Розділ 80: диявольські сили
Перша ніч другого навчального року Джона пройшла без пригод... Рано - вранці наступного дня він попрямував до Великого залу на сніданок.
У чотирьох школах було повно їжі, яку задушували миски каші, тарілки з маринистом сельдою, пачками хліба, яйцями і в’яленим м’ясом.
Джон знайшов місце за столом Пуффендуя, неподалік від Седрика Діггорі.
— Доброго ранку, — недбало сказав Джон, беречи шматок хліба.
Седрик усміхнувся, кивнув і простягнув Джону аркуш пергаменту.
— Новий розклад другого курсу.
- Дякую! - Джон швидко взяв його, і тут же помітив дещо. Піднявши очі, він побачив срібну піктограму на грудях Седрика. — Почекай... Ты префект Пуффендуя?
— Да... Улітку я отримав листа від професора Дамбльдора, — сказав Седрик з трохи сумними усмішками.
- Вітаю! - Джон відразу ж сказав.
Дякую.
Тож не дивно, що Седрик Діггорі став префектом. В оригінальній історії він навіть водив Гаррі до ванної кімнати префектів під час Турніра Тришобників, а сам Седрік був одним з рідкісних учнів Хогвортсу, які процвітали і в навчанні, і у спорті.
Джон врахувався у новий розклад. Другий курс не дуже відрізнявся від першого: зазвичай учні більше не відвідували уроків польотів. Джон, звичайно, був винятком.
Першим уроком дня була травологія, а саме Гриффіндор і Пуффенда.
Після сніданку Джон разом з Закаріасом Смітом та Елоїз Міджен вийшов із замку і поспішив до теплицях.
Усередині вже чекала професор Помона Стебль - все в тому ж капелюсі з заплатками і постійною брудом на мантії.
— Як пройшло літо? - Професор Стебль тепло запитала.
— Чудово, професор! — Усміхнувся Захаріас. — Я майже не хотів повертатися до школи!
Професор Стебль, як завжди, сприйняла це спокійно; вона була настільки доступною, що деякі більш озорі пуфендуйці навіть наважувалися жартувати з нею.
— Це не підійде, — сказала вона, хитаючи головою. - Ти ще маєш пройти шість років навчання...
Поки вони розмовляли, підійшли грифіндорці. Джон помітив Джінні Уїзлі і Коліна Кріві, що йшли попереду.
— Сьогодні ми вирушаємо до теплиці номер три, — оголосила професор Стебль, коли всі зібрались.
Учні обох шкіл були дуже вражені. Минулого року вони були лише першою теплицею, де не було нічого небезпечнішого від грибів та інших нешкідливих рослин. А третя — цікавіші і небезпечніші екземпляри.
Стебль дістала через пояс великий ключ і відперла двері.
Джона відразу обдали вологим, земляним запахом і добривами; повітря було прохолодне та важке.
— Ідіть за мною і нічого не чіпайте, — попередила Стебль.
Учні слухняно пішли слідом.
Приблизно через хвилину вони зупинилися перед заплутаною масою чорних, потворних на вигляд ліан.
- Хтось знає, що це? — запитала Стебль, озираючись на групу. - Здається, я говорила про це минулого року на уроці травології.
— Диявольські силки? — ризикнула Джинні Уїзлі.
— Саме, міс Уїзлі, — з похвалою кивнула Стебль. — Чи ви можете розповісти їм про їхні особливості?
— Диявольські сили люблять холодні, темні та вологі. Тепло є їхнім природним ворогом, тому вони бояться вогню.
- Дуже добре. П’ять очок Гриффіндору, — сказала Стебль. — Вогонь дійсно їхній головний ворог. Що ще?
— Вони обв’язують здобич, і чим сильніше вона протистоїть, тим міцніші стискаються, — відповів Джон.
— Так, це правда. Стебль дуже на нього глянула. - Диявольські сили неймовірно сильні, настільки потужні, що навіть магічними істотами на кшталт драконів чи василісків важко звільнитися. П'ять балів Пуффендую.
Її погляд повернувся до чорних ліанів.
— Ось так, — сказала вона - і крокнула прямо в масу диявольських сил.
Джон раптом зрозумів, чому професор Стебль майже завжди здавалася іспанкою землею.
Кілька дівчат скрикнули.
Чорні ліани звивалися і скручувалися, швидко зв’язуючи невисоку коренсту відьму у своїх обіймах.
- Чим більше я намагаюся боротися... - Насилу сказав Стебль, поки виноградні лози її обвивали.
Джон напружився. Диявольські силки не були нешкідливими рослинами, вони могли бути смертельно небезпечними. Він звунув руку в кишеню, шукаючи паличку.
Одна виноградна лоза обвилась навколо шиї Стебль, і її голос захрипів...
Раптом чорні ліани охопили полум'я. Вони почали стискатися, відпускаючи здобич, і Стебль спокійно вибралася через вогонь.
Джон видихнув.
Він надто гостро зреагував. Зрештою, вона була головою Пуффендуї — на рівні зі Снейпом та Макгонагалом — і десятиліттями працювала з небезпечними магічними рослинами.
— Отже, якщо ви колись зустрінете в дикій природі диявольські сили, не панікуйте - м'яко сказала Стебль. — Розслабтеся і викличте вогонь. Професор Флітвік вже вчив вас заклинання "Огонь" - Incendio - Ще на першому курсі.
Вона повернулася до рослини. Полум'я, яке вона викликала - без палички і слів -- все ще яскраво палало.
Джон помітив, що під дією тепла диявольські сили продовжували стискатися ...
Стебль не погасила вогонь, що висів у метрі-двух над лозами. Незабаром диявольські силки зникли, а на їх місці на землі виявилося більше двадцяти темно-зелених куль - кожен розміром з м'яч для пінгу.
- Хтось знає, що це? — запитала Стебль з посмішкою.
У теплиці запанувала тиша.
Навіть Джон нахмурився: це виходило далеко за межі його знань.
— Я так і думала, — сказала Стебль, погасивши полум’я та обережно піднявши одну з зелених кульок. — Навіть у Філіді... про них немає жодного слова.
— Я називаю їх спорами диявольських сил. Я знайшла їх випадково в жовтні минулого року. Якщо постійно піддавати диявольські сили дії вогню або яскравого світла, не запалюючи їх, вони зрештою перетворюються на це.
— Захаріас, йди сюди, — несподівано покликала вона.
— А? — Закаріас Сміт підвівся, з цікавістю дивлячись на неї.
Стебль простягнула йому суперечку. Він взяв її, не задумуючись...
Шарик відразу почав роздуватися і рости, обвивши всю його руку.
Захаріас закричав від страху, але стебль миттєво запалила ще одне полум'я і звільнила його.
Як тільки рослина відпустила його, Захаріас вискочив на добрих десять ярдів, бормоча:
— Це було жахливо!
Кілька пуфендуйців розсміялися.
— Це правда, — сказала Стебль. — Сперечання диявольських силків реагують так само, як і рослина: миттєво обплутують усе, що до них торкається. Тому, звертаючись до суперечок, ви повинні бути ще обережніше.
— Итак... Хто хоче пересунути одну?
Гриффіндорці та пуффендійці обмінялися тривожними поглядами.
— Я спробую, — зголосився Джон.
— Добре, Джоне, йди сюди, — відразу ж сказала Стебль.
Він підійшов і нахилився, розглядаючи одну з спор.
— Будь дуже обережним, — прошепотіла вона йому на вухо. — Вони вкусливі: будь - який різкий рух, і вони атакують.
Джон кивнув, обережно затиснувши суперечку між двома пальцями і поклавши її на долоню.
— Добре, — сказала Стебль. - Тепер тримай її рівно і помістимо в квітковий горщик справа від тебе.
Джон зробив кілька обережностей. Приблизно через десять секунд він обережно опустив суперечку в горщик.
Чудово! — Стебль закрила в долоні. — Десять очок Пуффендую. Хто наступний?
— Я спробую, — сказала Джінні Візлі.
Їй вдалося підняти суперечку, але на півдорозі щось пішло не так - суперечка різко обвилася навколо її тіла.
Стебль миттєво звільнила її.
люба? — запитала вона з тривогою.
Джінні кивнула, почервоновши.
— Ти рухалася занадто швидко, — почала пояснювати Стебль. — Ти повинна...
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya