Я почав розгулюватися по лабораторії взад-вперод, поки Жемчуг спостерігала за мною, сидячи біля столу.
- Ви впевнені, що з вами все гаразд, Перідоте? — Вона запитала, як я практично протираю діру в підлозі від ходьби.
Я кинув на неї виснажений погляд.
- Як, по-твоєму, я себе почуваю?
Я притиснув руку до грудей.
Итак... туди, де раніше було моє серце в моєму житті.
— У мене мало серцевих приступів не стався, коли я побачив Сінеґо Брілліанта.
Я продовжував розходжуватися.
- І я дуже сподіваюся, що це був останній раз, коли зі мною трапляється щось подібне.
Перлина повільно кивнула.
— Я розумію, моя Перидот.
І вона мудро вирішила залишити це як є.
— Чёрт возьми... - Пробурмотів я, підходячи до стіни.
Потім я почав битися об неї лбом. Не достатньо сильно, щоб поранити себе — просто випустити пару.
Перш ніж почати розмову, вона кілька секунд дивилася на мене.
- Погляньте на це з доброї сторони.
Я перестав стукати по стіні і повільно обернувся.
- З якого боку?
- Ваш новий проект пов'язаний з вашою попередньою роботою.
...
...
...
— Шкода, що це не те, в чому я хочу спеціалізуватися - пробурмотів я, швидше собі, ніж їй.
Тому що, якщо бути зовсім чесним... Я хотів серйозно зайнятися створенням самоцвітів. Це все ще було моєю головною метою. Варп-розмови були корисними. Дуже корисні. Але вони не були моєю метою.
Я похитав головою і подивився на планшет, який залишив валятися на підлозі з тих пір, як повернувся.
— Перлина.
— Да, моя Перидот.
- Прочитай це ще раз. Я хочу переконатися, що мені не доб'єшся.
Я плюхнувся в літаюче крісло, поки Жемчуґ підняла планшет. Вона переглянула його кілька секунд, а потім почала читати вголос.
- За прямою командою Сінего Брілліанта, Перідот Фасет-TX2F7C тимчасово перекладена в Центральний Варп-Проект Імперії.
Я поморощився.
Вона продовжувала читати.
- Ваші обов'язки будуть оптимізовані головною варп-системи, яка з"єднає домашню світ, активні колонії, військові об'єкти та дослідницькі сектори.
Це змусило мене підняти брову. Це було досить серйозно. Занадто серйозно.
— Від вас також вимагається знизити споживання енергії.
— Ось це звучить вже краще, — пробурмотів я.
Перлина продовжувалась.
- У зв'язку з характером проекту ви отримаєте тимчасовий доступ до закритих об'єктів, пов"язаних із варп-енергією.
Я випрямився в кріслі. Гаразд, ось це очевидно зацікавило мене.
- І нарешті... « Перлина затримувала читання. - Час завершення проекту: двадцять років.
...
...
...
Я сидів у тиші кілька секунд. Потім я почав сміятися.
Жемчуг дивилась на мене здивовано.
— Моя Перидот?
— Двадцять лет? - Я похитав головою, все ще посміхаючись. - Для Імперії це практично завтра.
Я встав із крісла з ухмілля.
- Але для мене... — Я глянув на всі свої особисті проекти. - ... Це занадто багато часу.
І якщо все піде за планом, я закінчу набагато раніше строку.
— Так що, Перлинг... Пішли. - Сказав я, встаючи з крісла.
Перш ніж поспішити за мною, Перла розгубилась.
- Куди, Перідо?
— До центрального варпу. — Я продовжував йти не свавіллям. - І захопи мої інструменти.
Перли швидко кивнули і почали прибирати кілька моїх інструментів у свій самоцвіт. Сваркові апарати. Мини-ядра. Запасні частини. Досить спірні речі, якщо чесно. Але корисні.
Коли я вийшов зі своєї лабораторії, то оглянувся. У різних зонах комплексу чергувалися декілька кварців. Останнім часом безпека дуже зросла. Думаю, після очікуваного розбиття Розового Бриліанта вся Імперія стала надзвичайно параноїдальною.
З моєї сторони, я просто продовжував йти до варп-опружадки, яку я побудував спеціально для себе, щоб дістатися до Домашнього світу набагато швидше. Все ще було дивно використовувати те, що я створив, але це було досить приємно.
Я встав на варп-приладку разом з Жемчуг і активував зв'язок. Через хвилину нас обох телепортувало.
Коли я прибув до дому, то на цей раз повністю переконався, що нікого немає, перш ніж зробити випадкові драматичні рішення. Идеально. Ніяких діамантів у полі зору. Ще одна перемога.
Я почав іти з Жемчуґ до центрального варпу. По дорозі я помітив безліч самоцвітів, яких ніколи раніше не бачив. Я бачив аквамаринів, що пропливли повз Аквамарин. Адміністративні Спінелі, що рухалися з неймовірною швидкістю між будинками. Воєнних Опалів, які приносили масивну зброю. Яшм різних рангів. Содалитів. Хаулитів. Я навіть побачив самоцвіт, схожий на Обсідіан, який спостерігав за величезною будівлею. І інших, яких я навіть не впізнав.
Різниця була божевільною. Набагато ширше, ніж показували в серіалі.
Хоча, чесно кажучи... Мене це не дуже хвилювало.
Я продовжував йти кілька хвилин, аж поки нарешті дістався центрального варпу. І коли я побачив його... Я кілька разів моргнув.
Він виглядав точно так само, як будь-яка інша варп-оптика, тільки більш вичутний. Набагато більше і явно набагато важливіше. Навколо нього височіли масивні споруди. Символи діамантів. Давні візерунки. І забагато охорони. Два повних загони Кварців охороняли територію, а перед ними стояв Яшм.
Яшм озирнувся на мене з голови до ніг. З мого боку, я швидко віддав належне салцюю і Жемчуг пішла за моїм прикладом. Я не збирався давати їм привід зв'язуватися зі мною.
Яшм просто кивнув. Він навіть не заговорив, він просто пропустив мене. Думаю, я був недостатньо важливий для того, щоб удостоїтися розмови.
Яшм пройшов зі мною, поки ми не встали прямо перед центральним варпом. Наблизившись, він був масивним.
— Ось він, - сухо сказав він. Потім він витріщився прямо на мене. — Не облажайся.
... Це було чарівно.
Яшм повернувся на свій пост, щоб продовжувати спостереження. Можливо, вони були параноїдальні щодо потенційних бунтівників.
Я похитав головою і став на коліна перед варп-прищадкою.
— Перлина.
— Да, моя Перидот.
— Сварковий апарат.
Вона передала його мені.
- Тепер сканер.
Вона передала і це. Я швидко забрався всередину варп-структури, поки Жемчуг залишалася зовні. Її завдання зараз було простим: стежити, щоб ніхто не з'явився раптово. Якщо це був просто звичайний Самоцвіт - неважливо. Але якщо з'явиться високопоставлене обличчя ... Я б волів знати про це, перш ніж виконувати незручний вихід зсередини гігантської варп-лощадки.
Опинившись всередині, я почав перевіряти всю внутрішню структуру. Вона була значно більше звичайних варп-прищадок і набагато старше. Я завантажив технічне керівництво, і переді мною завмерло багато голограм.
Перше, що я перевірив, було головне ядро, і я швидко зіткнувся з тією ж проблемою, яка й зі своїми попередніми варпами. Ввесь тягар зосереджувався на одному ядрі. Ідіоти.
— Ну... - Пробурмотів я, починаючи його аналізувати. — Спочатку я розділю тебе.
Я планував розбити головне ядро на кілька вторинних міні-ядер. Набагато ефективніше. Набагато стабільніше. І якщо один вийде з ладу, все не вибухне. Що було досить серйозним плюсом.
Потім були збірки ессенції Бриліантів. І, чесно кажучи... Вони були безглуздо довгими. Надто багато непотрібних маршрутів. Надто багато каналів. Занадто багато процесів для чогось відносно простого. Мені потрібно було скоротити і це. Менше відстані - менше втрат, більше ефективності.
І нарешті... код.
Я витріщився на нього кілька секунд.
...
...
...
- Якого біса це? - Пробурмотів я, дивлячись на нескінченні рядки повністю захаращеного коду. Моя людська сторона мало не зазнала удару. Там були дубляючі рядки, марні команди, старі протоколи, нагромодні над новими. Це була цілковита катастрофа.
— Хто запрограмував це сміття? — Я зітхнув. — Ладно... — Я клацнув пальцями, що плавали. — Давайте це виправимо.
Тим часом... На краю варп-причинки... Жемчуґ почала нервувати.
Все більше самоцвітів збирались поблизу. Не тому, що вони були важливими, а з щирої цікавості. І це було гірше.
Кілька Перідотів почали перешіптуватись між собою.
- Як можливо, що одна Періот працює над чимось настільки важливим?
Інша схрестила руки. — Вона навіть не проіснувала так багато циклів.
Третя покосилась на Перла. - У неї є ще й Жемчуг.
Інша тихенько посміхнулася. — Как зручно.
Рубін заговорив позаду них. — Я чув, Синій Бріліант особисто звернулася до неї.
Інший відповів: « Їй пощастило.
Бісмут витріщився на варп-майстр. - Або вона вибухне до біса.
Це викликало кілька смішок у натовпі.
Перлина тримала жорстку позу, намагаючись ігнорувати їх. Але вони явно діяли їй на нерви.
- Може, вона просто улюбленка якогось високого Самоцвіта, пробурмотіла іншу Перідоту.
Від цього Жемчуґ злегка стиснула руки. Дуже злегка.
Але перш ніж хтось встиг сказати ще слово... Велика вібрація затрясла всю варп-плещадку. Светри посилилися, і кожен самоцвіт замочив.
Перли повільно посміхнулися. Тому що вона дізналася цей знак. Періот знову робила щось велике.
— Господи... Який безлад - пробурмотів я, вилазячи зсередини варп-лощанки.
Яскраве світіння все ще пульсувало по всій структурі, поки декілька систем перезавантажувалися після моїх перших змін.
Жемчуг швидко підійшла до мене. — Є зміни, моя Перидот? — Вона запитала, що підтримувала ту елегантну позу.
Не зважаючи на погляди натовпу, я продовжував говорити над своїм планшетом.
— Ага. — Я ссунув кілька голограм перед собою. — Там було безглузде число проблем. — Я продовжував друкувати. - Я оптимізував частину енерговиробляння, щоб збільшити тривалість. — Я злегка скрився. - Хоча це все ще не той рівень, якого я хочу.
Я продовжував переглядати дані.
- Ми також маємо перебудувати декілька ядер. — Я зсунув іншу голограму. — І прибрати кілька каналів есенції. - Я показав на ділянку варп-лощадки. - Там занадто багато неефективності.
Я продовжував записувати матеріали, які мені знадобляться. Тому що, врешті-решт, це була просто моя оригінальна конструкція варп-плеколони, тільки смішно більшого розміру. І більш дратує.
Жемчуґ швидко взяла планшет і почала сортувати всю паперову роботу, необхідну для пошуків поставок.
— Понято, моя Перидот.
Я неважно кивнув. Потім я підняв погляд. І нарешті помітив дещо дивне.
Занадто багато Самоцвітів дивилися на мене. Перідіот, Рубіна, кілька Бісмутів, навіть деякі кварці. Деякі з них були буквально відкриті.
Я був спантеличений. А потім я помітив дещо ще краще.
Червона Періот теж була там. Як тільки вона зустрілася зі мною поглядом, вона застигла. Вона стала неймовірно нервовою. Потім вона почала невимушено йти в інший бік. Дуже неприємно. Так неприємно, що це було майже шкода.
Інші Періот швидко зробили те саме. Дехто припускав, що працюють, в той час як інші почали базікати один з одним, ніби вони не дивилися весь цей час.
...
...
...
Якого біса...? - Пробурмотів я, знову дивлячись на варп-лощадку. Чесно кажучи, Перідот тут були такими дивними.
Два місяці по тому
Минуло два місяці. Здебільшого тому, що збір матеріалів був великим головним болем. Не через дефіцит - Імперія мала безглузді ресурси. Справжня проблема полягала в деяких високих Самоцвітах, які відповідають за твердження поставок для варп-проекту.
И да... Кілька з них я дуже добре досадив. Або ж вони заздрили. Перідот, яка безпосередньо звернула увагу Сінеґо Бріліанта, не була звичайною справою.
Так що, чисто випадково... Мої запити займали більше часу. Мої твердження були необгрунтовані. А деякі матеріали просто « вирахували ». Як зручно.
Але зрештою це не мало значення. Бо я отримав все, що мені було потрібно, так чи інакше. І після цих маленьких затримок ... Я нарешті закінчив.
Я стояв на вершині центрального варпа, запускаючи фінальні послідовності завантаження. Я вивів його з ладу на цілий день, і цього одного було достатньо, щоб дратувати половину Імперії. Прямо зараз величезна черга Самоцвітів чекала, щоб знову ним скористатися. Перидот, Рубіни, Кварці, навіть деякі Агати. І кілька Агатів виглядали так, ніби були в секунді від того, щоб накинутися на мене. Хіба вони не прекрасні.
Я закінчив налаштування останнього ядра. Я глибоко зітхнув.
— Завершено.
Я увімкнув систему.
Варп-розладка почала світитися. Я відразу відчув, як вона сполучається з безліччю точок по всій Імперії. Віддалені колонії, планети з ресурсами, військові бази, дослідницькі об'єкти. Місця, безглуздо довге. І тепер все було пов'язано набагато ефективніше.
Я посміхнувся, задовільний. Це спрацювало.
Я зістрибнув з варп-лощадки і швидко махав рукою тим, хто чекає на самоцвіта.
- Тепер можете використовувати.
Деякі з них практично побігли до неї. Що стосується мене, я просто почав йти з Жемчуг. Я не хотів затримуватися зовні занадто довго.
Коли ми йшли назад до моєї майстерні, я подивився на неї.
- Відзнач як завершений.
Перлина кивнула. — Да, моя Перидот. - І вона офіційно зареєструвала проект як виконаний.
В іншому місці Імперії... Синій Бріліант сиділа на своєму паланціні.
Перед нею стояли два Сапфіри. Обидва зробили помилку. Їхнє видіння довело до того, що критичне майбутнє не настане. Імперія не терпіла таких помилок.
— Згоден до осмодії, — сказав Синій Брілліант з цілковитою байдужістю.
Сапфіри просто опустили голови, приймаючи свою долю. Два кварца почали відводити їх.
...
...
...
Перли Блакитного Брілліанта отримали повідомлення. Вперше за довгий час на її обличчі промайнуло здивування.
— Мой Бриллиант.
Синій Брілліант ледве підняла погляд. - Що?
— Ви пам'ятаєте Перідот призначену на варпи?
Синій Бріліант повернулася до перегляду даних про проблемних колоніях. — Да.
- Перідот завершила проект.
У кімнаті запанував тиша. Врешті-решт, синій Бріліант підняла брову.
— Так скоро?
Вона щиро вірила, що цей проект займе величезну кількість часу. Фактично... Вона дала їй цю роботу як випробування. Якби вона провалилася, її б просто відправили в шахти утилізації або на іншу неповну роботу.
...
...
...
— Надзвичайно, — прошепотіла вона. - Який у неї фасет?
Її Жемчуг викликала інформацію на своєму екрані і відправила її. Синій Бріліант вивчала дані кілька секунд.
— Интересно.
Вона замовкла. Потім знову заговорила.
- Відправ їй нове завдання пізніше.
Жемчуг чекала на вказівки.
— Я хочу, щоб вона модернізувала мій паланкін.
...
Її Перлина моргнула. — Мой Бриллиант?
Синій Брілліант спокійно встала. — Але не відправляй його їй прямо зараз. — Вона почала ходити у свої особисті покої. — Пізніше.
— Мій Бріліант, я знаю її Жемчуг, слідуючи за нею.
І десь там, в Імперії... Я залишався у повному спокої. Не знаючи, що повільно потрапляю на радар одного з найнебезпечніших істот у всесвіті.
https://literna.net/uk/books/184-vsesvit-stivena-idealnii-periot