Я стояв перед своїм екраном, дивлячись на голограму інжектора.
Інжектор, який - якщо все піде добре...
Це повністю змінить мене.
Або вб'є.
Будь-який варіант був дуже реальним.
Велика голограма ширяла переді мною, поки я аналізував кожен її компонент.
Сили.
Вторичні ядра.
Фільтри.
Стабілізатори.
Маршрути есенції.
Все перевіряли знову і знов.
Дещо, про що я не згадував раніше - це те, що завдяки ексклюзивній місії, яку мені дав Синій Бріліант, я отримав досить корисні привілеї.
Доступ до більш рідкісних матеріалів.
Більше свободи з замовленнями.
Менше перевірок безпеки.
І, очевидно...
Я використовував все це по повній.
Якщо Імперія збиралася використати мене...
Я збирався використати її у відповідь.
Я продовжував працювати над голограмою, вставляючи кілька потужних ядер у основний дизайн.
Кожна зміна автоматично оновлювалася перед моїми очима.
Більш ефективна.
Менші втрати.
Велика стабільність.
Мені це подобалось.
Я взяв цифровий самоцвіт.
В основному штучна симуляція.
Нічого живого.
Я поки не настільки божевільний.
Я помістив його всередину голограми інжектора.
І я чекав.
Переді мною з'явилася смуга завантаження.
10%
25%
37%
50%
Моя усмішка почала рости.
А потім...
Полоса зупинилася.
Переді мною спалахнуло червоне попередження.
ПОМИЛКА
ВНУТРЕНЯ ПЕРЕБРУЗКА
НЕСТАБІЛЬНА САМЕТА СТРУКТУРА
...
...
...
Я видав довге зітхання.
І дозволив собі впасти, важко опустившись на підлогу.
Чудово.
Я злегка похитав головою, дивлячись в сторону.
По всій лабораторії було розкинуто велику кількість деталей.
Рідкісні матеріали.
Тестові обрізки.
Вийшли з ладу ядра.
Навіть декілька стандартних деталей Перідот.
Зрозуміло, що я все ще використав базові.
Поки не знайду місію або ідеальний привід, щоб знову їх модернізувати.
У мене не було наміру привертати надмірну увагу.
Я знову подивився на голограму інжектора.
Проклята штука все ще блимала помилкою.
Я застряг на п'ятдесят% занадто довго.
І це починало мене серйозно дратувати.
- Як ви почуваєтеся, Перідоте?
Запитала Перла, підходячи ближче з маленьким рушником, щоб витерти мене.
Я просто дозволив їй зробити це, знову зітхнувши.
- Це приватний проект,
Пробурмотів я, все ще розтягнувшись на підлозі.
- Так що я не можу використовувати занадто багато ресурсів Імперії, не викликаючи підозр.
Я повністю впав на підлогу.
- І це робить все до біса довгим.
Перли м’яко похитали головою, дивлячись на голограму.
Очевидно, вона не дуже багато в цьому розуміла.
Вона знала тільки, що дивиться на дуже дивний інжектор.
І, мабуть, небезпечно.
Вона знову подивилася на мене.
Я продовжував дивитися в стелю.
Думав.
Знову і знову.
Я перебирав можливості.
Я відчував, що частиною проблеми було програмування.
Але я також відчував, що чогось не вистачає.
Щось фізичного.
Щось, чого у мене просто не було.
Можливо...
Новий матеріал.
Мої очі повільно відчинилися.
Я знову подивився на голограму.
Якщо структура нестабільна...
Значить, мені потрібен набагато більш стабільний джерело енергії.
Щось, що могло б краще витримувати струм.
Щось, що могло б контролювати заряд.
І, крім того...
щось, що могло б правильно обробляти поживні речовини Бриліантів.
Я продовжував пильно дивитися на голограму.
І тут все встало на свої місця.
- Ось воно!
Крикнув я, вскакуючи на ноги.
Я побіг назад до консолі і почав змінювати дизайн.
Перли трохи підстрибнули від страху.
Але вона залишилася поруч зі мною, спостерігаючи за мною.
Мої руки рухалися швидко.
Голомограми.
Коды.
Енергія.
Нові структури.
Все почало змінюватися.
Перли пильно дивувались на мене.
І повільно, вона злегка почервоніла.
Моя Періот така ефективна...
Вона подумала, що я зосереджений.
Потім вона почала прибирати територію навколо нас.
Відсувати небезпечні деталі.
Прибирати інструменти.
В основному, не даючи мені випадково поранитися.
Закінчивши, вона тихо сіла.
Вона дістала свій планшет.
І почала робити ескіз.
Тим часом вона продовжувала дивитися на мене.
Моя Періот дала мені цей планшет, щоб малювати...
подумала вона, проводячи пальцями по екрану.
Раніше вона вважала, що такі інструменти використовуються тільки Морганіт або високопоставлені технічні самоцвіти для візуалізації проектів.
Але завдяки моєму Перідоту...
вона могла використовувати його для чого завгодно.
Щоб малювати.
Щоб створювати.
Щоб думати.
Щоб бути вільною.
Вона знову подивилася на роботу Перідо.
Я щиро вдячна, що моя Морганіт...
Перлина зупинилася.
Ні. Морганит,
Вона швидко поправила себе в думках.
Я щиро вдячна їй за те, що вона обмолодила мене.
Тому що тепер ...
Вона відчувала себе вільніше.
Набагато вільніше.
І вперше за довгий час...
Вона задала питання.
Чи всі Жемчуґ відчувають себе так, коли міняють власника?
Перлина почала робити ескіз на своєму планшеті.
І цього разу вона малювала мене.
Або, точніше...
Мене, як божевільний перед кількома голограмами.
На її обличчі з'явилася маленька усмішка, коли вона дивилася на мене.
Якщо б якийсь інший самоцвіт зайняв Перлину через такий вираз обличчя, її, ймовірно, відправили б на утилізацію того ж дня.
А що сказати про мене?
Мені було байдуже.
Я залишався зосередженим на голограмі.
Тепер я нарешті зрозумів, в чому була справжня проблема.
Справа була не тільки в коді.
Не в поживних речовинах.
Навіть не в основній структурі.
Справа була в проклятому ядрі.
Стандартне ядро не могло витримати такої концентрованої енергії.
Воно завжди руйнувалося, не завершивши процес.
І тут я згадав дещо.
Протягом місяців роботи над центральною варп-щадкою я бачив звіти про рідкісні матеріали, які майже не використовувалися, тому що їх обробка була занадто дорогою.
Один з них тоді привернув мою увагу.
Експериментальний мінерал, знайдений в відокремлених колоніях.
Він був безглуздо стійким до енергетичних перевантаження.
Дуже мало Самоцвітів використовували його, тому що її було важко очищати.
Але для мене...
Він був ідеальний.
- Тепер я розумію...
Прошепотів я, швидко змінюючи конструкцію.
Я стёр старе ядро з голограми.
І спроектував новий з нуля.
Цього разу ядро буде зроблене з цього мінералу.
Я додав маленькі вторичні ядра навколо нього, щоб краще розподілити енергію.
Якщо один вийде з ладу...
Інші поглинуть частину навантаження.
Набагато стабільніше.
Набагато менше самогубства.
Я також реорганізував управління поживними речовинами, щоб вони діяли поступово, а не відразу.
Саме це і було у минулому.
Коли я закінчив налаштовувати все, я покликав.
— Ярбис.
Летюча сфера з'явилася поруч зі мною.
— Построй это.
— Понято.
Механічні руки почали рухатися по всій лабораторії.
Захоплюючи деталі.
Розрізуючи матеріали.
Зварюючи компоненти.
Тим часом я продовжував перепрошувати, щоб переконатися, що немає помилок.
Перлина перестала малювати і просто спостерігала.
Через кілька годин прототип був готовий.
Я дивився на нього кілька секунд.
Він був маленьким.
Але якщо він спрацює...
Це змінить моє життя.
Я взяв ще один цифровий самоцвіт і помістив його всередину.
Я глибоко зітхнув.
І активував систему.
10%
25%
40%
60%
Моє тіло напружилося.
75%
90%
Перлина відклала планшет.
95%
...
...
100%
Система видала м'який дзвінок.
А потім вона просто стабілізувалася.
Ніяких помилок.
Ніяких вибухів.
Жодних попереджень.
Я дивився на екран кілька секунд.
Потім я подивився на інжектор.
А потім на свій власний Самоцвіт.
- ...Зв'яті угодники.
Повільна усмішка розлилася по моєму обличчю.
- Це спрацювало.
- Це спрацювало!
Я закричав, пустившись у зовсім безглуздий танець по всій лабораторії.
У мене не було ні краплі гідності.
І, чесно кажучи, мені було все одно.
- Це спрацювало!
Я продовжував викидати дивні рухи, кружляв.
Перлина, яка сиділа і малювала, швидко встала й почала тихо плескати.
Дуже тихо.
Дуже ввічливо.
Дуже по-жомчужному.
Не думаючи ні секунди, я підбіг до неї.
І обняв її.
— Я зробив це, Перло!
Я злегка стиснув її міцніше.
- Це спрацювало!
Перлина повністю застигла.
Її обличчя почало яскраво червоніти.
І, непомітно для нас обох спочатку...
Її самоцвіт почав слабо світитися.
Дуже слабо.
Але перед тим, як щось дивне могло статися, я швидко відключився.
Тому що я вже знову дивився на голограму.
Самоцвіти « Жемчуг » перестали світитися майже миттєво.
Вона стояла там, повністю почервоніла, намагаючись уявити тільки що подія.
Я продовжував дивитися на інжектор.
— Ладно...
Я почав коректувати дрібні деталі.
- Його можна зробити ще ефективніше.
Я видалив непотрібний матеріал.
Відрегулював потік.
Зменшився невеликий енергетичний маршрут.
Тим часом...
Перли отримали повідомлення.
Вона спробувала заспокоїтися, трохи поплескавши себе по щоках.
Потім вона перевірила планшет.
І її очі розширилися.
...
...
— Моя Перидот...
Я покосився на неї, продовжую працювати.
- Що там?
Я видалив ще один непотрібний матеріал з конструкції.
- Синій Бріліант попросив ще одну місію.
Моя рука завмерла.
Я повільно повернув голову.
- Що?
Перли сковтнулися.
- Вона потребує модернізації для її паланкина.
...
...
...
Я повністю замовк.
Я не знав, як реагувати.
- Я не фахівець у цій галузі...
Пробурмотів я, по обличчю скакали краплі піта.
Вона продовжувала читати.
— Запит був відправлений виключно вам.
...
Я відчув, як зблід.
— Скільки часу вони мені дали?
Повільно запитав я.
Жемчуг знову перевірила.
— Десять лет.
...
...
— Для домашнього світу це майже тиждень.
Через тиждень
Минув тиждень, і я присвятив себе виключно вивченню всього, що пов'язано з паланкінами.
І, чесно кажучи...
Інформація була сміттєвою.
Зрозуміло, що не було багато публічних записів про те, яким чином Бриліант користується.
Але дещо, що я знайшов, дуже допомогло мені.
Головною була оптимізація внутрішніх систем.
Зниження ваги.
Зробити рух більш плавним.
А також...
Додавання декора.
Тому що, звичайно ж.
Це був транспорт Брилліанта.
Він мав виглядати безглуздо елегантно.
Я продовжував переглядати креслення, масуючи лоб.
що Синій Брілліант дав мені одну місію.
Але тепер дві підряд...
Це почало здаватися небезпечним.
Якби хтось побачив мене зараз...
Вони, мабуть, подумали б, що я корпоративний раб на мінімальній зарплаті, без відпусток і без кави.
Особливо без кави.
— Чёрт возьми... Як же я сумую за каву,
Пробурмотів я, протираючи очі.
Я вивчав без зупинки занадто довго.
Але нарешті я закінчив.
- Щось нове, Перідо?
Запитала Жемчуг, сідаючи поруч зі мною.
— Нічого нового.
Я видав довге зітхання.
- Щойно закінчив вивчати цю штуку.
Я повільно потягнувся.
Я відчував, що моя фізична форма ненавидить мене.
— Перлина.
— Да, моя Перидот.
— Я збираюся спати.
Перли були спантеличені.
— Спати?
— Я збираюся симулювати сон, —
Поправився я, прямуючи до відкритого відділення лабораторії.
— Мені треба відпочити.
Я впав на підлогу.
— І відправ запит на огляд паланка, —
сказав я, заплющуючи очі.
Останнім часом я працював без перерви.
І хоча технічно я був Самоцвітом...
Мій розум починав дійсно відчувати напругу.
Мені потрібно було відключитися на кілька годин.
— Понято, моя Перидот.
Перлина кивнула і відкрила планшет, щоб надіслати запит.
В іншому місці Імперії...
Перли Сіного Брілліанта сортували багато запитів.
Більшість з них були безглуздими.
Самоцвіти, які хочуть побачити Блакитного Бріліанта.
Самоцвіти, які шукають схвалення.
Самоцвіти, які шукають марні речі.
Зазвичай вона просто відкинула їх усі.
Поки не з'явився новий запит.
- ...М?
Прошепотіла вона, читаючи.
Перли, фасет S3-LP Перідот, фантас TX2F7C, просить тимчасовий доступ до паланки Сінго Бріліанта для майбутніх модернізацій.
...
...
Синя Перла замовкла.
— Так скоро?
Прошепотіла вона спантеличено.
Вона похитала головою.
І підійшла до Сінему Бріліанту.
Її Діамант відпочивала на своєму паланціні.
— Мой Бриллиант.
Синій Бріліант повільно розплющила очі.
- Що таке?
Запитала вона, витираючи маленькі сльози з обличчя.
За звичкою її Жемчуг також витерла свої остаткові сльози.
Потім вона відобразила запит.
- Періот просить доступ до паланки, щоб почати модернізацію.
...
...
...
Синій Брілліант підняла погляд.
Здивована.
— Так скоро?
— Очевидно, вона досить ефективна.
Відповіла Перлина.
- Ми приймаємо запит?
Тому що це рішення, очевидно, належало тільки Синьому Бріліанту.
Синій Брілліант замовкла на кілька секунд.
Її погляд замислився.
Потім вона заговорила.
- Знаєш що?
Перлина чекала.
- Прийми запит на наступний місяць.
Синій Бріліант знову закрила очі.
— З того часу, як я спостерігала за їхньою роботою над моїм паланконом, минуло багато років.
Перлина кивнула.
— Понято, мой Бриллиант.
Вона прийняла запит.
Тим часом...
У моїй лабораторії з'явилося повідомлення.
Запит прийнято.
Призначена дата: наступний місяць.
Перли повільно опустили планшет.
І подивилася на мене.
Я був повністю вирубаний на підлозі.
Хропел.
Або принаймні робив дуже погану симуляцію.
...
...
Перлина дивилась на мене кілька секунд.
- Час малювати її,
Прошепотіла вона собі, знову доставаючи планшет.
І вона почала робити ескіз мене, що спить на підлозі.
https://literna.net/uk/books/184-vsesvit-stivena-idealnii-periot