Розділ 42: Щоденник Тома Реддла
Альбус Дамбльдор пішов у відставку?
Без сумніву, це була погана новина.
— Вони зовсім збожеволіли! — сказав Закаріас Сміт. — Професор Дамбльдор, мабуть, єдина людина, яку насправді боїться спадкоємець Слізеріна... Якщо монстр з Тайної кімнати не було звільнено Міністерством магії?
У загальній кімнаті Пуффенда вже не було багатьох знайомих осіб. Ганна Еббот, Сьюзан Боунс, Стівен Лукас та кілька інших молодших учнів з різних причин рано покинули школу.
Колись метушливе приміщення тепер було тихим і похмурим.
Джон сидів мовчки біля каміна, занурений в роздуми.
Не можна було заперечувати, що ситуація виглядала похмурою. Було лише 15 лютого, а професор Дамбльдор уже покинув школу. Хто знає, що буде далі? Будь то розгулений Василіск або повне закриття Хогвортса, жоден з варіантів не був прийнятним.
Він повинен був щось зробити, щоб змінити ситуацію.
Джона озирнув скромний портрет відьми над каміном.
- Професоре, що мені робити? — Він тихо запитав, дивлячись на зображення Хельги Пуффендай.
Доброзичлива відьма відповіла на його погляд м’якою посмішкою, нічого не сказавши, тільки злегка кивнувши головою. У цей момент Джон відчув, як його сповнює рішучість.
- Дякую, професоре... Я зроблю все, що в моїх силах...
...
— Захаріяс!
— Що таке, Джон? — Захарійс Сміт якраз збирався лягати спати, коли Джон Гарт зупинив його.
— Мені потрібна твоя допомога, — серйозно сказав Джон. - Ходімо зі мною!
— Ладно, ладно... — Захаріас ліниво пішов за ним у спальню.
Коли Захаріас побачив стоси книжок, складені на тумбочці та столі Джона, він підняв брову.
— Ти дійсно трудоголик, Джон...
— Працьолюбство є однією з головних добродійств Пуффендуя, — сказав Джон, стискаючи плечима.
Він витягнув з однієї зі стопок чорний щоденник.
- Взнаєш це?
- Що? — Захарійс кинув на нього погляд. Він був маленьким і тонким, з потертим та пошкодженим водою чорною обкладинкою - очевидно старою. - Де ти знайшов цю старину?
— Знайшов, — спокійно відповів Джон. - Кілька днів тому знайшов у туалеті. Не знаю, кому він належить... Через те жахливого нападу на дні і мою власну травму я майже забув про нього.
- Ти запитав Ерні чи Вейна?
— Запитал. Він не їх. Думаю, він може належати комусь з іншого будинку... — Слушал Джон. — Але з тим монстром зі Слізерину на волі і мене, маглом за походженням, я вирішив, що буде безпечніше не привертати до себе уваги.
- Я розумію, я розумію! — Сказав Захарійс, махаючи рукою. - Залиш це мені. Завтра за сніданком я запитаю у всіх - може хтось з Гріффіндора або Слізерін втратив його!
Дякую. Я дуже вдячний тобі.
— Без проблем!
...
Наступного ранку Джон і група Пуффендуй щойно прибули до Великого залу у супроводі Філча, коли пролунав голос Захаріаса:
— Эй! Хто-небудь втратив чорний щоденник? — крикнув Захаріас в сторону столу Гриффіндора. — Джон - ні, я знайшов його в туалеті кілька днів тому. Він старий, зношений, схоже, йому вже кілька десятиліть, і на ньому надруковано назву магловської книжкової крамниці...
- Ніхто? Гаразд, я піду спитаю у Когтевран.
Поки Закаріас кричав через зал, Джон тихо жував маленьку шпильку і непомітно подивився на інші столи.
Але зал був шумним і переповненим, і він не почув нічого корисного.
Після сніданку в них не було ранкових занять, і Філч відніс їх назад до загального залу Пуффенда.
Джон дозволив іншим пролізти через дерев’яні бочки перед ним, навмисно затримуючись позаду.
Коли останній учень увійшов у тунель, Джон залишився позаду... Щоб переконатися, що Філч пішов, він виліз з бочки.
Але він не пішов далеко. Натомість він подався прямо до зображення срібної фруктової вази.
Він прослизнув у кухню.
...
Поряд з забороненим лісом, в хатині професора Сільвануса Кеттлберна, вчителя по Уходу за магічними істотами...
Декілька дорослих чарівників були в маленькій кімнатці.
Мінерва Макгонагал, Філіус Флітвік, Помона Стебль і Северус Снейп — чотири голови факультетів швидко зібралися після того, як проводили своїх учнів. Також був Зілатопуст Локонс, професор захисту від темних мистецтв.
Кеттлберн присів на корточки в центрі, розглядаючи шар білого пергаменту.
— Це було зібрано з місця нападу на містера Уїзлі. Директор Дамбльдор попросив мене проаналізувати це... Я можу підтвердити - це кров змії, — сказав Кеттлберн втомленим старим голосом.
— Итак, Сильванус... Я, мабуть, вже згадувала тобі про це... — Так сказала професор Стебль, який злегка тремтів голосом.
— Да... Я думаю, да... — Відказав Кеттлберн, тремтячи. - Жахлива істота... По всій Європі є багато смертельних звірів і монстрів, але жоден з них не є більш дивним та небезпечним, ніж Василіск, також відомий як король змій.
— Ця змія величезна, і її методи вбивства жахливі. Окрім смертоносних іклаків, її погляд може миттєво вбити. Кожен, хто побачить її, помре на місці. Павуки тікають від нього, бо він їх смертельний ворог. А він біжить від крику півня, який також смертельний для нього...
— Щоразу, коли нападають павуки, вони жахаються і навіть гинуть. Всі півень Хаґріда були вбиті, тому що їхній крик міг вбити його... — З гіркотою сказала професор Стебль.
- Поттер і його друзі завжди з'являються прямо на місці події... - Снейп підозріло сказав. - Тому що він розмовляє Змеїною мовою? Чи він чує Василіску і притягує його?
Кеттлберн повільно кивнув.
- Поки ніхто не загинув... — Сказав Флітвік, опустивши голову в роздуме. — Бо ніхто з них не дивився йому прямо в очі. Містер Кріві бачив його через свою камеру. Містер Фінч-Флетчлі бачив його через Майже Безголового Ніка. Містер Уїзлі використовував дзеркало... А як щодо міс Клірвотер?
— Дверний молоток, — відповіла Макгонагал. — Вона побачила його відображення в бронзовому молотку, так вона і була атакована. Молоток також пошкоджений.
— Неймовірно! - Роздратована професор Стебль. - Ця брудна тварина вже надто довго блукає по наших коридорах!
- Ми повинні знайти спосіб вбити його! — Сказав Флітвік, витягаючи паличку з-за пояса.
— О? Ні, ви абсолютно праві! — Ледве позіхнув Локонс, але швидко змінив тон, помітивши різкі погляди інших.
Раптом їхня увага захопилася різким хром.
- Що це було? — Снейп уже підняв паличку.
— Почекай... Северус! - зупинила його Стебль. — Це домый!
Вона повернулася до потворного маленького істоти, яка щойно зробила Трансгресію в кімнату.
— Що таке, Логно? - Вона лагідно запитала.
Домовий ельф на ім'я Логон глибоко вклонився професору Стеблю, потім ухилився іншим.
— В кімнату відпочинку Пуффенда намагалася проникнути сторонній. Ми зловили її... - Пикнув ельф. — Зазвичай ми просто обливали її оцтом і відправляли геть, але Крейн сказав мені, що з урахуванням всього, чого відбувається в Хогвортсі, ми повинні бути більш обережними.
— Отже, шановна професор Стебль... Я привів злодюжку сюди!
Говорячи це, Логон кленув пальцями.
Ще шість домових ельфів провели Трансгресію біля хатини професора Кеттлберна, несучи на руках маленьку худорляву дівчинку.
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya