- Гхаа!
- Поквапся і прийми антидот!.
Ми негайно підтримали "Рацарів" - нас перемістили у безпечне місце. Ми дістали з кишені пузирек і дали їм антиотруту. Тим часом з відрізані щупалець Лемписта виросли нові щупальці.
— Будьте обережні, відходь!
На жаль, щупальця виявилися швидшими за крик Рітауса. Лемпист повністю проколов спину Кеїля, студента - лицаря, який ніс пораненого лицарія.
— Кеїл!
Рознесся крик, повний відчаю. Лицарі - я, які ще не були пораненими, прикривали поранених. Вистріливши з рушниці в Лемписта, він швидко витягнув Кеїля, який був поранений. Було ще багато лицарів, які впали під тілом Лемписта.
Але рана Кеіля була занадто великою. Просто взяти пляшку не допомогло б. Ми взяли останки бульбашки і влили їх у рану Кеїля.
- А як же Кеїль? Він в порядку?
Рітаус, що відступив, захромлював до нас. На Рітауса теж напало щупальце, і чорний отрута поширився по його шиї. Лемпіст все ще шукав нас, ховаючись усюди і відновлюючи свої відрубані щупальця. Якщо так продовжуватиметься, ми будемо знищені. Я повинна була прийняти рішення.
- Всі інші, стріляйте магічними кулями! Всі без перерви!
По-моєму, Рітаус похитав головою.
— Зараз так багато поранених, і якщо ми будемо так стріляти, то патрони швидко кінчаються!
- У нас недостатньо протиотрут, ми не можемо чекати поки прийдуть Рицарі-Хранники! Ми повинні вбити цього монстра!
— Це неможливо для нас прямо зараз!
Я доторкнулася губами тильної сторони правої руки, не слухаючи Рітауса. Саме там, де запечатаний Шует.
— Шуетт!
На правій долоні з'явився синє сяйво Шует. Так само дерев’яним мечем, який він прийняв два роки тому.
— Тепер Шует втратив функцію меча, а це тупа зброя з сильною руйнівною силою!
Рітаус схопив мене за руку і намагався утримати. Але тепер, коли Шует викликаний, моя сила перевищувала більшість чоловіків і навчених чоловіків - лицарів. Я витримала руку з Ритауса.
- Це надзвичайна ситуація, заспокойся.
Коли я заспокоїлася настільки, наскільки могла, і заговорила тихим голосом, вираз обличчя Рітауса, який дивився на мене, став суворим. Я гукала своїм колегам, які ще не були поранені.
— Зберіть рушниці у поранених і передайте їх цілі лицарі.
Студенти - лицарі збирали всі гвинтівки, які були в руках поранених, і розділили їх одну за одною. Мета полягає в тому, щоб використовувати гвинтівку без перебоїв стріляючи кулями.
У правій руці я стискала Шует. Я відчула, як вся моя концентрація і енергія збираються разом у Шует.
Моя мета — середньостатистичний погляд на Лемписта, і в мене є лише один шанс!
Коли я підняла руку, всі залишилися поранені люди оточили Лемписта і почали стріляти з рушниці. Від несподіваної атаки Лемпіст знову з’ївся, прикривши око щупальцями.
— Якщо ви стріляєте, то не м’якаєте щупалець, лише перешкоджайте Лемписта.
Рицарі сховалися за стінами будинку і за вивісками, цілуючись у Лемписта з рушниць. Тим не менш, головний удар повинна завдати я.
Тільки один раз. Я не можу зазнати невдачі.
Моє серце затремтіло від страху невдачі. Після цього, наче прочитавши мій страх, Шует засяяв теплим світлом.
"...Невдача - це нормально."
Я чула Шует.
- Якщо я потерплю невдачу... Все в порядке?
Здавалося, так воно і було. Невдача - це нормально.
- Ми можемо зробити це знову.
Коли я відпускаю його, він знову повертається до мене.
Навіть якщо Шует падає, він повертається до мене, коли я відпускаю його. Шует належить мені.
Справа не в тому, що є тільки один шанс.
Коли я так думала, моє сильне серце поступово заспокоювалось. Коли моє дихання стало постійним, вся моя концентрація пішла вниз по Шуетт і вирушила до величезного Лемписта переді мною.
Поки мої колеги стріляли з рушниць у Лемписта, я без вагання крокнула вперед. Лемпіст закрив своє єдине велетенське око, відходячи від куль. Чарівні кулі не можуть пройти.
Тим не менш.
Шует - це меч, який може проколоти будь-що. Це був меч, який міг розрубати все, крім Шіцуро, помічника Шует.
Я тримала Шует правою рукою і підняла руку. Коли я відкинула плечі, моя права нога також зрушилася.
Мета — око, загорнуте в щупальця!
З самого плеча до руки з Шует я накопичувала силу. Я з силою зіштовхнула Шует в око. Лемпиту. З усією силою, напружений Шует, з усієї моєї сили!
Пуф!
Його щупальця швидко проникають у небо, і він з гучним тріском проникає в око Лемписта.
Це успіх! Попала з першого разу!
— Кхааа!
Лемпист, який пронизував очі і став джерелом сили, почав боротися з болем.
— Уносите поранених, давайте!
У той самий час я переміщала поранених, які ще не евакуювалися під Лемпістом, у безпечне місце і дала їм антидот. Їхні обличчя вже почорніли, і отрута поширювалася.
— Куррлюк, курюрюк...
Лемпіст, який з усіх сил боровся, почав стікати чорною кров'ю із очей і оселився на землю.
Затамувавши подих, ми спостерігали за тим, що відбувається.
— Мертв?
Крикнув студент - лицар. Рітаус витягнув меч, ступив вперед і знову встромив його у поранене око сплячого Лемписта. Однак Лемпист не зрушився.
- ...мертв.
Це принесло велике полегшення. Це були студенти - лицарі і без травм.
— Ранных... До шпиталю.
Але дихання поранених лицарів дедалі слабшало. Яд щупалець Лемписта поширювався по всьому їх тілу, і тіло вже охололо.
— Покличте сторожу, нам потрібна карета!
Після смерті Лемписта це було поле бою. Рітаус взяв свисток, який носив на шиї. Це був знак надзвичайної ситуації, коли ми всі були на грані знищення. Вартові побігли на наш поклик, а поранених до карети привезли в Імператорський лікар.
Відпустивши Шует, я впала на землю. Не можу повірити, що нова форма вже порвана.
Бах!
Моя голова повернулася на звук спалаху фотоапарата. Він був журналістом, який ховав у перевулку.
— Эй, ты!
Він міцно стиснув у руках фотоапарат і побіг. Коли я спробувала втекти, щоб зловити репортера ззаду почувся голос Рітауса.
- Сер Кайла!
Оглянувшись, я побачила Рітауса, який підійшов до мене раніше, ніж я встиг опам’ятатися.
Леді Кайла.
Звернення змінилося. Як не дивно, коли Рітаус назвав мене « Леді» Було б набагато комфортніше, якби він звертався до мене "Сер".
— У тебе щось болить?
Я підняла руки і потиснула плечима. Це означало, що зі мною все гаразд.
- Раніше ти була нерозсудливою. Ти майже втратила життя, але наступного разу може не повезти.
Як і очікувалося, ти тут, щоб читати мені лекції. Цей чоловік був схожий на вчителя, який не міг не навчати, коли бачив мене.
— Якби я залишилася на місці, нас б знищили. Якби ми не знищили монстра, поранені загинули б.
Я подивилася в очі Рітауса і чітко вимовив слова. Якщо я закінчу Кратьє і вступлю у ряди Рицарів, Рітаус стане моїм босом. Поки ти в Рицарях-Хранителях, я знаю, що я повинна підтримувати відносини так добре, як тільки можу. Але я продовжувала відчувати, що Рітаус втручається в моє життя.
— Леди...
Рітаус зітхнув і знову відкрив рот. Мені здається, ти намагаєшся мені щось сказати.
- Якщо ти постраждаєш...
Я нахилила голову на відповідь на постійні слова Рітауса. А що, якщо мене ранять? Але Рітаус схилив голову і проковтнув слова.
— Нічого страшного. Я радий, що ти не постраждала.
Рітаус негайно повернувся і підійшов до решти студентів. Я побачила його спину і куснула мовою. Пресний тип. Якщо ти маєш щось сказати, будь чесним.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata