Коли Астер запитав про це, дівчина похитала головою:
— Нет, я не ходжу в Академію.
- Твій молодший брат Франц Веста вчиться в Академії-інтернаті Кратьє.
- Тому що Франц повинен стати спадкоємцем роду.
- Хіба у тебе не було бажання піти в Академію?
- Звичайно, я хотів...
Дівчина замовкла, кликавшись з шаховими фігурами:
— А що сказати про тебе? Хіба ти не хочеш поступити в Академію?
Вона подивилася в очі Астер і запитала у відповідь.
— Ось так?
Коли Астер потиснув плечима, Кайла зрозуміла, що він був хлопцем, який носить сукні.
- Чи знайдеться спосіб... один...
- Можливо.
« Я познайомилась з усіма своїми друзями завдяки спілкуванню моїх батьків. Ми відвідуємо банкети, пізнаємо одне одного і запрошуємо на зібрання.
— Це життя, в якому твої батьки навіть обирають друзів?
— Тоді не було б можливості зустрічатися з ними. Якщо тільки б вдалося поступити в Академію... О, у тебе немає друзів?
Коли дівчина несподівано зупинилася, Астер не знав, що сказати. У нього немає друзів, але чомусь йому не хотілося говорити це в її присутності. Він виглядає як самітний.
- Хм, можливо. Можливо ні.
— Це не соромно, — відповів він. — Не мати друзів. Якщо у тебе немає друзів, я буду твоїм другом.
Коли дівчина усміхнулася і сказала щось безсердечне, Астер розхвилювався.
— Я серйозно.
Це було ще веселіше, тому що Кайла була повністю чесна.
Може бути, це тому, що він вперше спілкувався з кимось його віку. Час, проведений з дівчиною, був на диво приємним. Єдиною ровесницею, яку він зустрічав, були Ритаус або племінники Графа Айджара.
Серед них він якось бачив дівчаток його віку, коли був дуже юний, і після цього ніколи їх не зустрічав.
Це було тому, що Астер при з'явленні хвоста Рітауса використовував свою магію.
Спочатку Астер був ігрівним. Йому подобалося дражнити інших. Якщо жарт був наповнений ненавистю і презирством, вона ставала жахливою, але коли вона була безтурботною, то все обмежувалося надмірною шахруванням.
Звичайно, люди в цьому не думали.
— О боже мой!
Звірі почали вити на крик переляканої дівчини.
Кунг! Кунг! Кунг!
Кррр...
Собаки з оголеними зубами і краплі слини не були звичайними.
— Лили, Роза, Дейзі. Вони хороші діти.
Астер щасливо посміхнувся і представив Кайле лютих собак, яких він виростив.
— Х-хороші...
Вона здригнулася плечима, побачивши собак, які, здавалося, були готові зірватися з повідка і відразу ж кинутися на неї.
- Ти їх голодував?
Собаки, що бігають і гавкають, як риби-акули, були схожі на Цірберів, які охороняють двері у підземний світ.
- Вони не вмирають з голоду. Я кормлю їх тричі на день і даю їм закуску.
Астер змивався, коли побачив, як дівчина відступає і віддаляється. Він хотів її роздратувати, тому негайно схопив поводок у однієї з лютих собак і підійшов до неї.
- Погладь її.
Собака, яка лаяла як божевільна, була дуже лютою. Дівчина швидко відступила назад, подавши крик.
— Дивись, вона не кусається.
Коли Астер тихо погладив пса, що бігав по голові, то швидко заспокоїлася. Те, як вона спокійно рухала вушками при заголосі, робило її подібною до тихої тварини.
Дівчина, яка відступила назад, обережно наблизилася.
— По-поводик. Не відпускай свою руку.
Астер не відповів.
Коли дівчина обережно простягнула руку, собака, яка до цього була спокійною, люто відскочила. Кайла закричала, закривши обличчя руками, і собака негайно кинулася кусатися.
Тіло Астера, який тримав поводок собаки, йшло за нею, і здивована дівчина впала навзнач.
- Врятуй мене! Собака, собака, будь ласка, прибери її!
Вона закричала. Астер розхвилювався, спостерігаючи за цим.
Було смішно дражнити.
***
Кайла говорила без умолку протягом всього проходу через таємний хід в кімнату Астера. Було ніяково, що вона нещодавно плакала через собаки, тому багато говорила.
- Насправді, зазвичай я не така полохлива.
Вона помахала рукою, як віялом, щоб охолодити своє червоне обличчя.
— Коли я була маленькою, то часто грала з Францом у іграшкові дерев’яні мечі. Франц був досить боязким, і я брала на себе ініціативу.
Кайла розповіла, як гралася зі своїм молодшим братом у дитинстві. Як її лаяли дорослі після поломки речей дерев’яним мечем.
— Якби я навчилась фехтації, як Франц, я б таки досягла успіху. Я думаю, що швидше за все стала б сильнішою. От чому я б не злякалася, якби велика собака підійшла як раніше.
Підборідок жінки був напружений, наче вона злилася на свою безпорадність. Підборідок під губами має форму кісточки персика.
- Так, ти не виглядаєш полохливою.
Астер м'яко кивнув головою. Вона дівчина, яка сама пройшла весь шлях до незнайомого місця, нічого про нього не знаючи. Це правда, що вона була безстрашнішою за інших.
— У тебе є мужність.
Астер посміхнувся, дивлячись в блакитні очі дівчини, які дивляться прямо на нього.
- Ти кращий, ніж твій молодший брат.
Усмішка дівчини зникла через холодну енергію, що з'явилася в його фіолетових очах.
- Мій молодший брат Франц... З ним все гаразд?
Вона й досі не запитувала, боячись йти проти Астера. Але насправді вона все ще так хвилювалася, що хотіла втекти і знайти його прямо зараз.
- Ти так турбуєшся про свого брата?
Астер повернув голову. У дівчини, яка провела кілька днів з ним, було погане передчуття. Якщо Астер так повертав голову, значить він в поганому настрої.
Зокрема, кожен раз, коли увага Кайла зверталася на когось іншого, крім Астера, вона був злою.
Чому? Вона не знала причини, але інстинктивно відчувала, що їй не слід йти проти слів Астера. Тим не менш...
— Тому що він молодший за мене, бо він член моєї сім'ї. Я не можу дочекатися, коли побачу його.
Коли Астер охолола, вона пожалкувала про свої слова.
— Це стає нудним.
Повернена голова Астера повернулася на своє місце і придбала нудьгуючий вигляд.
Серце дівчини впало. Але її було не так-то легко залякати подібним чином. Вона подивилася прямо в очі Астер.
- Тоді що мені зробити? Що мені зробити, що б розважити тебе?
- Ти повинна подумати про це сама.
- Я нічого про тебе не знаю. що тобі подобається. Я не можу просто дивитися на тебе, постійно боячись, що твій настрій потерпить.
До цього часу ніхто не намагався піти проти його настрою, тому Астер був знеохочений безглуздою дівчиною.
— Я впевнений, ти чула, що життя твого брата залежить від тебе?
- Ти намагаєшся перекласти всю відповідальність на мене і змусити мене почуватися винною, вірно? Я знаю, але я не зможу нічого зробити, навіть якщо ти почнеш погрожувати мені.
Астер на деякий час втратив дар мови від реакції дівчини, яка злякалася, але не поступилася. Дві ноги прикриті спідницею, тремтіли. Так що це було ще більш дивовижно.
— Астель, нет. Астер. Скажи мені, чого ти хочеш.
Вона зробила крок ближче до Астери. Блакитні очі дивилися так, ніби пронизували повітря наскрізь.
- Звідки ти знаєш моє ім'я?
- Я чула, як сер Рітаус кликав тебе.
Стримуючи тремтіння в голосі, вона відповіла так, ніби була спокійна.
— Тоді?
Астер згадав той день, коли дівчина вперше врвалася у будинок Герцога Литхі. Вона, оточена магічною мережею, яку він створив, почула всі їхні слова.
Мене звати Кайла Веста.
Кайла зробила ще один крок. Відстань до Астера стала ближчою.
- Будь ласка, називай мене по імені. Не називай мене більше "ти".
Що це за дівчина?
Астер зробив крок назад.
— Розкажи мені, Астер. Що мені робити?
Астеру стало трохи ніяково.
Чому? Було важче погрожувати Кайлі, яка стояла обличчям до обличчя.
Він думав, що Кайла Веста буде такою ж спокійною, як і Рітаус.
Це була помилка Астера.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata