Розділ 487.
- Ну що, вийшло? - З м'якою посмішкою запитав він.
-Да! — Майже підстрибуючи від радості, вигукнула Су Ло. - Мої зусилля не пройшли бездарно і були рясно винагороджені небесами. Нарешті я досягла четвертого рангу! Хоча це було досить важко.
Наньгун Ляуні вщипнув дівчину за кінчик носа і фиркнув:
- Якщо ти вважаєш, що це було « непросто» те що вже говорити про простих смертних, які роками б'ються, щоб досягти такого результату. А тобі скільки часу знадобилося, кілька днів?
- Кілька днів, як же, - ображено буркнув Су Ло. - Скоро буде п'ять місяців!
- І ти називаєш це великим терміном? - Здивований чоловік. - За якихось п'ять місяців ти просунулася з першого рівня до четвертого, це де ж така швидкість видима? Так, з часів написання писемності в цьому континенті ніколи не означав такого темпу розвитку.
Су Ло просяяла доситьою посмішкою:
-Правда, що ль? То я така перша, єдина і неповторна?
-Саме так, - відповів Нанґун Левунь з поблажливістю у голосі, мовляв, « чому б дитя не тешилося».
А Су Ло дійсно була щаслива, вона-то думала, що топчеться на місці, культує занадто повільно, і вона надто слабка. І не безпідставно: щоразу, як вона стикалася з ворогом, їй доводилось утікати, щоб вижити. Жодного дня відпочинку.
Але слова Нанґун Люня заспокоїли її. І справді, її « випробувана» сестра Су Хі у свої чотирнадцять також досягла четвертого рівня, і всі її вважали маленьким генієм. Тоді що сказали б її родичі, дізнайся вони про швидкість культивації їх нікчемної Четвертої Міс?
Наньгун Левуні відверто покохався щасливою дівчиною. Він м'яко потріпавши її по голові, він впевнено додав:
Якщо все піде в тому ж темпі, не здивуюся, якщо через пару років ти досягнеш восьмий ранга.
- Я ловлю на слові, - Су Лозорно показала йому мову.
Раптом, обличчя дівчини змінилося і вона з подивом втупилася на камінь у руці. Потім перевела вражений погляд на Нанґун Люня і знову на камінь.
Чоловік нахмурився і теж вдивлявся у камушок. І втратив дар мови.
-Це... Що таке взагалі відбувається? - Сю Ло, яка зберегла здатність до майже членної промови.
Не так давно, цей магічний прожорливий камінь досить повільно поглинав жар печери, що окутує дівчину. Але з того часу, як Су Ло прорвалася на четвертий рівень, його апетити значно зросли. Тепер він жадібно вбирав температуру усієї печери, не обмежуючи оточенням свого власника.
- Ти теж відчув, що тут стало якось прохолодніше? - З сумнівом простягнула дівчина.
Чи це означає, що вона підвищила рівень? Ця кам'янка що, і рости вмме з нею буде?
Наньгун Левуні зарозуміло кивнув:
- Ну, якщо вже навіть ти це помітила, то для мене ця зміна була очевидним з самого початку.
-Ти це на що натякаєш, самозакоханий індик? - Роздратована дівчина. Але тепер їй було не до суперечки, куди важливіше було з’ясувати всі обставини: чи цей камінь поглинає жар усієї печери?
На губах чоловіки грали загадкова, чарівна усмішка. Ігриво розстрепивши Су Ло волосся, за що і заслужив мимовільне шипіння дівчини та дзвінки бавовною по руках, він м'яко сказав:
-Добре, улюблениця долі, я теж піду шукати своє щастя, мабуть. Може цього разу пощастить.
Розділ 488.
Згідно з цими словами, Нанґун Льоунь залишив її далі культивувати, а сам знову подався на пошуки виходу. Всі ці дні він вперто і ретельно досліджував кожен дюйм цієї чортової печери, але марно. Однак, здаватися чоловік не збирався — він просто зобов’язаний витягнути звідси Су Ло, будь - якою ціною. І, хоч би як йому було нудно і сумно без його маленької дитини, він не скаржився на неї й не просив її йти з ним.
Він вже встиг обчистити половину печери, і тепер приступив до південно-східної області.
Су Ло був прикутий до цього шматка дивного каменю.
За короткий час температура в печері відчутно знизилась. Не до комфортних цифр, але все ж приємніше. Вже можна було випускати з рук цей портативний кондиціонер.
Але, чорт забирай, що було всередині цього дивного каменя? Су Ло вертела його і так і едак, чи не на зуб пробувала - їй чомусь здавалося, що там, всередині, є якась незвичайна форма життя, яка тільки й чекає, коли її нарешті випустять.
Су Ло спробувала влити у нього свою силу, але водночас її руку наче вогнем обпалило і вона залишила ці спроби до кращих часів.
Зрештою, не завжди так легко дослідити справу і спробувати зрозуміти її. Іноді можна просто насолодитися ефектом, не вдаючись у подробиці.
Каміння вже визнав її господинею, зволоившись кров’ю дівчини. А тепер, чим більше жару він поглине в цій печері, тим більше він зможе допомогти Су Ло у розвитку елемента вогню поза її межами.
Кульвіація Су Ло була повним ходом. Дівчина була перебита тільки на сон і їжу, але решту часу вона тяжко працювала. Вона не може знайти такого ж ідеального місця, як ця печера полум’я. Водночас вона культивувала і всередині свого простору, не забуваючи про просторову магію.
Минуло ще десять днів. Су Ло злетіла до середини четвертого рангу.
Кам’яний обжер також не був без діла, адже на той час він вже поглинав половину жару всієї печери. Тепер Су Ло почувалася цілком комфортно, навіть не стискаючи камінь у руці.
-А через таку швидкості культивування проблем не буде? - Як то стурбовано поцікавилася дівчина у Нангун Люня.
Наскільки вона знала, навіть дуже обдаровані люди менше ніж за рік не досягають таких самих висот. Це, звичайно, було здорово, що вона вся така талановита і здатна, але й трохи лякала.
Наньгун Льоуні обійшов дівчину по колу, ретельно заглядаючи в неї, і заспокоївшись висихнув:
-Все нормально, ніякого шкоди для твого тіла. Думаю, проблем не буде.
-Тоді ура мені, - трохи збентежено посміхнулася Су Ло. Напруженість її тіла дещо відірвалась. Але це було не єдине, що її турбувало: - Якщо я не помилилася в підрахунку, рівно через три дні має відбутися моя дуель життя і смерті, а я застрягла тут!
Вона офіційно прийняла виклик, і тепер не може з'явитися ... не добровільно, але кого це хвилює?
Найжахливішим є те, що тепер, досягнувши свого рівня сили, у неї були всі шанси накочуватися по шиї своєї гамовичої сестринці. Вірше, були б всі шанси ... якби вона не застрягла в цій чортовій печері!
Губи Наньгун Люня вигнули в таємничій усмішку. Галантно простягнувши руку Су Ло, він сказав:
-Судариня, не бажаєте і прогулятися?
-А куди ми підемо? - Занудо полюбувало дівчину.
-Ти дізнаєшся, як тільки ми туди доберемося - продовжував напускати таємничості принц Цзінь.
Печера полум’я була просто величезною. По стінах, підлозі і стелі бігали бліки полум’я, навколо клубився дим, що важко було побачити. Одну руку Су Ло підтримував Наньгун Люунь, а іншу вона ковзала по кам’яній стіні.
Вони йшли деякий час у повному мовчанні, поки попереду не з'явилася крихітна кам"яна кімната. Наньгун Льоуні впевнено штовхнув масивні двері і, все ж утримуючи Су Ло за руку, увійшов всередину.
-О как.... - Вона вигукнула.
Перед нею стояв дуже своєрідний золотий ... труна.