Глава 9: У Хогвортс-експресі (Часть II)
Багатократне вибачення дівчинки дійсно трохи поліпшило думку Джона про неї.
Коли він вперше побачив гадюку на її валізі, то відразу подумав, що перед ним одна з тих чистокровних слизовинців, помішених на переважанні крові, - тому і тримався холодно.
Мабуть, тільки в таких місцях як Європа - маленькі території, які пронизані змішанням родів та від'єднаними релігійними вогниками - могла з’явитися безглузда ідея, що походження визначає все, а чистокровні за природою благородні інші...
По обидва боки Тихого океану одне речення на зразок: "Хіба королі та аристократи народжуються особливими?" або « Усі люди створені рівними» б вистачило, щоб заткнути цих поклонників чистоти крові.
- Отже... Ти маглороджені? — Почувши, що вираз обличчя Джона пом’якшився, дівчинка тихо запитала.
— Ага. — Джон злегка нахмурився при слові « маґл», але все ж кивнув. - Мій батько адвокат, а мама модельєр.
— Правда? — Пані Ґрінграс виглядала щиро заінтригованою. - Значить, у маг ... У звичайних людей також є робота на зразок адвоката і модельєра! Я ніколи раніше з ними не зустрічалася, тому зовсім нічого про їхній світ...
- Звичайно. Я думаю, що магли справляються з такими речами набагато краще за чарівників.
— Мої батьки обоє працюють у Міністерстві магії, — сказала пані Ґрінграсс. — У мене є сестра Дафна - вона на другому курсі. Ми загубилися, коли сідали на поїзд. И... Ще в мене є молодший брат.
Дафна Грінграсс?
Це ім'я звучало знайомо, але він ніяк не міг згадати чому ... Вона, мабуть, мілина в книжках про Гаррі Поттера, але не пам’ятала цього. Інакше з його пам'яттю він би точно її дізнався.
— У мене немає ні братів, ні сестер! — Сказав Джон, знову розкриваючи книгу в руках. - Але мені завжди хотілося мати когось!
Це була чиста правда - в обох життях він ріс єдиною дитиною.
- Що ти читаєш, містер Харт?
— Фантастичних звірів і їхнє місце проживання! - Джон показав їй обкладинку. — Можеш просто звати мене Джон, міс Грінграсс!
— Тоді тобі варто називати мене Асторія. - Дівчинка підморгувала. - Тобі теж подобаються чари, Джон?
...
Вони швидко прив’язалися одне до одного і почали розмовляти.
Вони сперечалися, хто розумніший — лепрекони чи доксі, які є найліпшими у своєму раціоні: книззл або крупа; як заслужити довіру цигарка...
Було очевидно, що в питаннях магічних істот Асторія дійсно розбиралася.
- Ти так багато знаєш! - З легкою заздрістю сказала вона.
Її мати була головою відділу регулювання і контролю за магічними істотами в Міністерстві, так що її обізнаність була зрозумілою. Але все ж вона не очікувала поступитися маглородженому на зразок Джона Харта.
Джон лише посміхнувся. Виняткова пам’ять була одним з небагатьох справжніх переваг, які він отримав після реінкарнації.
Джон! — Несподівано запитала Асторія. — На який факультет ти хочеш потрапити?
Це питання здивувало Джона.
— А ты? — Замість відповіді запитав він.
— У Слізерин! — гордо заявила вона. — Уся моя сім’я навчалась у Слізеріні! А ты?
— Думаю... Після короткої розмови Джон відповів: « Пуфендуй ».
З чотирьох факультетів Слізерін відразу відпав - як "жахливий" маглороджений він навряд чи був би бажаним гостем у домі благородних чистокровних. Потім вибував Гриффіндор — бути на одному факультеті з трио і Джінні Візлі, щоб надто близько підійти до центру сюжету.
Залишилися Когтевран і Пуффендуй. Його влаштовували обидва, але нескінченні загадки біля дверей Когтеврану звучували стомливо. Пуфендуй здавався куди зручніше...
— Пуффендуй? — Асторія ненавмисно підвищила голос і запнулася. - Як таке може бути... Тобто... Сестра казала, що в Пуффенді одні...
— Лентяи? — Усміхнувся Джон. Отже, Пуффендуй був на дні ієрархії. - Мабуть тому, що він найближчий до кухні. Чесно кажучи, я не проти бути ледарем.
- Я все одно сподіваюся, що ти не потрапиш в Пуффендуй... — Асторія опустила голову.
- Сподіваюся, ти підеш до Слізерін...
Останні слова прозвучали ледь голосніше шопота.
Джон, здавалося, не почув. Він вже копався у своїй валізі.
Незабаром він витягнув великий пакет, до відмови набитий закусками.
Їжа в поїзді була завищена цінами, і магічний світ не був винятком... Рік тому Поттер і Уїзлі спустили майже дві третини галеону тільки на солодощі.
З його "переможним походженням" Джон не збирався викидати такі гроші на вітер.
За два дні до подорожі він зайшов у ASDA на Істлі-роуд і закупився по повній - вистачило б на цілий тиждень в Хогвортс.
- Це закуски маг... звичайних людей? — З цікавістю запитала Асторію.
Звісно. Хочеш спробувати? - Сказав Джон і кинув їй пляшку Coca-Cola.
- Дякую... - Асторія ніяк не змогла її зловити.
- Не відкривайте її відразу...
- Чому?
— Пшш...
Асторія відвернула кришку, і піна фонтаном бризнув у всі сторони, окинувши її з ніг до голови!
— Ах... Що це за магія? - Захихикала вона. Неймовірно!
— Эм... Я краще витрись. Коли висохне, все стане липким. — Джон швидко простягнув їй серветку і почав викладати закуски на її сидіння: печальна картопля фрі, звичайні чіпси, смажену картоплю; засмагальну тріску, форель, лосось, камбалу...
У цей момент з коридору донісся гучний стукіт коліс воза.
- Дорогі мої, не бажаєте чогось з візка?
Весняна жінка з ямочками на щоках відкрила двері купи. Побачивши Асторію, покриту пою, але усміхнена, і Джона поруч з протягнутою серветкою вона здивовано моргнула.
— Бажаю! — Асторія почервоніла, відштовхнула Джона в сторону і вискочила у коридор.
Через кілька хвилин вона повернулася, натискаючи до грудей цілу гору покупок: драже « Боттс», найкращий надувальний мармелад Друббла, шоколадні жаби, гарбузові пирожки, котелки-піронні палички і ще декілька диких солодощів, яких Джон раніше ніколи не бачив.
— Ось, давай разом! — Вона посунула до нього половину здобичі.
- Дякую!
Вони щойно взялися за обід, коли двері купе знову від'їхала в сторону.
- Асторія, ось ти де! — Відчинився гучний голос.
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya