***
Після того як Стефан лікував мене, я сама попрямувала до саду перед домом Литхі. Аромат голубих троянд, що цвітуть в центрі клумби, донісся до мене.
Астер зрізав троянди на клумбі одну за іншою садовими ножицями. Я повільно наблизилася до Астери.
— А кому ти віддаєш квіти?
Обличчя Астера, що в лівій руці має букет троянд, почало розквітати.
— Кайла!
Астера, щасливий усміхнувшись мені, почала дедалі жорстокіше.
—...
Духи сказали йому про зміни в моєму серці? Вираз обличчя Астера, який тримає в руках букет голубих троянд, змінювався з кожною хвилиною.
- Мені потрібно дещо сказати. Астер.
Він насильно викрав мене сюди, але я трохи прив'язалася до Астера, поки жила з ним. Тому я хотіла переконати Астера віддати мене додому самостійно. Було б краще, якби Астер міг прийняти це, і він ступив на свою власну долю. Але якщо мені не вдасться вмовити його, я піду без коливань.
- Що ти хочеш сказати?
- Ти вже знаєш.
Астер сильно відвернувся. Він виглядав так, ніби більше не хотів розмовляти.
Мені нема чого сказати.
- Мені потрібно додому.
Астер розвернувся і попрямував в інший бік. Я підбігла і схопила Астера за руку.
- А тепер зтримай свою обіцянку. (Кайла)
Очевидно, Астер викрав мене, а потім дав обіцянку, зараз не поспішає його виконувати.
- Відправ мене додому. (Кайла)
- Ти обіцяв, що відпустиш мене. (Кайла)
Я не могла залишатися тут в такій ситуації.
— Давай поговорим. (Кайла)
- Це дуже важливо. (Кайла)
- Я тобі багато розповідала. (Кайла)
Я зробила тут все, що було в моїх силах.
- Що таке Кайла за дівчина? Що вона про мене знає? Мені стало цікаво. (Кайла)
— Все, про що я говорила, було тим, що тобі цікаво, я розповіла тобі те, чого нікому не розповідала раніше. (Кайла)
( Мені здалося, що всі рядки говорить Кайла, тому я все виправила під неї).
Астер глянув на мене. Він виглядав дуже сердитим.
— Нет, поки ні.
- Так, коли ти збираєшся це зробити?
- Тобі обов'язково йти?
Звісно. Це не мій дім.
Астер опустив голову. Він кинув всі блакитні троянди, які тримав в руках на землю.
— Астер!
Астер подивився на мене з обуренням і пішов геть. Я нахилилась і піднялася одна за одною, а потім — на гнилі квіти. Вони були невинні.
Ти, мабуть, злишся. Проте Астер не міг залишатися в тіні.
Я подивилася на небо. Я повинна вийти від сюди до першого снігу...
Погода ставала дедалі холоднішою. Для мене голубі троянди були особливо холодними на крижаному вітрам. Я тримав букет квітів у руках.
- Не пробуй плисти проти течії, незнайомка.
- Ти нікого не можеш врятувати.
- Заради своєї дитини я пожертвую тобою.
Я не знаю, хто ця жінка з'явилася уві сні. Це може бути кров Астера або моя параноя. Або навіть сам світ у "Чарівному Мірожі".
У будь-якому випадку, вони хочуть, щоб я померла.
Але я не здамся. Франц, я, моя сім'я. И Астер.
Якщо Астеру не вдалося вирости, змінивши хід світу, і моя присутність заважає його росту, то правильно піти геть. Я не можу померти за нього, але зможу молитися за його мир здалека.
Так що я безумовно виберуся звідси.
Повернувшись до кімнати, я поставила букет голубих троянд у вазу і наповнила її водою. По кімнаті рознісся їхній аромат. Холодна блакитна троянда була дійсно чудовою. І вона виглядала самотньою.
Як хлопчик з рожевим волоссям, який один залишився в цьому світі.
***
Через гнів Астера я провела деякий час в кімнаті сама. Відчинивши книжку і повільно читавши її, я почула, як поволі повертається дверна ручка. Як і очікувалось, це був Астер. Він не наважувався увійти в кімнату з складним виразом обличчя.
- Ти тут? Заходь.
Я привітала Астера в один сад, тому що мені все ще вистачало духу переконати його. Обличчя Астера виглядало напруженим. Вираз його обличчя було як у щеня, хоча щось було від котенка.
- Я обов'язково відправлю тебе додому. Так ти можеш залишитися зі мною на деякий час?
— Коли? Коли ти збираєшся відпустити мене додому?
Астер не міг відповісти на моє запитання. Замість цього мої очі були червоними, наче я збиралася заплакати прямо зараз.
- Ти більше ніколи мене не побачиш, коли підеш звідси. Думаєш, я не знаю?
Духи сказали тобі.
Я не могла продовжувати бути з Астером, бо його присутність була йому на користь. Якби я тільки не знала, чому Астер не росте. Я розумію, що причина в мені, але я не повинен був перебувати поруч з ним. Тож я навіть не збрехала, кажучи: « Ні.
— Мені треба йти, Астер. Це потрібно тобі.
Астер люто замотав головою.
- Не кажи дурниць. Чому я потребую цього?
- Ти повинен був уже вирости. Ти повинен був бути таким високим, як Рітаус.
Вираз обличчя Астера спотворився. Моє серце боліло, тому що його гарне обличчя мало плакати. Але такими темпами Астер не буде рости вічно.
- У тебе є шлях.
Ти повинен вийти на вулицю, щоб зустрітися зі своїм біологічним батьком.
— Ця дорога важлива для мене?
- Це мало статися з самого початку. Вибач, я втрутилася і ти втратив цей шлях.
Францова присутність в оригіналі була б каталізатором для Астера. Шанс перестати жити як зараз і стрибнути у світ. Можливо, напрямок був іскривний, але Астер в оригінальній книжці вирішив вийти на вулицю і незабаром виросте.
— Эта мета... Я дійсно повинен слідувати їй?
— Подумай про це, Астер. Біда, яка завжди була у тебе до зустрічі зі мною. Було щось, чого ти хотів.
Коли Астер зацікавився мною, він втратив свої первинні турботи і мету в житті.
— Не знаю, не знаю...
Астер похитав головою, ніби не хотів зізнаватися в цьому.
- Невже це так важливо?
Пурпурові очі Астера, які пильно на мене спрямували, задрижали.
- Це було важливо для тебе. Мне жаль.
Для Астера в початковій роботі існування справжнього батька було самим "Внейним світом". Бажання довести своє існування поза світом було двигуном росту, і побіжа Франца напевно допоміг йому зрозуміти це.
« Я хочу вийти назовні»
« Я хочу жити, як Астер Літхі, а не як Айджар».
« Не такий, як зараз, а який я насправді».
Астер в оригіналі завжди був незадоволений своїм становищем. Ядро наростав і ріс, турбуючись іншими та викрав Франца. І повільно зростала спотворена прив'язаність до Францу. Це був перший випадок, коли Астер зацікавився кимось іншим, відмінним від Рітауса.
Потім Франц втік. Це не в руках Астера. В цей момент Астер вибухає. Саме в цей момент він почала рости серйозно. Після того як Франц утік, Астер став вищим і ще могутнішим у чаклунстві.
« Нам потрібні сили, щоб знайти гонячого хлопця і привести його до мене".
« Я не можу так ховатися тут усе життя".
« Мені потрібна сила, щоб ніхто не міг мене ослухати".
Утік бідного Франца розбудив бажання Астера. Але з моїм втручанням всю увагу Астера було звернено на мене дивно.
Події сильно відрізнялися від часових шкали з Францом. Цікавість до Франца починалася з презирством. Але його увага, яку він мав присвятити своєму біологічному батькові, зосередилась на мені. Я знала. Ані біологічний батько Астера, ані зовнішній світ більше не турбували його. Все, що йому зараз потрібно - це я.
Якщо я права, можливо прокляття Імператриці не було знято належним чином. Астер, який не виріс з тих пір як два роки тому, мав більш слабкі магічні здібності ніж астер в оригінальній книзі.
— Я не знала, що це вплине на тебе.
- Чому Кайла повинна шкодувати?
Щось гаряче, здавалося, вливалося у слова Астера. Як він сказав, не мені було жаліти. Я знала, що моє майбутнє і моя сім’я будуть нещасливими, але я не могла тримати очі відкритими.
Я просто робила те, що повинна була зробити для себе.
Но...
- Я не знала. Не знала, що якщо я втруся, то помішаю йти тобі своїм шляхом.
Астер був тим, хто був би добрий до мене. Мені просто не потрібно було з ним стикатися.
Зараз це не працює.
- Тоді залишайся тут ще довше. Якщо я не виріс через тебе, візьми на себе відповідальність.
Астер, який підійшов до мене, з силою схопив мене за руку. Я намагалася витягнути руку, але вона виявилася надзвичайно сильною.
— Нет, Астер. У нас обох немає майбутнього, якщо ми застрягнемо тут.
Я піднялася з стільця і взяла іншу руку Астера решти руки. Його руки були дуже холодними.
- Тоді заключи зі мною парі.
Фіолетові очі Астера, які подивилися на мене і говорили холодно сяяли.
— Які пари?
— Якщо ти виграєш, я відправлю тебе додому. Але якщо ти програєш, тобі доведеться залишитися зі мною.
Характер Астера показував, що він не зашкодить мені.
— Я вислухаю и решу.
— Кайла завжди цього хотіла.
- Чого я хотіла?
Що це?
Перші слова Астера були мені незрозумілими. Однак мені було цікаво.
- Скажи мені, що це.
- Я дам тобі зустрітися з твоїм молодшим братом.
Спочатку я подумала про Франца. Що ти зробиш, якщо дозволиш мені зустрітися з Францом окремо?
- Це не Франц. Я кажу, що дозволю тобі зустрітися з твоїм братом в попередньому житті.
У цей момент я відпустила руку Астера. Неписувані емоції накочували, як припливні хвилі.
Якщо подумати, я ж казала, що хочу побачити мого брата раніше.
- Ти хочеш, щоб я дозволив тобі побачити твого молодшого брата?
Того дня ми з Астером запускали повітряного змія. Я відмовилась, бо він раптом сказав мені, що дозволить зустрітися з моїм молодшим братом. Цього разу я знову похитала головою.
— Як я вже сказала, не хочу бачити свого брата лише хвилину
Якщо я не зможу змінити майбутнє, це тільки ще більше ранить серце.
— Може, ти зможеш змінити майбутнє свого брата?
- Це неможливо зробити за хвилину.
— Все залежить від того, як це зробить Кайла.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata