплі" відносини між Су Ло і Лі Аотянам, а він був упевнений, що дівчата не порівняються з його молодшим родичем. Тож він знав, що дівчина ніяк не могла зашкодити Лі Аотаю.
Власне, єдина причина чому він прийшов на розбірки в маєток Су - це те, що Яо'ер буквально благала його піддати цій Су Ло урок і гарненько пригнути дівчину, щоб надалі та боялася підійти до Нанґун Люню.
- Чому ти кинувся на захист цієї дівчини? - З тим, що посердив обличчям хрипло запитав Лі Яосян.
-Вона моя маленька, - просто відповів Нанґун Люнь, потиснувши плечима — ніби говорив найбільш очевидні речі. - Кому, як не мені захищати її?
Хоча старійшина Лі гнівно вдарив його, він не наважився виступити проти принца Цінсія. Він показав свою вищість занадто гостро. Було б безглуздо зараз спробувати його атакувати, не продумавши все гарненько.
-Добре, дуже добре! Якщо ти так наполягаєш, забирай свою паршивку, але відтепер тримай вухо востро!
І, презирно помахнувши на кінець кінцем, махав рукою своїм учасником. Посланці з Дворца Нефритового Озера велично покинули маєток Су, але тільки пихаті міни — мовляв, це не біг, а тактичний відступ.
А коли Лі Яосян з'явився у воротах будинку Великого Генерала Су, всі його поведінка кричала про те, що він тут зараз буде особисто страчувати і милувати. Можливо, тільки стратити.
Очі всіх присутніх кинулися на Його Високість принца Цінзія. Все переповнилося до нього благоговійною повагою, хоча, здавалося б, куди вже більше?...
Розділ 540.
Зрештою Су Цзянь зміг спокійно відпочити, протираючи платочком піт з лоба. Зрозумівши, що він все ще стоїть на колінах, чоловік квапно і збентежено піднявся та з дружньою посмішкою засів до Наньгуна Льюню.
-Благодаря такої вчасної появи Вашої Височності, Помії Су вдалося уникнути страшного лиха. Кошмар, як тільки подумаю про це... На мою сивину сором! - Великий Генерал захоплено причитав.
Однак Наньгун Левюнґ, який не був вражений лестощами і шанобливим поклонінням, просто зухвало кинув:
-Чхати я хотів на ваше маєток.
- Але, в такому випадку ... - Чоловік збентежено прокаштувався. Його погляд відразу ж мітнувся до Су Ло, яка спокійно забудовувалася в руках принца Цзіна, і він тепло посміхався: - Розумію, розумію.
Раптом дівчина, яку він завжди вважав своєю ганьбою, стала для нього засліплювати скарбом. На фоні неї соромилися таланти та досягнення інших дітей.
Крім того, Його Високість принц Цзінь у відкриту пішов проти Дворца Нефритового озера. Бачити, запала йому в душу його бездозлена донечка-то!
Як би там не було, Су Цзянь був щасливий. З кожною милею його погляд, спрямований на Су Ло, ставав все ласкове і тепліше.
У Су Лорашки не було жодних емоцій, які б проціджували папіш. Так-так, прямо все відразу і повірили в раптові спалахи батьківських почуттів.
Наньгун Левуні також не проник у минуле, оскільки добре знав колишні стосунки свого батька і дочки. Тому він почервоно запитав, видавши свою фірмову привабливу усмішку:
-А якби я не з'явився так "своєчасом", Великий Генерал Су віддав би на розшарування Малу Ло?
- Що Ви, ніяк ні, абсолютно неможливо, Ло Ло моя кров'яна донечка, як міг я так вчинити? - Відчайдушно замотав головою Су Цзянь.
- Зрадно чути, - лукаво відповів хлопець. Почасти повернувши Су Ло свободу пересування, він підштовхнув дівчину до виходу. Але, зробивши лише кілька кроків, зупинився і не обертаючись кинув: до речі, якщо я раптом дізнаюся про те, що хтось посміяв образити мою дитину - пенюйте на себе, Великий Генерале, я не буду стримуватись і мене не зупинить в тому числі Вашого з нею народження.
Помітивши жах потенційного тестя (ну, або можливо мертвого Генерала Су), Наньгун Левуні був задоволений результатами і потопав у обнимку з Су Ло на вихід.
Тільки коли ця солодка парочка сховалася з виду , Су Цзень нарешті зміг повільно відпочити. Лі Яосяну знадобилося застосовувати давню силу свого духу, Його Високість принц Цзінь обходився одним поглядом — і його було достатньо, щоб навіть експерт рівня Генерала Су тремтів від страху.
- Батьку! Ти збираєшся дозволити цій огидній дівчині піти ось так просто після всього, що сталося? - Сюзінгуй вигукнув. Дуже обурено, але не надто голосно — чи мало, раптом цей моторошний принц Цзінь ще не встиг відійти досить далеко.
Але замість того, щоб очікувати підтримки хлопця, він схвалив дзвінки підзатильник:
-Ідіот! Ти що, зовсім осліп? Чи не бачиш, як Його Високість принц Цзінь ставиться до Су Ло? Заруби собі на носі, а також іншим передай: з цього дня нікому не зачепити і пальцем зворушити Четверту Міс! Вона більше не та, кого можна безкарно провокувати. Інакше відповідати за все будете самі, я за вас голову під меч підкладати не буду!
- Батьку! Але ти розумієш, що ця гадка нажила собі ворогів у сім'ї Лі і вони так просто не заспокоїться! - Потираючи вухану голову, ображений вигукнув хлопець.
Великий Генерал зблід. До цих пір він намагався відвести ці думки від себе.
З одного боку Його Високість принц Цзінь.
З іншого боку барикад — родина Лі.
І що вибрати? Мати в союзники будь - якого з них означає піднести маєток Су до небачених вершин.
Найважче було б прийняти сторону принца Цінзія, але й виступати проти Дворця Нефритового озера... страхливо.
І чим більше він думав про всю цю ситуацію, тим сильніше піднімалися всередині нього роздратування по відношенню до Су Ло. І бажання бути з нею люб'язніше на очах.