Розділ 485.
- Але це ж, можна сказати, природне середовище для культивування магії вогню! Де ще, як не в цьому палаючому пеклі, розвивати мені мій вогненний елемент? Я на сто відсотків впевнена, що культивуючи саме тут, я досягну кращих результатів за набагато коротший час. До того ж, з цим - Су Ло умовниця підняла і потягнула в руці прозорий камінь, — жодна жара мені не лякає. Тому тобі зовсім нема про що турбуватися.
Умом Нанґун Левунь розумів, що слова дівчини мають певний різон, але він не був у захваті від такого плану. І все ж, зітхнувши, він вирішив піти на компроміс:
- Добре, але тільки до тих пір, поки я не знайду вихід звідси. І тоді ми відразу підемо.
- Добре, - досить закивала Су Ло.
Отже, згода була успішною. Су Ло поринула у своєму просторі і відкрила секретну книгу з розвитку вогняного елемента — « Плетіння інферно».
-Хм, хм... — Наньгун Люнь, прочитавши назву, задумано почесавши затилиць. - Дивні справи творить доля-шутниця, проте. Так само, як і книжечка — « Плетіння Інферно» - зберігається в скарбниці Дворца Нефритового озера.
-Мда-у! - Насміливо фиркала дівчина: - Здається, я невідривно пов'язана з сім"єю Лі, навіть книжки на першому місці. А вона у них просто пила, або ж по ній хтось культивує?
Чоловік кивнув:
-Лі Шентянь, найвидатніший представник третього покоління, розвиває свій дар завдяки їй. Наскільки я пам'ятаю, він досяг сьомого рангу. Хоча, можливо, ці дані застаріли.
-Ли Шентянь? - Обдумливо пробурмотала Су Ло, випробовуючи нове ім'я на смак.
-Так. І порівняно з ним Лі Аотінь — це просто скромність.
-Мм, напевно спілкуватися з ним одне задоволення, дівчина іронічно закочувала очі.
-Ти дуже здогадана, - смішок і вже серйозніше: - Йому близько тридцяти, а він уже на сьомому рівні — в загальному можна сказати, що причина задирати ніс у нього є. Він цілком непоганий.
-Непоганий? - Су Ло навіть помостила головою, вражаючись зарозумілості деяких принців. - Мені здається, ти занадто суворий. Такі люди, як Лі Шентань, на континенті вважаються надзвичайно обдарованими. На жаль, не всім дано бути таким успішним шахраєм, як ти, який досяг восьмого рівня в такому юному віці, чи не так?
Наньгун Левюні багатозначні подвиги робив бирками:
-Признайся, ти ж вважаєш моє Величність невідчутливим, а?
"Невідразим - це в сенсі запирем, який у дзеркалах не відбивається?" - хіхнула подумки Су Ло. І вже вголос, зі слащовою усмішкою:
Звичайно, це буде найвеличніший з усіх людей на цій грішній землі. А тепер піднімай свою невідразую дупу і топай шукати вихід. Не можна ж допустити, щоб твоя слава застрягла в цій забутій Богом печері. Бо ще стільки трупів не залякано, так багато козлів в крейдяний салат не пошкоджений, загалом пакосити і трускувати.
-Кльовата и наговор. Якщо кому мені і пакосити, так тільки тобі, - і чоловік закрутив дівчину, дзвінко поцілував її в щоку.
Су Ло роздратовано відпихнула його:
-Да вали ты уже! Досить базікати.
Зітхнувши, Наньгун Левюні встав і заплітаним кроком потопав на пошуки. Після п'яти метрів він знову обернувся і жалівся на Су Ло, на що та з виразом а-ля "ступай, хополом, відсідавава, не бачиш, чи королева гнівається?" Махнула йому рукою:
-Бистро йди і швидко повертайся.
-Добре, гаразд, - мимовільно буркнув принц Цзінь.
Нічого, нічого, і на його вулиці буде свято. Ось повернуться додому, він схопить її в охапку і відразу ж під корону. А там вона вже не відвернеться, доведеться цілуватися і обійматися з ним по сто разів на день. Тільки дай термін....
Су Ло, оглянувши чоловіка, який віддалявся, похитала головою і почала читати « Плетіння Інферно ».
Розділ 468.
Плетіння Інферно було розділене на п'ять рівнів. На даний момент Су Ло культивувала перший рівень вогненного духу, так що розпочати нову техніку вона була навряд чи в стані.
Однак, згідно з традицією, удача була на її стороні: культивація в печері був значно більш плідною, ніж деінде.
Минали дні. Здавалося, що зовсім недавно вони були замкнені в цьому вогняному пеклі, аж поки не промайнуло десять днів.
За ці дні Ненґун Люню так і не вдалося, бо кожного разу він повертався ні з чим.
А Су Ло у своїх починанніх була успішнішою — дівчина просунулась аж до четвертого рівня, а ще трохи — і вчини третю рангу. Вона працювала в двох напрямках: її дух активно працював у просторі, культивував магію просторового простору, а тіло поза межами місця розвивав силу елемента вогню. Обидва елементи доповнили один одного і сприяли взаємному росту, так що швидкість культивації Су Ло заздрив і захоплювався навіть Наньгун Левюні.
Того дня дівчина підійшла до самого краю третього рангу. Ще трохи, лише один ривок — і вона перейде на четвертий.
По суті, на третьому рівні дівчина пробула дуже довго, але в силу насиченості на події цих днів їй здавалося, що вона вже цілу вічність топчеться на одному місці.
Протягом цих десяти днів її мозок перебував у постійному напруженні, і зараз, перед найзапеклішим ривком, Су Ло вирішила нарешті розслабитися та відпочити.
А в її просторі відбувалося щось дуже веселе. Су Ло навіть перервала свою культивацію, щоб помилуватися цим шоу.
Маленький бійка, відколи господиня відправила його в просторому просторі, зело заскучав і, як багато інші розумні та не дуже види, вирішив прикрасити свою сум обжерством.
Су Ло, як потрапила на цей незаселений (на майже) острів, зовсім забула про Аметисту Крістальну рибу, а ось бійка немає. Він відшукував цей магічний артефакт серед іншого використання мотлоху, поваленого в просторі, і дбайливо поклав рибу у своє імпровізоване гніздо. Потім, не відриваючи від рибки очей, він став чекати.
Щодня, за годинами, Аметиста Кристала риба плавала по одному кристалу. Коли наближався час появи ще одного камінця, бійка в нетерпіння підстрибував зі свого місця і почав носитися навколо риби, як умить.
І ось сталося чудо: в чаші стояв ще один кристал, виплюнуний Аметистою рибкою. Він довго не затримувався, незалежно від кольору й рангу кристала, і невдовзі його слизали шершавою мовою дрібної божественної бійки. "Хрум-хрум" - весело хруму на його зубах мішало ціле багатство.
А серед цих кристалів вже кілька разів потрапляли блакитні... Якщо б Су Ло про це дізналася (постфактум, звичайно, побачити вона могла їх лише мірошком, що зникали в бездонній пащі дрібного дракона), то розридалась би від досади. Але, на жаль чи на щастя, вона була занадто зайнята своєю культивацією, щоб звертати увагу на щось ще.
Минув ще один день, і в повітрі відчули слабі коливання сили.
Су Ло поза своїм простором розплющила очі. На її обличчі заграла приємна усмішка.
Наньгун Левюнґ, який плюнув на все і теж висів у культивуванні, ліниво привідкрив повіки.