— Я визнаю, що недооцінив тебе. Ні, леді Кайла Веста.
- Я прийму твій комплімент із вдячністю.
Коли Кайла злегка підняла спідницю і зігнула коліна, Астер посміхнувся. Це трохи смішило.
"Ти бешкетниця".
Його трохи підташувало від цього, але ця жінка перед ним, немає чоловік на ім'я Кайла Веста, зовсім мало цікавила його. Ні, насправді вона була цікава йому від самого початку.
Що це за відчуття? Це було незнайоме відчуття, але Астер не почав глибоко замислюватися.
- Я відчув це з розповіді Леді Кайли раніше. Чому ти не навчилась фехтування, як твій молодший брат? Хіба ти не хотіла цього зробити?
Це було те, в чому Астер засумнівався, коли деякий час тому почув Кайлу. Їй подобалося грати зі своїм молодшим братом на дерев’яних мечах, і насправді в неї досить сміливий характер.
Очі Астера намагалися роздивитися серце Кайли, яка ніколи не була повністю чесна.
— Ти думаєш, я заздрила своєму молодшому братові? — Кайла пробурмотала щось одними губами і опустила погляд.
- З чого це? Ти хотіла стати лицарем?. — відразу запитав Астер.
- Я не знаю, чи хотіла я стати лицарем...
— Я не знаю?
— Мої батьки не хотіли, щоб я йшла небезпечною дорогою. Тому вони хотіли, щоб я навчилася вишивати, малювати і складати кольорові композиції.
Губы Кайли злегка стисувалися, наче вона зіпсувалася. Це була незграбна усмішка.
- Чому ти не сказала, що хотіла цього? У родині Веста були жінки-рицарі.
— Я упустила час.
- Який час?
- Час сказати, що я хочу робити те, чого бажаю.
— Для цього потрібен час?
— Так, час потрібен для чого завгодно. Якщо ти опустиш його, тобі буде важко.
Астер не міг зрозуміти відповіді Кайли. Це було тому, що він ніколи не відчував цього.
— Мої батьки хотіли, щоб я володіла Шіцуро для себе. Вона хотіла, щоб я жила в безпеці як леді до кінця свого життя. Ось чому я прийняла це.
— Ты глупая. Ти могла сказати про це, навіть якщо думала, що це пізно.
Якби вона дійсно хотіла цього, то сказала б про це навіть пізно, але Астер не зрозумів слів Кайли. Кайла тільки гірко посміхнулася відповідь Астера.
Звісно, батьки дозволили б мені зробити це, якби я захотіла.
Кайла спокійно продовжувала говорити:
— Я повинна була тренуватися з самого дитинства. Моє тіло зараз занадто слабо, щоб тримати меч. У цьому стані, Шует...
Кайла поспішно закрила рот, коли слово Шует злетів з її губ.
Здавалося, вона сама здивувалась.
— Я не хочу думати про рішення, які я прийняв.
Кайла втупилася кудись вдал, наче була сповнена рішучості щось зробити.
Астер відчув її рішучість, але подумав, що вона дурна. Він не відчував жалю, тому її почуття були незрозумілими.
— Я не розумію. Життя дуже важке. Ты и Ритаус...
Як і очікувалося, вони подібні до тих, що затиснуті. Якби вони відмовлялися від своїх слів, то все було б по-іншому.
Кайла відчула, що у неї перехопило подих поки Астер говорив.
Ідті по довгому таємному ходу виявилося важче, ніж вона думала. Довге перебування в жіночому взуття було дійсно виснажливим.
З іншого боку, чоловік Астер ходив взад і вперед потай й неушкодженим, навіть якщо він носив жіноче взуття, як вона. Кайла, подивившись на спину Астер, взяла себе в руки і виволила свої відтячі ноги.
- Якщо у мене буде інше життя...
« Я хочу бути людиною, яка робить те, що я хоче, не турбуючись про інших" - пробурмотіла вона. Можливо, він почув тихий голос, але Астер зупинився на своєму шляху і озирнувся.
- Якщо ти хочеш бути Леді Кайлой Весту, якій наплювати на інших, то не можеш бути такою як зараз. Особливо, намагатися врятувати молодшого брата...
Потім він знову повернувся і попрямував до своєї кімнати, з’єднаної з таємним ходом.
Він відчував, як дівчина йде за ним.
Входячи в кімнату, Кайла обережно запитала:
- Те, що ти сказав раніше, можеш повторити ще раз?
- Про що ти говориш?
—... не можеш бути такою, як зараз, щоб врятувати молодшого брата. Я не знаю, що це означає.
— Ха, это?
Астер сів на кушетку, обтягнуту фіолетовим оксамитом. Поруч з диваном на тарілці лежала темно-червона вишня, яку приніс слуга як закуски.
- Хм, це не отруйно.
Духи кружляли навколо ягід, щоб перевірити, чи немає отрути.
- Тобі теж варто спробувати.
Астер поставив тарілку перед Кайлою, але вона похитала головою.
- Я не можу зрозуміти, що ти сказав раніше.
— Буквально, не так як зараз. Ти повинна бути в розпачі.
Він не міг зрозуміти, чому говорить це Кайле Веста, але Астер раптом подумав, що повинен сказати те, чого йому спало на думку.
- Ти повинна бути в такому розпачі, ніби нічого не бачиш перед собою.
Як шокована словами Астера, вираз обличчя дівчини поступово змінився.
— Я все ще у відчаї. Це так боляче.
Її серце висихало день тому, що вона переживала за молодшого брата Франца Весту. Вона намагалась змусити себе сміятися і прикидатися щасливою перед Астером, але не могла хвилюватися.
Астер знав, що серце дівчини розривається, тому не хотів потішати її.
Він хотів більше простимулювати її.
- Цього недостатньо.
В очах Астера була видно Кайла, яка не могла пробити шкаралупу. Теперішня Кайла Веста оточена блакитною шкаралупою, як у яйця, ніколи не розіб'є цю оболонку.
Він не розумів, чому так подумав, але вона виглядала приблизно так.
— Я не можу повірити, що в мене немає турбот про мого молодшого брата. Це так безвідповідально.
Очі Кайли виглядали абсурдно. Навіть тепер вона не знає, чи її брат живий або мертвий, тому намагається гарно виглядати перед підозрілою дівчиною, але перебуває в більшому розпачі. Як?
- Що я повинна зробити, щоб ти почувався краще?
На запитання дівчини Астер розсміявся, як над жартом.
— Ну...
Він подивився на неї з сумним виразом обличчя. Йому не подобалася ситуація, коли доводилося піднімати очі, тому що вона була вище його.
— Легко сказати, коли ти не знайомий з ситуацією. Не можна судити про чиєсь розпач бездумно.
Кайла говорила хрипким голосом, як ніби вона ось-ось вибухне.
Проте Астер лише нахилив голову.
Він все ще ясно бачить це зараз, так що ж робити? У Кайли Веста, безумовно, є можливість врятувати свого молодшого брата і себе, але не зараз.
Коли це станеться?
Це не було відомо навіть про проникливість Астера.
- Якщо ти втратиш щось цінне, то будеш у ще більшому розпачі, ніж зараз.
Це було просто плавне зауваження, але Кайла Веста закричала.
- Як ти можеш так говорити? Ти такий злий!
Очі Кайли наповнилися сльозами. Вираз обличчя Астера заглушав її реакцію.
- Що ти маєш на увазі, коли говориш, що мені потрібно щось втратити? Моє серце ось-ось вибухне, тому що я боюся, що щось піде не так ...
Дівчина люто замочила головою. Це було всього одне слово від Астера, але було страшно просто уявити це.
— Хэй...
Астер підійшов до неї і провів рукою по її гладкій щоці.
Коли його пальці торкнулися її щоки, сльози потекли ще сильніше.
— Мне жаль. Я зробив помилку.
Він лагідно вибачився перед дівчиною. Якби Герцог Литхи, Рітаус або Степан були там, вони б здивовані і шоковані. Це був перший раз, коли Астер вибачився перед кимось.
Він ніколи не визнавав своїх слів, і його взагалі ніхто не згадував. Тому що він навмисно подряпав іншу людину зсередини.
- Я скоро дозволю тобі зустрітися з твоїм братом.
Сльози Кайли зупинилися від слів Астера.
— Правда?
Звісно.
— Коли?
- Це займе... деякий час
Францові рани зажилися, і йому потрібно було часу, щоб вилікувати його зараз, якраз перед тим, як його розум буде зламаний. Він збирався маніпулювати його пам'яттю за допомогою магії і стерти той факт, що викрав і переслідував його. Тоді Франц Веста міг би стати дурнем у якості побічного ефекту, але неважливо.
- Дякую тобі!
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata