Розділ 34: Повернення до школи
Поїзд плавно під'їхав до платформи Хогвортса.
Вони пішли за натовпом з темного вокзалу. Цього разу їм не потрібно було сідати в човен, щоб добратися до школи.
Ззовні їх чекали сотні безшкодних карет ... або, точніше, карети запряжені тераралами, хоча Джон все ще не міг побачити тістралів, які тягли їх.
Він і Асторія сіли в одну з карет.
Карети проїхали через ворота і широкою дорогою. Невдовзі перед ними з’явилася чудова брама замку Хоґвортс.
Через кілька хвилин карети зупинилися біля двох дубових дверей. Вийшовши з карети, вони піднялися по сходах і увійшли в глибокий, подібний до печери вестибюль.
Повернення після різдвяних канікул не було схоже на початок семестру, але цього разу вже не відбулося великої вечері. Джон і Асторія швидко попрощалися, але вже збиралися йти за іншими учнями зі своїх будинків у спільні кімнати, коли їх зупинила відьма середніх років в яскраво-зеленій мантії.
- Професор Макгонагал, щось не так? — Вона голосно запитала дівчинку з Когтевера.
— Мне жаль! — Професор Макгонагал був блідий. — Але вам потрібно почекати, поки ваші старіости запровадять вас в спільні кімнати... Студенти Гриффіндору, сюди!
- Що відбувається? — Закричали кілька старших хлопчиків.
— Була ще одна атака, лише десять днів тому... Дві жертви - це Джастін Фінч-Флетчлі з Пуффендуя і майже безголовий Нік, привид Гриффіндора, — сумно сказала Макгонагал.
- Що?
— Джастіна атакували...
— Зачекайте... Навіть привид не був помилуваний?
Натовп вибухнув обуренням. Як і сказала Асторія, більшість з них не чули про цей інцидент.
Учні Пуффенду були особливо вражені.
На щастя, невдовзі професор Стебль підійшов до нас.
— Пуффендуйці, ходімо зі мною... — Вона сказала, і на її обличчі з’явилася тривога.
...
- Це точно Поттер! — Коли Джон проліз через бочку в тунель, то почув гучний голос Ерні Макміллана.
Ерні не поїхав додому на Різдво, тому він знав більше про « право» того, що сталося з Джастіном!
Кілька Пуфендуй, які були вдома, швидко зібралися навколо нього.
- Ти чув? Поттер знову опинився на місці нападу... Коли ми знайшли Джастіна та Ніка, він і Візлі були прямо там! — Ерні жваво сказав.
— Якби це було тільки один раз, може це був би збіг але три рази, він завжди на місці нападу? Це не випадковість!
Ерні мав рацію. З будь-якої точки зору Гаррі Поттер дійсно здавався головним підозрюваним. І кожного разу, коли він чув щось дивне (о Василіск), він втікав... але жодного разу не зустрів Василіска або Джінні (якщо б він був мертвий), що було просто неймовірною вдачі.
- Чому він напав на Джастіна? — запитала Ханна Ебот, збитийши з пантелику. — Я думала, Гаррі та Джастін ладили на уроках травології...
- Джастін сказав Поттеру, що він магл-народжений. Може, це йому не сподобалося! — Сповістил Эрни. — За кілька днів до Різдва, під час позакласних занять Поттер наказав зміїти на Джастіна! Якби професор Снейп не зупинив її, Джастін міг би загинути... Але цей інцидент розкрив секрет Поттера!
- Він змієвіст?
- Саме так! Змійна мова — ознака найогидніших чарівників... Сам Салазар Слізерін був змієвіустом!
— Він так добре це приховував? — вигукнула Ханна.
- Присягаюся ім'ям Макмілланів. Гаррі Поттер винен! — Ерні нарешті оголосив.
...
Але драматична теорія Ерні була раптово перервана появою професора Стебль.
— Эрни, не дозволь своїм підозрам перетворитися у звинувачення! - Вона різко сказала. Професор Дамбльдор вважає, що пан Поттер не є нападником і цього повинно бути достатньо.
- Так, професоре... — Эрни ушел.
Джон був здивований, коли професор Стебль звернула свій погляд на нього.
— Джон, можна з тобою поговорити? — м'яко запитала вона.
- Так, професоре! — Джон швидко пішов за нею з бочки.
- Щось не так, професоре?
« Я хотіла запитати про твоїх двох павуків, — серйозно сказала Стебль. - Як вони?
« Вони мертві, — сказав Джон.
— Після того, як ти прийшов до загального залу, щоб допомогти мені зловити їх, вони дійсно так і не поправилися... А потім, в один з листопадових днів, вони почали кричати, і коли я пішов їх нагодувати, то вже були мертві.
— Мне жаль... Але ти пам'ятаєш, в який день це сталося? — запитала вона.
— Дайте подумати... — Джон насупився. — Здається, це було наступного дня після того, як Пуффендуй переміг Когтевран у кримінальному матчі!
- Що? - Вираз обличчя професора Стебль миттєво змінився.
- У чому справа, професор? — Джон запитав, хоча він вже знав - це був день після нападу на Коліна Криві.
— Нічого, дитя... Мені потрібно знайти професора Кеттлберна... — Стебль проплепала, а потім вибачилась. — Извини, я повинна йти!
Зробивши кілька кроків, вона обернулася.
— Пам’ятай, що не виходьте з загальної кімнати Пуффендай наодинці.
- Так, професоре!
...
Вийшовши з замку, професор Помона Стебль, вчителька Травології в Хогвортсі, поспішила до краю забороненого лісу.
Але коли вона підійшла до солом’яної хатинки, то зрозуміла, що там не було чоловіка, якого шукала.
Професор Сільванус Кеттлберн, вчитель по Уходу за магічними істотами, не мав.
Вона трохи походила навколо хижини і помітила коренастого зберігача ключів Хогвортса.
- Привіт, Хаґріде!
- Добрий день, професоре.
Рубеус Хаґрід ніс велику клітину, з якої доносився гучний щебет.
— Я шукала Сильвануса. Його немає в школі? — Легко запитала Стебль.
— Професор Кеттлберн? — Усміхнувся Хаґрід. - Він поїхав до Лондона, щоб замінити протез. Він не повернеться приблизно місяць. Професор Грабблі-Планк буде вести його уроки!
Про це Хаґрід не зміг приховати легкої заздрості.
— Правда? — Зітхнула Стебль. Потім її погляд впав на клітину в руках Хаґріда, і вона запитала: « Що там? »
— Куча маленьких петушків! — Хаґрід нехотячи відповів. — Усі дванадцять півніїв у школі були вбиті, не знаю, лисиця це була або кровоссмокта. Тепер не залишилося жодного, хто міг би проспівати...
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya