Коли я вийшла, щоб спуститися по сходах гуртожитку і піти до тренічного залу, студенти, які знайшли мене, почали аплодувати.
— Ты відмінно попрагла, Кайла!
— Кайла, ти найкраща!
Десь почувся свист. Вчорашній інцидент вже відомий?
— Пані Кайла, почекайте хвилинку! Будь ласка, зачекайте!
Студентка, яка слідувала за мною до тих пір, поки я проходила повз мене, дала мені тремтячими руками вишитий нею носовичок.
— Ви можете використати його і викинути, це буде честю!
дякую.
Я взяла носовичок і поклала його в кишеню. Навколо студенти кричали і казали: "Мені теж треба було взяти з собою носову хустку!" Насправді, я могла б зробити ковдру, враховуючи всі ранні плати. Я також дещо отримала від Франца.
По дорозі до тренірового залу я проходила повз сторінки оголошень. Моя увага привернула статтю про вчорашній інцидент, у неї був кричущий заголовок і моя фотографія.
<Кайла Веста, студент - лицар, яка сама розправилася з Лемпистом>
Як і очікувалося, це була фотографія, яку репортер підкрався і зробив, коли я була одна. З більш-менш, зміна чистої сторони, на якій не була пошкоджена уніформу.
- Пані Кайла, ви теж чудово виглядаєте зі спини.
Позаду почувся голос дівчини, змішаної з пристрасним фанатським духом. Але чим більше я читала цю статтю, тим холоднішою ставала.
<Кайла Веста, наступний лідер Рицарів - хоронителів, одиночна перемога!>
Після того як я відірвала з дошки оголошень частину газети, то уважно прочитала статтю.
Це не сонна перемога. Крім мене, зі мною були студенти-царі та Лицари - Хранники...
Я відірвала всю статтю з дошки оголошень. Це було тому, що не тільки я повинна була бути освітлена засобами масової інформації, але й діяльність інших лицарів.
- Чому ти зриваєш газетні статті з дошки оголошень?
— Бо Сер Кайла не єдина учениця бою. Вони, мабуть, не слухали інших лицарів.
- О боже, це круто.
Є шепіт похвали, який приносить більше хвали за мої наміри. Це не було неправильно, але це стало обтяжливим. Я боялася, що моральний дух моїх колег впаде якщо я буду єдиною, кого виділили в цій битві.
Як знаменитість, що прийшла в Академію після довгої перерви, учні оточили мене.
— Мені треба йти.
Я пробралася крізь натовп у треніровий зал. Подібно до Мойсея, коли я протикалася через натовп, студенти розділилися на дві частини.
- Вибачте, я пройду.
Знайомі фіолетові очі промайнули повз студентів, коли я простягалася повз впертих фанатів. Я озирнулася в моторошному передчуття. Я бачила спину маленького студента, який був меншим за мене.
Це був хлопчик з короткими чорним волоссям. Я знову повернула голову і пішла в тренувальний зал. Ні, він не може знаходитися в такому місці.
Я не чула, щоб хтось пішов сюди від Герцога Литхі або Графа Айджара. А астеру зараз було б сімнадцять. Яким був зріст Астера в оригіналі?
Точні події оригіналу я зараз не згадую, але пам'ятаю, що приблизно через рік після викрадення 16-річного Франца. Астер повинен стати вищим до того часу і, ймовірно, буде виглядати як молодий чоловік.
Але хлопчик з фіолетовими очима, який пройшов повз мене, був нижчим за мене ростом. А що більше - чотирнадцять? П'ятнадцять років? Він був завбільшки з Астера, якого я бачила востаннє в парку Хвандо.
Відколи я востаннє зустрічалася з Астером, то нічого про нього не чула. Про Астель Айджар теж нічого не було чути, тому я смутно передбачала, що Астер виріс і більше не буде дівчиною.
« Ні за що. І все ж ..."
Весь час, поки я переодягалася в роздягальні, я не могла позбутися цього відчуття. Я увійшла в тренувальний зал після того, як взяла вправний рапір і рушницю. Я впевнена, що помилялася. Можливо, Ліліт бачила, як я хитаю головою, тому вона підійшла і похлеснула мене по спині.
— Про що ти турбуєшся? У тебе похмурий вираз обличчя?
На щастя, Ліліт не сильно постраждала під час операції з зачисткою Лемписта, де було поранено багато людей. Я переживала, що не зможу бути з нею, бо вона була далеко від мене, але вона чудово справилася сама. Вона також відрізала багато щупалець. Тому мені було не по собі від статті, яку репортер написав. Але тираж видавався незначним.
— Стаття? Це правда. Кайла, якби ти тоді не змінила план, ми всі могли б загинути.
— Абсолютно вірно, Кайла. Не хвилюйтеся, що ця стаття вийшла у такому вигляді. Ми всі думаємо, що це правда.
Інші студенти підкріпляли слова Ліліт.
- Є багато людей, які хочуть перевестися в Кратьє. Вони хочуть поступити в лицарський клас і вчитися поруч з сером Кайлою.
Я згадала історію, яку почула коли пила чай з директором. Сьогодні люди, які хочуть вступити до Академії - запитають дедалі більше.
- Спочатку наша Академія-інтернат Кратьє була місцем, куди приймалися тільки спадкоємці сім'ї, тому інших студентів було небагато... Але тепер багато людей хочуть перевестися сюди...
Не кажіть мені, що через це. Нескоро вирвався низький стон.
— Сер Кайла знаменита тим, що зробила в середині навчання, але невдовзі встигла перевіситися на два класи вперед.
Моєю метою було відволікти увагу від Франца, але я не хотіла, щоб я була популярною, як знаменитість.
Невже я зайшла занадто далеко? Я збиралася внести свою частку, але не хотіла бути занадто помітною. У той час до мене підійшла вчителька Келлі, яка навчала мене з часу перекладу.
- Я не думала, що хтось із наших лицарів, які навчалися в Кратьї, перевершить популярність сера Рітауса. Це приголомшлива популярність, чудово.
Вчителька Келлі показала мені великий палець.
- Це через статті, в якій написані не всі факти. Скоро все заспокоїться.
Сказала я, дивлячись на гучних студентів, які дивилися на мене за огорожею. Я не знаю, чому ви дивитесь на мене такими заздрісними очима.
Вчителька Келлі викинула мене по плечу і прошепотіла:
— Тепер студенти обурюються. Кайла, ти привернула увагу всіх студенток.
Я оглядала всіх учнів, які були за огорожею. Якщо подумати, студентів можна було порахувати по пальцях, майже всі були студентками.
Мабуть, доля призначалась так, що Франц і я повинні любити тільки людей тієї ж статі. Мій брат і я не дуже популярні у протилежній статі. Звичайно, Ніколас не вважається тому що він хворий на головушку. И Астер... Давайте не будемо брати його в рахунки, бо це доволі двозначна ситуація.
Я доторкнулася губами тильної сторони правої руки і дістала Шует. Коли з моєї долоні з'явився дерев"яний меч із синім свічком, через огорожу почули радісні вигуки.
— На тренуванні зал завжди переповнений глядачами, які прийшли подивитися на Шует.
Посміявся лицар з сьомого класу. Якщо вони приходитимуть до мене кожного разу, коли я буду тренуватися, це буде заважати іншим учням, тому я сказала вчительці Келлі, що мене турбує.
— Учителю, що якщо ми не дозволимо приходити учням, які зараз дивляться? В принципі, в цьому немає нічого поганого, але ...
Вчителька Келлі лагідно усміхнулася.
— Кайла, я так не думаю.
Вчитель вказав на дівчат за огорожею тренірового залу і хлопців, які тренується, дивлячись на них. Вони рухалися дуже швидко, коли відчували на собі погляди дівчат.
Ти - причина, чому дівчата прийшли сюди, але моральний дух інших хлопців зараз став набагато вищим. Думаю, мені краще залишити все як є.
— Що ж, раз так.
Але Лавіан і Серена дивилися на чоловіків - лицарів як на придурків.
- Вони прийшли побачити Кайлу. Не думайте, що вони прийшли на вас поокеть.
Ліліт, яка цокнула мовою, підійшла до мене і раптово обняла за талію.
— Кьяяля!
На мить пролунав крик, який був близький до аплодисментів, і очі студенток за огорожею були направлені на нас.
— Якщо ви хочете привернути увагу, вам слід це зробити.
Студенти-рицарі, яких зовсім не помітили студенти, втупилися на нас. Не знаю чому, але Ліліт ніби звитягла.
— Але якщо б вони зробили те, що зробила Ліліт, то їх забили б до смерті.
Серена похитала головою, спостерігаючи за цим. Лавіан, яка сиділа поряд з нею, кивнула, ніби погоджувалась на це.
- Вірно, перш ніж ви б торкнулися руки Кайли, вас би забили до смерті.
З якоїсь причини дівчата-поклонниці, які переслідують мене, ненавиділи, коли я була з хлопцем більше, ніж з дівчиною.
— Подумай о Ритаусе. Він був такий популярним, але тепер, коли Кайла так популярно він просто став ворогом суспільства.
Рітаус і раніше був моїм нареченим і, навіть після того, як приєднався до Рицарів - Хранителям, він часто відвідував Кратьє під приводом спостереження за тренуваннями. Звичайно, зі мною було більше контактів і хоча ми з ним розлучилися, чутки продовжувалися. Тож тепер Рітаус був ворогом суспільства номер один, від якого хотіли позбутися мої фанатки.
— Ну що, почнемо?
Вчителька Келлі принесла пісковий годинник. Ми вишикувалися в лінію посередині тренувального залу. Я була посередині, і всі учні лицарського класу оточили мене.
Академія-інтернат Кратьє дозволила мені використовувати Шует тільки певним чином. Це було добре для мене, тому що я мала більше часу, щоб тренуватися з Шует. Але ситуація змінилася, коли директор і старші члени "Ріцарів" кинулися подивитися на моє навчання.
- Ми можемо відвідати тебе? Сер Келли.
Студенти, що оточували зовні вправний зал через директора і Рицарів-Хранників пішли.
— Да, все в порядке. Третьомкласники зараз же принесуть стільці!
Вчитель Келлі приготувала стільці для директора і старших членів "Рицарів". Мені довелося тренуватися з Шуетт із великою кількістю глядачів.
Ха-ха!
Студент-рицар напав на мене справжньою рапірою. Я відскочила і пробрався всередину. Тому що сусідні ряди були проти мене.
- Не залишай спину відкритою, Кайла!
Крикнула вчителька Келлі. Але я швидко проминула студентів - лицарів і опинилася перед групою спостерігачів та директора.
Використовуючи стіну, де сиділи директори та керівники Рицарів-Хранників, я направила Шует до студентів - лицарів. За мною були директори і керівники, так що спина була захищена.
Кінець практичного довгого меча і рапіри проносилися перед моїми очима. Все тренувалося з мечем, коли мали справу з Шует. Таким чином, і я, й студенти - лицарі не втратять відчуття реальності.
Троє людей напали на мене одночасно. Я вдарила Шует зверху вниз у напрямку літаючого меча. Моя хватка на Шует і мій поштовх розчавили студентів, так що всі мечі впали на підлогу.
Тим не менш, Шует похвастався своєю величчю, показав суцільної синій колір без жодної подряпини. Коли я підштовхувала Шует, то кілька разів збільшувала свої оригінальні здібності від мого зору до спритності. Тому меч, який наближався до мене, здавалося, рухувався повільно. Звичайно, я швидко уникнула цього і могла дозволити собі думати про наступний крок, тому що бачила їх рух один за одним.
— Це чудово, Шует здатний...
Я чула відгомін слів, які один із глав Р. Здавалося, я хотіла щось сказати, але тут же перейшла до наступної дії. Високо підстрибнувши на місці і зробивши одне коло в повітрі, я приземлилася позаду своїх лицарів.
- Вау!
- Вона злетіла!
Через огорожу лунали радісні вигуки глядачів. Якось студенти - лицарі, за чиїми спинами я опинилася, збентежено подивилися на мене. Але навіть ця дія здавалась мені млявою і повільною.
Бой вже був кінчений, і я нейтралізувати їх лише змахом меча в бік своїх опонентів.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata