Глава 2. Присягаюся своєю кваліфікацією інструктора
За десять років до того, як я надрал дупу Володаря Демонів Педонару, був час, коли я був звичайним хлопцем.
Того фатального дня я вів гарячі дискусії зі своїми шкільними друзями. Ми сиділи навколо парти, на яку замість підручників були сміливо викладені журнали з дівчатками-вольшебницями. Однокласниці кидали косі погляди, в яких читався: « Ці ідіоти взялися за своє... - але чужі хобі заслуговують поваги. Це була досить здорова тема для обговорення серед молодих людей нашого віку.
- Я б хотів кинути навчання і відправитися в фентезійний світ... Щоб врятувати принцесу з полону влади демонів і одружитися на ній.
- Просто принцесу? Я б вирушив у захопливу подорож з багатьма барвниками різних рас.
Двоє моїх друзів сперечалися про свої вподобання. Зрештою, вони дійшли висновку, що вкрадуть жінок у інших чоловіків, наче дикуни, і зроблять гарем.
Погляди однокласниці стали ще суворішими. Тепер в їхніх очах ми були вже не просто ідіотами, а кимось гірше комах, але два товариші-мектора навіть не помітили цього.
Але не варто недооцінювати нашого друга.
- Пригоди? Що за дурня. Вас історія і наука нічому не навчили? Можна ж увесь світ захопити, якщо винайти ядерну зброю.
- Хтось з 30 балами по фізиці вже точно винаходить ядерну зброю. Не сміши. Якщо мова йде про фентезійний світ, то це повинна бути заборонена магія 10-го кола, яка стрибне все навколо одним заклинанням!
- Пфф! Магия? Це все дурниця. Ось світ бойових мистецтв це реальна тема! Ви чули про Майстри мечника?
Ось, що вони хотіли робити в фентезійному світі. Вони висловлювали одну абсурдну ідею за іншою, тому що це були лише фантазії, які ніколи не стануть реальністю.
- Кан Хан Су. А ти що скажеш?
Мені передали естафету, коли я переглядав найпопулярніші ігри в одному з журналів і підбирав вуха від друзів. Я відчув, як на мене спрямовані їхні гострі погляди. Схоже, їх напружувало, що я мовчав весь цей час.
“ Що б я зробив у сфері медицини? ”
Я раніше про це не замислювався. Дослідження Марса є реалістичнішим. Краще б запитали про будь-який реальний простір, куди можна дістатися на машині чи літаку... в крайньому випадку, на космічному кораблі. Принаймні на Марс є мізерний шанс, перш ніж помреш.
Друзі не опускали рук, а чекали на відповідь. Я вирішив відповісти просто, подолавши мізки близько трьох секунд:
- Я б...
Цього разу це стало головною темою жартів.
Це були чудові спогади перед тим, як мене викрали і перенесли у світ фентеї.
***
Ага, чудові, як же. Це було так давно, що ці спогади вже були цвільними.
А те, що я в той раз сказав...
Що поганого у винайденні туалету зі зливним бочком?
Навіть великі імператори, чудові принцеси, архімаги та майстра меча спрямовують свої справи в якусь дірку, горщик або прямо у траві. То чим ж погана моя ідея?
Гаразд, треба відкинути в сторону це жалюгідне шоу спогадів і зіткнутися з жорстокою реальністю.
Я був всередині знайомої мені кімнати. Цей клятий купол, покритий білим мармуром. Замість білого флуоресцентного світла кімнату освітлював тьмяний фіолетовий світло від ліхтарів, які висіли на стіні. На підлозі було якесь дивне зображення у формі пончика, від виду якого я мимовільно заскрегав зубами.
“ Хто викрадає героїв магічного кола... 14, НС.
Якщо висловитися правильно, то це було магічне коло перенесення через вимір. Я був у його центрі, а навколо мене стояли воїни в срібних доспеках, ніби я опинився в якійсь пастці.
Лицарі палацу. Вони були елітними військами цього світу. Ніхто з них не нервував, коли бачив мене. Ну, а як інакше? Тепер я був у шкільному тілі, яке не йшло з їхніми м'язистими тілами, як в бодібілдерів.
- Ха... хаха...
Я не міг не засміятися.
Лицарі палацу без сумніву були найелитнішими воїнами, незалежно від країни, але вже дуже довгий час ніхто не міг ось так стояти з гордо піднятою головою навпроти мене. Але тепер я зіткнувся з цією неймовірною ситуацією... Я усвідомив, що втратив всю свою силу протягом десяти років.
Мої передпліччі, які раніше були товщиною з колоди, тепер були тоншими як собачі кістки. Решта частини мого тіла були в такому ж жалюгідному стані. І зміни торкалися не тільки мого тіла.
Моє першокласне спорядження і всі предмети зникли. Час, який я вклав на їх придбання, пішов даремно...
Це не сон.
Це не Корея.
Це навіть не Земля.
Як би я не заперечував, реальність не змінилася. Але навіть сама думка про те, що треба було прийняти це, змушувала мою кров всмоктати.
Минуло 10 років. Цілих 10 років!
Якби це чиєсь чужа життя, я б сказав: "Ох, зрозуміло. Ну, що зробиш? За ці 10 років ти зробив все можливе, щоб врятувати це лайно місце, так? >> і відразу ж забув би про це. Але все змінюється, коли це стосується тебе.
Десять років це дуже довго.
Цього достатньо для того, щоб хілий хлопчина після наполегливих тренувань міг стати національним репрезентатором і всесвітньо відомим атлетом. Цього достатньо, щоб одружитися, завести дитину і встигнути його відправити до школи.
Три роки в середній школі, 3 роки у старшій 4-річному коледжі - ось і виходить 10 років. Це вся юність, після якої залишається тільки доросле життя.
10 лет.
3,650 днів.
87,600 годин.
Протягом цього довгого періоду часу я щодня намагався повернутися на Землю. Особливо в ті дні, коли мої бісові товариші зневажали мене і дивилися звисока. Мало того, що мене відправили назад у часі, так я все ще залишився в цьому проклятому фентейному світі.
Як я міг визнати цю жахливу реальність?
- Ласкаво просимо, сер Герой! - Почувся солодкий голос, який вирвав мене з роздумів.
Владином цього голосу була молода жінка в білій робі, колір якої поєднувався з оточенням.
Це обличчя я добре знав.
Вона була одним з моїх товаришів, частиною моєї темної історії. Але вона не добралася з нами до останнього боса, так як в одному із попередніх пригод під час втечі спіткнулась і опинилася похованою живцем у руїнах.
Ніколи не думав, що побачу її знову.
- Ви прийшли в себе?
- Ні.
Повернення у часі? Переастестація? Що це за жарти?
- В-ось як? Сер Герой, будь ласка, візьміть себе в руки! Я знаю, ви дуже збентежені тим, що вас покликали ось так без попередження, вірно? Це фантастика. Інше вимірювання, що відрізняється від того де був народжений Сер Герой. Дійсно, важко зрозуміти це відразу. Я почну пояснювати все поступово, крок за кроком.
Володар Демони Педонар прокинувся.
Людство в небезпеці.
Сер Герой з пророцтва був покликаний.
Будь ласка, рятуйте наш світ!
Вона могла пояснити всі чотири речення, але замість цього пустилася в довгі історії і пояснення.
Я вже знав все це, тому що повернувся назад у часі. Та що вже там, я особисто наваляв цьому самому Володарю демонів і побачив епілог. Я не був героєм-лупцем, який повернувся назад у часі через те, що на півдорозі помер десь.
- Ох, вибачаюся, я забула представитися. Я Лануль, археолог. Я отримала пророцтво під час подорожі з античних легенд і покликала Сера Героя. У стародавньому мові Лануль означає « литина 14.
Археолог Лануль. Геніальний маг, який має і гарну зовнішність, і талант.
Вона більше спеціалізувалася на магії підтримки, а не на бойовій, але, як і належить досвідченому досліднику, її фінансові можливості, здібності до виживання, витривалість і тому подібне були на висоті.
Ось тільки...
- Не посміхайся так яскраво. Це мене напружує...
- Що?
Ця сучка стояла за всім. Головний винуватець, який викрав і переніс мене в цей дикий світ. Якби у мене було хоч 1% моїх колишніх сил, я б спершу позбувся Лануль.
Що б вона не робила, це було огидно. Ось яка вона, Археолог Ланетел.
- Я кажу, щоб ти перестала прикидатися милою.
Однак слід визнати, що Бог, який вибрав Ланевель, має добрий смак. Той я в минулому... Назвемо це "1-им проходом". Отож, у першому проході я зробив жахливу помилку в тій же ситуації, що і я зараз. І ця помилка була не чим іншим... як бути зачарованою привабливістю Лануель.
На свій захист я можу сказати, що в той час у мене був період статевого дозрівання і Ланувель була дуже вродливою. Її краса настільки приголомшила мене, що навіть улюблена акторка зі колишнього світу блекла на її фоні.
Але не зараз. Лавівель була хороша, як і раніше, але я змінився. Я зайшов надто далеко, щоб знову потрапити в цю пастку.
- Але це...
- Покрадати когось, хто прекрасно жив і потім просити його про допомогу? Тобі не здається ця ситуація кумедною? Тобі не хочеться розсміятися, дивлячись на моє обличчя? Це ідіотська правда, як і твоє ім'я, Ланувель. Скажи, у тебе є передсмертне бажання?
Ланульова усмішка відразу зникла.
“ Ось інша справа..."
- Я вибачаюся... - Розчарований голосом сказала вона, стискаючись як черепаха, що намагається сховатися в панцирі.
У її очах, очевидно, було важко зрозуміти чому герой так розізлився.
Герой, який врятує світ. Це було так само природно, як гармонія між Інь та Ян. Запрошений герой бере на себе надії та мрії людей і вирушає в подорож. Усі покоління героїв саме так описано в книгах.
*дзинь*
Я почув дзвін металевих обладунків.
- Сер Герой, Його Величність чекає вас, - сказав один з лицарів палацу, що стояв поруч.
Він весь цей час чекав, поки Ланувель заткнеться?
Хоч вона розбудила пророцтво, то була тільки помічницею. Матеріальні витрати, магічні каталізатори і все інше, що допомогло у створенні магічного кола перенесення через виміри, в центрі якого я зараз стояв ... Жодне з цих заходів не було б без підтримки цілої нації. Коротше кажучи, за цим стояло все Королівство.
- Я теж його чекаю.
- Е?.
- Чого ти здивований?
- Просто...
Дурний лицар навіть не зрозумів, що я маю на увазі. Я сам винен, що чекаю надто багато від цієї груди м'язів. Треба пояснювати все, як можна простіше.
- Добре подумай. Скільки героїв у світі можуть врятувати вас від Владики демонів?
Тільки ви, - відразу ж бездумно відповів лицар.
Як він і сказав, я був єдиним героєм. Моє тіло було набагато ціннішим, ніж якісь жалюгідні королі, які постійно мінялися, наче автомобільні шини.
Цей світ закінчиться, якщо я помру.
- Тепер ти зрозумів? Скажи королю, що якщо хоче зустріти мене, то нехай перестане випробовувати моє терпіння і прийде сюди сам. Мій час дорого коштує. Якщо щось не подобається, ви можете самі вбити Володаря Демони.
Усі присутні втратили дар мови від таких неймовірних висловлювань.
“ Я не знаю, як висловити свої думки.
"Вражає: існує стара приказка. Хто скромніший, той розумніший. Склонись, Сер Герой. Ті, хто піднесено піднесеться, падатимуть нижче, коли схили стануть на висоту.
На мене лягала низка безглуздих звичаїв моралі. Навіть не ясно, чи це була лекція-- голосом або просто повідомленням. Важко було сказати, так як це було відправлено прямо мені в голову.
“Ти хто? ”
— Відвів: Спеціальні інструктори. Схоже, ви отримали оцінку F за свою особистість. Розумію, це сумно... Але не варто переживати! Саме тому я і був призначений. Я зроблю все можливе, щоб допомогти вам стати шановним героєм. Присягаюся своєю кваліфікацією інструктора.
“О, Господи......"
Професор Мораль відповідає за цей світ.