Розділ 501.
На краю далекого, що мерехтить обрій, у променях сліпучого сонця з неба спускалися дві маленькі чорні крапочки. У міру наближення до землі цятки збільшувалися і набули форму, тепер можна було чітко розрізняти дві силуети, чоловічі та жіночі.
Рукава чоловіка розмашисто плескали на вітрі, і спідниця м’яко розвіялася. Два урочисто бігли вниз по повітряі тримаючись за руки, наче невидимою сітканною з туману, сходів.
Усі присутні були в захопленні від того, що ніколи не бачили такої досконалої пари. Натовп не міг відірвати очей від їхньої вражаючої появи, так і стояли всі розтулені роти.
- Не поспішай, дихання моє, - Наньгун Люун ніжно стиснув долоні Су Ло, велично ступаючи все нижче до колоди і арені.
Усі вже давно забули про кількість секунд, а лише захоплено співалися на новоприбулих чоловіка і дівчину. Емоції на їхніх обличчях були дуже близькі до спектру відчуттів, які відчуваються в даний момент загадковою жінкою а другому ярусі.
Це... Його Високість принц Цзінь? Той самий? Це неможливо! Просто не може бути ні за що, і все тут!
Як міг Його Високість з'явитися на бойовій арені, та ще й не один, а під ручку з якоюсь дівчиною? Це... якась то містифікація!
Настала тиша вибухнула тисячами вигуків і здивованих скриньків:
-Гляди, дивись! Це ж Його Високість принц Цзінь, це і правда він! Ааа! - Молода мадам була настільки збуджена, що ледве не втратила почуттів. Але, помітивши, що чоловіки в недалекому оточенні надто захоплені розглядом нових і навряд чи будуть ловити їх безсердечною людиною.
- Як таке можливо! Що він тут взагалі забув? Хіба тут не повинні проходити радикальні сварки між двома сестрами сім'ї Су? То для чого він прийшов?
- Тільки не кажіть, що чутки не брешуть! Ці дві баришні з помети Су заправду збираються битися за Його Високість принца Цзинія?
- Хто ця дівчина, наковталася в долоню Його Святості? І чому той навіть не думає відштовхнути її? Що, чорт візьми, відбувається?
Нещасні бабоньки рвали і метали в приступі нестримної заздрості та заздрості, від їхніх криків і стін уся пил на арені піднялась і збудилась сірою димкою. А навіть Су Ло, з її хваленою витримкою, стало не по собі. Вона навіть намагалася витягнути ладан з сталевих тисків Нанґун Ляйня, але той не дозволив їй і на міліметр просунутися м'яко, проте наполегливо стиснув кисть сильніше.
Цей чоловік, озирнувшись у шалену юрбу, підняв руку вгору. У ту ж мить, над ареною застигла абсолютна тиша.
Судді - дуже соціальні шишки, спеціально запрошені на цей захід, - гірко посміхнулися і похитували головами. Вони, великі світи цього світу, знали, що їм не варто було кликати до порядку присутніх людей — і все одно не змогли б. Отже, було лише дивним те, що Наньгун Люня був одним із піднятих руками людей, які вгамували багатотисячну юрбу.
Принц Цзінь знову оглянув невидимий погляд зливаючись фізіономії спраглих бою, і обернувся до суддів:
- Ми можемо починати? - Його тон був поглинутий крижаною байдужістю.
Бідолахи аж здригнулися від погляду Нанґун Люня і на мить не знайшлися, що відповісти.
Сук, що усміхнулася (чи не знати жодного ефекту від зоряння цього маніяка - вже надивилася), і ввічливо запитала:
- Перепрошую, чи можу я попросити вас почати бій?
Не чекаючи на відповідь суддів, Су Цін зневажливо хмикала:
-Боюся, сестричка, ти трохи припізнилася.
Су Ло, не переставши посміхатися, оцінювала свою ненароджену родичку. Вони не бачилися багато днів, і щось в Су Цін невловимо змінилося.
Розділ 502.
Четверта пані Су безневинно похолола очима:
-Я спізнилася?
-Саме, - відповіла Су Цін з похмурою усмішкою: Ти запізнилася і за це схоплювала технічну поразку. А значить, мені навіть не доведеться тебе вбивати, ти і сама з цим чудово впораєшся.
Не даючи жодного слова, Су Ло, Нанґун Люнь кинув погляд на сестру, від якої вона непомітно захиталася. І тоді він обернувся до глядачів і крижаним голосом повільно запитав:
- Хто-небудь з вас бачив, що Четверта Міс Су запізнилася?
Як видно з того, як швидко поблизилися всі присутні, видок у нього був дійсно звірий.
- Зовсім ні! - Один голос прогрімав натовп.
Принц Цзінь знову повернувся до Су Цін. На його обличчі не дригнув ні один м'язи, але в голосі явно чулася не особливо прихована насмішка:
- Чула, що народ мовчить?
-Ви.... - У очах дівчини спалахнула злобний вогник, який дівчина силкуючись волі підставила. Його Високість був надзвичайно упереджений і передбачають, але ось людно вилити його в цьому, та ще й вголос - на це хоробрості Другої Міс сім'ї Су не вистачило. Однак у цьому не було нічого ганебного — в імперії взагалі ніхто не міг похвалитися такою мужністю.
Наньгун Левуні востаннє подарував Сю Цін кровожерною і цинічною усмішкою, після чого повністю переключив свою увагу на Су Ло. Ігриво розстрепивши її багатострадальну (в основному від його же загребних ручок) волосся, кинув короткий:
- Розважайся, моє Величність буде чекати тебе внизу.
- Розважайся»!
Очі Су Цін налились кров’ю, руки стисувалися в кулаки і так боліло шкіру. Це була дуель життя і смерті між нею та Су Ло, а Його Високість принц Цзінь на повному серезі наказав цій гаїні « розважитися»? Як же він насміхається з неї, коли ставиться до неї так зневажливо?
На другому ярусі, на диво таємнича пані, перекосилася від гніву. Жінка, мабуть, не шипіла і не звивалася кільцями — її вигляд та аура навколо явно нагадували образ гадюки, готової до стрибка, щоб встромити свої отруйні клиці у шию ні про що невідомої жертви, Су Ло, то биш.
Над ареною щільним шатером повисла тиша.
Хто міг припустити, що Його Високість принц Цзінь так ефектно з'являється під ручку з цією найзагадковішою Четвертою міс Су. Нев’язливі монстри також здатні атакувати стріл амур?
Цей удар долі особливо зворушив дівчат усіх вікових груп, які захоплювалися принцем Цзіном. У всіх очі були на мокрому місці, а носі періодично зраджували - по приходу додому їх чекали важкі думи на тему того, як далі жити.
На бойовому майданчику.
І тиша... І судді з косами стоять.
Повсюдна мовчанка, похитнувши шанобливий президент Гільдії Наемників, оплакувала рідкісну козляну борідку:
-Лаз вже все, нарешті, в зборі, думаю, пора починати наш поєдинок.
Літній чоловік мірошком кинув Су Ло цікавим поглядом і сховав довільну усмішку в бороду.
Це був Бієнн Му, третій двоюрідний дядько Бічен Юіна, а також відомий президент Гільдії Наемників за змістом. Взагалі, офіційно цю посаду займав Бієнн Юін, але він був ще занадто молодий і недосвідчений, так що фактично всім заправляв його дядько. А племінник старанно вчився і мотав на вухах мудрість свого літнього родича.
Су Ло помітила, що в одного з суддів заволодів інтерес і добра усмішка. Цікаво, що це хто ж додумався впихнути його як арбітра цієї дуелі, чи не сам Бієнн Юін годиною?
Але, загалом-то, про це можна подумати і пізніше, в більш спокійному оточенні. Тепер же повітря, здавалося, буквально наелектризувався від напруженого очікування бою.
Су Цін дуже злилася на свою сестру, і вона була холодною.
-Значить, кажеш, ти не спізнилася? Чудово. Якщо ти сама вибрала більш болючий спосіб померти, я на правах твоєї старшої сестри з радістю допоможу виконати твою волю.
Су Ло злегка усміхнулась і спокійно запитала:
-Су Цин, зізнайся вже, чим і коли я встигла тобі насолити? Чим я заслужила таку щиру ненависть?
-Хватит базікати нісенітницю! - Словесно близнула очима Су Цін.