Розділ 69: Старі друзі
— Я не можу в це повірити... Дементори в Азкабані ніколи раніше не зустрічалися з чимось подібним... — Заїкався Корнеліус Фадж.
— Сиріус Блек жорстокий злочинець, одного разу вбив тринадцять людей одним закляттям...
— Півгодини тому я проінформував іншого міністра. Хоча я сумніваюся, що він зможе багато зробити, він пообіцяв відправити команду дементорів для розслідування ...
Проте Джон помітив, що Альбус Дамбльдор слухає Фаджа лише впівуха.
Очі професора були прикуті не до міністра, а до маленьких камінців на березі — ніби для нього було більше інтересу, ніж схвильоване обличчя Фаджа.
— О, Дамбльдор! - Простонал міністр.
— Я слухаю Корнеліус, — лагідно відповів Дамбльдор. — Якщо ви тільки не припускаєте, що співробітники та учні Хогвортса братимуть участь у поїміці втікача?
— Ні, професор Дамбльдор, — втрутилася Емілія Боунс. Звичайно, ви пам'ятаєте: Сиріус Блек був засуджений до довічного ув'язнення в Азкабані.
— Да, я добре пам'ятаю... - Дамбльдор сказав крижаним тоном. — Одинадцять років тому я особисто надав Міністерству докази того, що Блек був охоронцем секрету Поттерів. Він зрадив їх.
— Саме так! Блек був головним помічником Сам-Знаете-кого! — енергійно закивал Фадж.
- Охоронці Азкабану повідомили, що Блек вже деякий час говорить уві сні... - Серйозно додала Емілія. - Він повторює одну й ту саму фразу: « Він у Хогвортсі... Він у Хогвортсі..."
— Блэк явно психічно нездоровий, — продовжувала вона. — Але достатньо розумний, щоб втекти з Азкабану, чого нікому не вдавалося.
Фадж проковтнув:
— Якщо він утік, то його метою є Гаррі Поттер. Блек вірить, що вбивство Поттера відновить силу самого-Знаете-Кого. Тієї ночі він втратив все... і дванадцять років одиночного ув'язнення дали йому багато часу подумати.
— Розумна теорія, — погодився Дамбльдор. - Але скажи, Емілія: чи є ще якийсь мотив у твоїх словах?
Фадж крокнув вперед:
Дамблдор. Ми хотіли б розмістити дементорів в Хогвортсі. Вони перехоплять Блека, якщо він спробує проникнути в школу і збезчести учнів та персоналу.
— Зачекайте, міністр... - Голос Дамбльдора раптово зміцнів. — Ви пропонуєте використати одного з моїх учнів як приманку, щоб зловити Сиріуса Блека?
Фадж відвернув очі.
— Дамбльдор... - Голос міністра дригнув.
— Думаю, мені варто порадитися ще з деким, - раптом сказав Дамбльдор із легкою посмішкою.
Він повернувся і подивився прямо на Джона.
— Джон, що думаєш ти?
— Я?. — Джон напружився: троє найвпливовіших людей чарівного Британії дивилися на нього.
— Чи слід розміщувати дементорів у Хогвортсі? - Дамбльдор повторив.
— Я... Я не впевнений, професоре, - запнувся Джон. - Я мало знаю про дементорів і ніколи не зустрічав Блека... Але якщо є втікач, який може прорватися до школи... Думаю, Міністерство просто намагається захистити учнів...
...
Почувши цю « нейтральну» позицію, Дамбльдор відразу поступився проханням міністра.
Фадж та Емілія запросили Дамбльдора оглянути камеру Блека і поговорити з дементорами. Але він категорично відмовився:
- Вибачте, Корнеліус, Емілія. У мене призначена зустріч зі старим другом.
Після короткого прощання Дамбльдор взяв Джона з собою.
...
Вона слідувала новій Трансгресії, і тепер Джон почувався ще гірше. Горло жґло, шлунок крутило.
- Ти в порядку? — Легко запитав Дамбльдор.
- Так, професоре... - Джон зробив глибокий вдих. — Но... Що таке дементори?
Він зробив вигляд, ніби дійсно не знає.
— Забобони висмоктують щастя і харчуються страхом, — серйозно відповів Дамбльдор. — Я їх ненавиджу. Але, зізнаюся, не думаю, що вони сильно впливатимуть на тебе.
Джон з полегшенням зауважив: Дамбльдор не виглядав роздратованим його « рекомендацією» на користь міністра.
Вони рушили глибше в ліс.
— Але тобі треба навчитися захищатися від них, — додав Дамбльдор. - Міс Ґрінграс, боюся, сприйме їх куди важчим за тебе.
- З Асторією щось негаразд? — Потурбовано запитав Джон.
— Мені дуже шкода, Джон. - Це особисте. Я не маю права розповідати. Але вона сама одного дня скаже тобі.
- Розумію... — Зітхнув Джон.
- Де ми? — запитав він. - Куди ми йдемо?
— Ми в Девоні, — пояснив Дамбльдор. — Ми прямуємо до дуже особливої людини, мого старого друга Ніколаса Фламеля.
Ніколас Фламел?
Джон кліпнув. Легендарний алхімік? Творець філософського каменю?.
...
Через кілька хвилин вони прийшли.
Дамбльдор зупинився і урочисто дістав паличку. У його руці з’явилася квітка.
Вони продовжили свій шлях.
Джон був вражений сотнями старших чарівників. Кожен тримав букет.
Але вони не рухалися вперед - стояли мовчки, схиливши голови.
Наприкінці стежки стояв надгробний камінь.
На ньому було вирізано:
« Тут лежить Ніколас Фламел (1325-1993), найвидатніший альхімік Європи, і його дружина Перенель Фламел.
« З вашою кончиною, пане Фламель, світ залишився без алхіміка».
— Гектор Дагворт-Грейнджер, президент Міжнародної асоціації зілляв, липень 1993 року.
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya