Розділ 35. Нове розуміння окульменації
Хоча Джон неодноразово натякав, але професор Стебль так і не здогадувався про те, що за трьома нападами тварина була василіском.
Принаймні в Хогвортсі проти нього не було вжито явного рішення: ані учнів, ані викладачів не роздали грошей для відлякування змій, а Хаґрід не отримав призначення виростити цілу стаю медоїдів.
На щастя, після різдвяних канікул у Хогвортс знову запанував спокій.
Єдиною винятком була Герміона Грейнджер, яка вже кілька тижнів ніде не з’являлася. Багато учнів припускали, що на неї напали, але мадам Помфрі запевнила всіх, Що міс Грейнджер всього лише постраждала через невдалий досвід з трансфігурацією, а зовсім не зазнала нападу і незабаром поправиться.
Тепер здавалося, що над Хогвортсом знову зійшло сонце.
Обстановка в замку ставала все більш спокійною і підбадьорливою... Після нападу на Джастіна і майже Безголового Ніка більше нічого не сталося.
Також добрі новини надійшли від професора Стебль: мандрагори добре ростуть і невдовзі повинні були достатньо дозріти, щоб з їхньою допомогою повернути скам’янілих жертв у нормальний стан.
Одного разу на уроці травології Джон почув, як вона сказала Філчу:
— Як тільки у них з’являються прищі, їх можна буде пересадити. А незабаром після цього професор Снегг зможе зварити протиотруту, і ваша місіс Норіс миттю прийде в себе.
Здавалося, все рухалося в правильному напрямку.
Джон розумів чому. Згідно з початковим сюжетом, Джінні Візлі викинула щоденник Тома Реддла і навіть спробувала його знищити. Після того як вона звільнилася від впливу хреста, то більше не робила нападів.
А оскільки тепер щоденник був у руках Гаррі Поттера, який ще не зрозумів, як ним користуватися, протягом найближчих кількох місяців Хогвортс точно залишався в безпеці. Том Реддл більше не міг використовувати Джінні, щоб відкрити Таємну кімнату, а отже, васильск не буде бродити по школі.
Після шести місяців постійного напруження Джон нарешті зміг трохи розслабитися.
Златопуста Локонс, навпаки, вважав, що затишя прийшло завдяки йому.
— Не думаю, що у нас виникне нові неприємності, Мінерва, — почув Джон його слова під час однієї розмови. — Я впевнений, що Таємна кімната більше не відкриється. Винники, мабуть, знають, що я тут. Рано чи пізно я їх зловлю!
З якоїсь причини професор Локонс завжди здавався Джону трохи дивним.
...
У ці дні Джон проводив більшу частину вільного часу в Відрубай-комнаті... Намагаючись надолужити втрачене за ті два тижні різдвяних канікул, коли він не міг займатися магією.
А оскільки з початкових сюжетів він знав, що цей період буде безпечним, Джон більше не намагався обмежувати свої відходи зі вітальні Пуффендая і повернення в неї. Поки він не порушував шкільних правил, все було в порядку.
У цей самий момент в Виручай-комнаті...
Невисокий, але неймовірно спритний чоловік зі Східної Європи ухилявся від декількох манекенів.
Він був сильний - достатньо міцний, щоб одним ударом кулака розбити кам'яний манекен.
Він був і швидкий, без жодних зусиль пробігав сто метрів менше ніж за 12 секунд.
Ще більше вражав його гострий слух: він міг визначити місце розташування противників навіть з закритими очима.
Сергій Павлів — це, безперечно, найліпший боєць висококваліфікованого навчального центру і агента нагороди. Його тіло наче було створене для бою — первороджений боєць.
Джон провів у його подобі майже чотири години і тепер міг повністю контролювати це тіло.
Він уже багато тренувався з менш потужним із двох пістолетів. Навіть 12 - річний хлопчик міг поспішати цілі на близькій відстані. (Пістолет ПСМ спочатку був призначений для цивільних працівників і жінок-агентів).
Він ще не випробував потужнішого пістолета, тому що не знав наскільки добре виручай-комната ізолює звуки. Якщо постріл захопить натовп, виникнуть проблеми.
Раптом один чоловік зі Східної Європи впав на підлогу і забився у сильних судомах.
Його тіло почало зменшуватися і врешті-решт знову стало Джоном Гартом, першокурсником Пуффендуя.
Приймати Оборотне зілля було справді неприємним: тіло вигиналося і воно поверталось, наче гумова лялька, завдаючи нестерпного болю... Джон не перестав дивуватися тому, як Барті Крауч-молодший зміг цілий рік терпіти ці муки, видаючи себе за Грозного ока Ґрума.
Після кількох хвилин відпочинку Джон перевдягався і взяв чарівну паличку.
Він направив її на рухомий манекен і впровадив закляття. Оранжево-жовий промінь біжить до очей манекена.
Після майже шести місяців наполегливих тренувань Кон’юнктилітус став настільки запеклим, що не міг контролювати себе.
Навіть якщо б перед ним був дракон, Джон був впевнений, що Кон'юнктитус змусив би його вивити від болю. Звичайно, він не збирався перевіряти це і ризикувати розтоптаним зловленим драконом.
Але його досягнення в іншій галузі були набагато більші, ніж Кон’юнктитус.
Книгу « Закрий свій розум», де детально пояснювалось, як застосовувати окупацію, Джон вже повернув у бібліотеку, але раніше вивчив все її вміст напам'ять.
Останні півроку він, наскільки міг, дотримувався вказівок у ній, тренуючи свій розум щоранку, щовечора і в будь - яку свободу хвилину протягом дня.
Він відчував, що досягнув певного прогресу, але зовсім невеликого.
До того ж, коли Джон старанно працював над справою минулого, він ніяк не міг визначити, наскільки далеко просунувся. Зрештою, не міг же він попросити могутнього чарівника застосувати до нього закляття Легиліменс, щоб перевірити результат.
Джон з серйозним видом сидів на дивані в Виручай-комнаті... Він мусив якомога швидше освоїти оклюменцію.
Раптом він піднявся.
Йому прийшла в голову одна думка.
Окклеменція не була звичайною магією. Для неї не потрібно ані магічної палички, ні закляття.
Вона повністю базувалася на інтуїції — умовному рефлексі.
А інтуїцію можна було скопіювати за допомогою Оборотного зілля. Візьміть до уваги, що сергійні інстинкти Сергія були інстинктивно керовані цими рефлексами.
Що ж трапиться, якщо він перетвориться на майстерного оклюменту? Чи це допоможе йому зрозуміти оклюменцію?
Джон тремтів від хвилювання.
І саме в Хогвортсі був такий майстер оклюменції.
— Северус Снегг!
Для оборотного зілля вимагалося волосся людини, в якого збираєшся перетворитися, а дістати волос Снегга було все одно що красти щось із драконячої скарбниці.
Ризик був величезний, і ймовірність провалу теж була великою... Але можливість отримати прибуток була колосальною.
Можливо, спробувати все-таки коштувало.
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya