Розділ 537.
Її вигляд і досі яскраво зображувався, як Су Ло було нелегко — шкіра відекла та почервоніла, очі наливалися кров’ю. Але вона все ще намагалась зо себе вдавати, що сама невміння та незгасимість - акі стійкий олов'яний солдатик.
-Хамф, до цих пір впертий і не бажаєш стати на коліна переді мною? Су Цзянь, я вражений, тобі дійсно вдалося виховати таку славну доньку, - крижаним голосом « похвалив» Лі Яосян.
Су Цзянь здригнувся всім тілом і скривдив Су Ло:
- Ти так і будеш тут стояти стовпом?
градом стікав по лобі дівчата, але навіть він був не в змозі змити вираз впертої рішучості на обличчі Четвертої Міс Су.
-Врагу не здається наш гордий варяг! - крізь зуби прошила вона, не удостоївши батька і поглядом. Що нас не вбиває, робить нас сильнішими. Головне — не переступати з цим принципом і далі прокачатися в інший світ.
Лі Яосян сміявся на сміху впертої дівчини, яка так відчайдушно не хотіла поступатися його силі. Характер! Саме таких „індіанців" і неподатних він ненавидів найбільше. Отже, він додав свою силу тискові з особливою насолодою. Тепер, не тільки на Су Ло, але й поширювалася сила.
У Су Цзяня затремтіло все, що могло тремтіти — руки, коліна і піджилки. Здавалося, ось-ось, і він рухне на землю. Проте, використовуючи те, що Лі Яосяню не було до нього ніякого справи, він повільно, бочком-бочком, відповз як можна далі від епіцентру атаки.
А ось більш слабкий і менш схиблений Су Цзіньгуй в той же момент зі стоном впав на коліна.
Тільки - но невтомний псих у обличчі Лі Яосяна було недостатньо схиленого перед ним Су Цзінґуя і перебування на краю того ж Су Цезня, адже мерзенне дівчисько все ще стояло вертикально-прямо! Це ж натуральна образа!
Чоловік легеньким змахом руки додав останні двадцять відсотків потужності, розкриваючись на всю котушку. По стінах пішла зморозь.
З гучним бавовною Су Цзянь був притиснений до землі, і він більше не міг витримати такого тиску.
А Су Ло продовжувала стояти.
Під її ногами вилетіли шматки землі, і дівчина вже була в підлозі на третину. Але навіть тепер її спина не була прямою, і навіть промови не мали жодного наказу покірно опуститися на коліна.
Обличчя Яосяна спотворилося від люті.
Незважаючи на те, що Су Ло сама була байдужою, вона знала наскільки поганим було для неї сьогодні. Холодний піт котився градом, ніжна шкіра покрилася тріщинами через які просочувалась кров, судини в очах були готові розірватись.
Духовна енергія постійно циркулювала по її тілу, але з кожною секундою сили на опір таяли. Але між їхніми рівнями сили прорвалась глибока прірва і, хоч би як Су Ло старалася, шанси подолати цей тиск не мали.
Що ж робити?
Розділ 538.
Лі Яосян презирливо фиркнув і, сконденсувавши на долоні щільну кулю з блискавиці, обережно підвісив його пряміком над макушкою дівчини. Усередині нього шипів і плювався блицями високовольтний струм, загрозливо потріскаючи та обіцяючи нічого доброго своїй жертві.
Ще ніколи гордість не захищала від удару безліччю блискавиць, а це навряд чи допоможе Су Ло. Один вибух, і від нього залишиться тільки підкоплений попіл.
- Жестока дівчина, це твій останній шанс. Впустиш його і все, прощай життя.
Слова Лі Яосяна не були загрозою, а просто констатація факту. Справді, він змусив схилити перед ним коліна самого Великого Генерала, бразада ж цієї вискочки він терпіти не має наміру.
Прикінчи він половину мешканців всього помеття Су, йому слова не сміє сказати. А за смерть цієї безглуздої дівчини йому ще й подяку випише.
Думки Су Ло судорожно металися в пошуках виходу. Вона не може розповісти правду про смерть Лі - Аотіна, але й сили, щоб протистояти тискові Лі Яона вже на кінці. Цікаво, кому належить авторство фразу « не буває безвихідних ситуацій»? Зараз би сюди цього розумника
Ті, що тремтять ноги зраджувалися, ще трохи і коліна вткнуться у підлогу. Шар над головою теж не додає оптимізму, загрозливі потріскаючи і грозячи ось-ось вибухнути.
Пот перемішався з кров’ю, що виблискує оріолом забризкуючи землю навколо Су Ло. Здавалося, впадай на її плече хоча б волосок- і дівчина тут же рухне під важким тягарем. Попри все це вона наполегливо боролася. До землі залишався всього сантиметр ...
І тут, наче з нізвідки, я побачив ОН — той герой, який з'являється виключно в останню секунду. Через те, що він стомлювався очима поту Су Ло могла бачити лише його розмиту фігуру в білосніжному одязі, але цю ару зарозумілості і нарцисизму неможливо було переплутати ні з чим іншим.
Розмита фігура відразу ж мітнулася до дівчини і в наступний момент вона опинилася у міцних теплих обіймах, а давня сила миттєво зникла по одному мановині його руки. Чоловік опустив голову і тепер стурбовано вдивлявся у бліде, як крейда Су Ло.
Його Високість принц Цзінь?
Су Цзянь і Сюзінгуй були вражені, побачивши їх « великого та страшного», який так ніжно тримав у своїх обіймах свою дочку й сестру, захищаючи і заспокоюючи. Але, хіба Його Високість не є товариськими вже багато років з Дворцем Нефритового Озера?
Наньгун Левюнґ, не відриваючи погляду дівчини, зухвало помахнув рукою на муху, ніби відганяючи її. Він послав кулю блискавиць у самого Лі Яосяна.
-Люнь, ты —-! - Здивування на обличчі старших членів родини Лі змінилося на гнів.
Принц Цзінь зреагував на його вигуки байдуже:
Ти щось втратив, тому я вирішив повернути цю штуку законному власнику. Моя крихітка Ло така небезпечна іграшка ні до чого.
-Наньгун Люнь! - Зрестав Лі Яосян.
Хто б міг подумати, що цей хлопець так не вчасно з'явиться і стане на захист мерзкою дівчини! Більше того, він ще й посмів атакувати! І заради кого? Для цієї козявки?
Лі Яосян буквально захопився гнівом, тому мало удар не пропустив. З тяжкою працею розв'язивши кулю блискавиць, він різко ткнув пальцем у Нангун Льюня:
- Та що з тобою таке? Як ти смієш так зі мною поводитися через якусь паршиву дівку?