Розділ 1. Хіба це не повинен був бути епілог?
Я жив припіючi. Мої батьки були цілком здорові і відвідували тенісний клуб кожні вихідні. Я не потребував додаткових прибутків від підробки, щоб заплатити за навчання. Я був звичайною школяркою, яка насолоджувалася грою, фільмами, мангой та новвелями. Саме так було в моєму житті десять років тому.
- Через ці десять років я не можу зрозуміти... Чому саме я? Фентезійні світи повинні бути центром підтримки для інвалідів, соціальних вигнанців, свого роду Грінпіс для знедолених. Принаймні, так було в новеллах і манзі.
Ось є ті, над ким в школі знущаються, або люди, які ведуть замкнутий спосіб життя. Таких осіб заохочується жити в такому світі, матеріально й духовно підтримувати, щоб вони насолоджувалися життям і пригодами. Озираючись назад, я можу сказати, що розвиток подій у подібних історіях був дійсно жалюгідним.
Тому все це мало бути помилкою.
- Зрозумій, на Землі у мене все було відмінно. Я був досить заможною людиною, який щодня проводив час з друзями за обговоренням новел і мангі. Та я жив краще, ніж будь-який мій шкільний друг. Я міг розкидатися грошима у них на очах, в той час як вони скачували ігри з піратських торентів і задовольнялися походами на безкоштовні заходи. Для повноти картини мені тільки не вистачало більш масмазливого личика... Хоча ні, забудь. Суть в іншому. Чому хтось на зразок мене повинен був бути поставлений в один ряд з цими невдахами? Ти ж теж думаєш, що це неправильно? - Поглянув я на хлопця, який вдарив його і шукав згоди.
Вона все ще подавала ознаки життя, але я був впевнений, що ніхто з них не виживе. Якби я зараз був у Кореї, і хтось, який став свідком сцени звірського вбивства, викликав би поліцію, мене б чекали великі неприємності... Але це не Земля. У цьому світі правлять ті, хто має силу. Утопія для дикунів. Це світ, де за допомогою грубої фізичної сили ти можеш здобути багатство, славу, владу, жінок.
- Демон...
Навіть повні злоби слова мого вмираючого компаньйона не могли похитнути мене. Для мене це було не більше, ніж лай двіровий шавки.
- Називати великого героя, який знищить Володаря демонів і врятує людство, демоном? З глузду з'їхала?
Я був героєм, вибраним апостолом правосуддя. Це не я присвоїв собі такий титул. Ті, хто покликав мене в цей світ називали мене так, як їм заманеться. Вони казали, що я герой з легенд, який врятує цей світ.
- Хтось на зразок тебе не може бути героєм... Кха!
- Це твої останні слова?
Жінка, що заховалася кров’ю, вже нічого не могла сказати. Ніхто з них вже не міг зі злобою дивитися на мене. Я обернувся спиною до трупів товаришів, які валялися на холодній підлозі.
Принцеса мечника, Королева Ельфів, Мудрець, Король Наїмників.
Вони були героями, які у свій час набагато переважали мене в силі. Але зараз, через десять років після насильного заклику в цей світ, жоден з них не міг змагатися зі мною у схопі сам на один. Тому я позбувся їх. Перед самим битвою з Володарем демонів я застав їх зненацька.
- Ей, ще чого сказати хочете, якщо ви раптом живі?
Але ніхто вже не відповідав.
- Хіба ви не збиралися позбутися і від мене після вбивства Володаря демонів? Ха! Я так просто не провести!
Я став переможцем завдяки тому, що побідив у системі наших цінностей. Для моїх товаришів це був світ, де вони народилися і виросли. Якщо герой програє Владики демонів, то їхні сім’ї, друзі та улюблені стануть демонами. Вони не могли безглуздо напасти на нього.
А що щодо мене? Мені було байдуже, що станеться з цим світом. Я збирався вбити Володаря демонів і повернутися на Землю до своєї родини. Тепер на моєму шляху не було жодних перешкод.
По всьому темному коридору були розкидані кістки і плоть. Під ногами я мала густі кров’яні черевики. Тут були трупи людей, тіла монстрів і мертві демони. Хтось віддав життя за те, щоб герой сюди добрався, а хтось навпаки, аби не підпустити його до Володаря демонів.
- Г-герой! Чому?. - Почувся голос вмираючого найманця, що притулився до холодної стіни.
“Ого, хто вижив? Його звали... Нехай буде просто Найменник А 14.
Це був близький послідовник Короля Найманітіка. Я запам'ятав його як славного хлопця, який наспівував пісню навіть у найскладніших ситуаціях.
- Чому я вбив своїх товаришів? Не переживай про це. Я сам зможу розібратися з Володарем демонів. Тепер, коли я позбувся своїх набридливих напарників, я перебуваю на пікі моїх здібностей, - заспокійливим голосом відповів я Наемніку А.
Настала тиша.
- Ти навіть не збираєшся наспівувати пісню?
Я почав наспівувати мелодію собі під ніс замість Наємника А, просуваючись далі по коридору. Я безтурботно перестрибував через трупи на своєму шляху. Моя поступь була легкою, як у юної баришні, яка вийшла на прогулянку в чудовий квітковий сад. Якби не лускатний доспех, зроблений для мене Королем Драконів, я б, напевно, ширяв в повітрі.
- Хмм ~ 13, хухуху..."
У мене був чудовий настрій. Можу присягнутись, мені не було так добре навіть коли в мої обійми впала перша красуня континенту.
*БАХ*
З усієї сили я штовхнув дерев’яні двері, які загороджували мені шлях.
ХРЯСЬ, БАБАХ*
Не витримувана така удара двері розлетілася в щіпки. Напередодні мене тронний зал був таким величезним, що важко було повірити, ніби я перебуваю всередині приміщення. Але все ж дещо у цьому величезному залі відразу кидало в очі.
- Отже, ти досяг цього місця, обраний герой!
На протилежному боці залу стояв трон, прикрашений дорогоцінним камінням різних кольорів. Той, хто сидів на ньому, повільно встав, ніби привітався зі мною.
Біля його гострих вух виднілися великі роги, які зображали демонів. Але вони були більшими і гарними, ніж ті, що я бачив у тих раніше демонів. Тому мені не було важко здогадатися, хто був перед моїми очима.
- Це ти Володар Демони?
- Верно. Я - саме зло! Я Педонар! Я той, хто занурить цей світ у темряву!
Чорні міазми вирвалася з тіла Володаря демонів після того, як він представився. Побачивши цю надзвичайну демонстрацію сили, я зрозумів, що переді мною не черговий клон, яким вже втомився вбивати за ці десять років. Це справжній Володар Демони Педонар, мій квиток на Землю. Він навіть не здогадується, як я чекав цього моменту.
- Хаха! Герой, твої очі сповнені рішучості, мені це подобається! Нехай буде так! Я приймаю виклик, кинутий мені людством!
- Погоди. Перш ніж ми зіткнемося, я хочу дещо запитати. Чому ти просто чекав і спостерігав, як помирають твої підчинені?
Це було питання, яке мучило мене ці десять років. І іншого шансу його поставити у мене вже не буде.
Пан Педонар отримав відповідь. Схоже, його настрій зіпсувався.
- Просто чекав і спостерігав? Як грубо. Я завжди відправляв своїх найсильніших, щоб помститися.
- І вони загинули.
- Тоді я посилав ще сильніші підчинених.
- І вони теж загинули.
- Герой, невже ти незадоволений тим, що тобі пощастило вижити?
Він ніби докоряв мені і дивився так, наче я сказав щось дурне.
- Якби поважаний Володар демонів діяв з самого початку, був би я тут зараз?
Протягом останніх десяти років Володар демонів втратив багато чого.
План по захопленню королівства, змова про вбивство героя, вірні підпорядковані, видатний син, красиві раби, першокласний легіон демонів, спорядження найвищого класу, гори скарбів, величезні території... Загалом і не перелічити.
І кожного разу, коли він щось втрачав, я ставав сильнішим. Моїм найбільшим спонсором було не людство, а сам Володар Демони.
- Герой, ці припущення безглузді.
- Вони точно не марні...
- Ти знаєш політику демонів? Інакше помовч.
Здається, що далі вести розмову було марно. Питання, яке я хотів поставити протягом цих десяти років, так і залишиться без відповіді...
***
Кожного разу, коли я проходив пошуки стародавніх храмів, лабіринтів і руїн та інших місць, ніби спеціально підготовлених для героя, який одного дня з’явиться у цьому світі, то не мав проблем навіть без “сили дружби ” ». Я був сильний навіть без мотивації когось або щось захистити. Моєю головною метою було втекти з цього варварського світу і повернутися в нормальну земну цивілізацію. Ця мотивація була достатньою для мене.
Я терпів ці десять років. І мені не потрібно було жодних хитрощів і трюків.
- Кх! Герой, чи твоя могутня сила походить від люті через втрату своїх товаришів?
- Ні, це результат тренувань.
Про яку лють може говорити, якщо я сам їх убив? Насправді я відчував себе досить свіжо і бадьоро.
- В-ось як? У будь-якому випадку, це був відмінний бій...
Очі Володаря демонів Педонара, який програв у чесному дуелі на мечах повільно закрили.
Я чекав, ні на мить не розслабляючись.
1 секунда, 2 секунди, 5 секунд, 10 секунд...
Але мертвий Володар демонів не рухався. Ніколи не було несподіваного повороту подій, коли противник піднімається і каже: « Тепер я цілком порося! »
- Ти серйозно? Це кінець? Эй?
Нічого не порушувало тишу.
- Мда...
Десять років я старанно працював, щоб здолати Владику демонів. І все закінчилося так просто? Коли я дивився на його тіло, яке розплакалося переді мною, то дуже хотів вирубуватися.
У мене в голові з’явився список тих виродків, які занадто перебільшували можливості Володаря демонів. Але оскільки я великодушно серце, то вирішив бути милосердним і не витрачати на цей час.
- О, Бог фентезійного світу! Я здолав Володаря Демони, як і обіцяв! Будь ласка, поверни мене на Землю! - Прокричав я, піднявши погляд до небес.
Не було сенсу шкодувати про минуле. Я лише думав про те, чим займуся на Землі. Буду хорошим сином, почну зустрічатись з дівчиною, буду грати в ігри, насолоджуватися чудовими стравами, брати участь у Олімпійських іграх, відправлюся на пошуки справедливості...
Я з нетерпінням чекав повернення на Землю.
✔ Шановний Герой. Чи ця пригода була захопливою?
- Да-да. Поверніть мене на...
✔ Шлях справжнього героя справді важкий. Але коли ви знайшли багато зв’язків, які надихнули вас, то не втратили надії і продовжували вірити. Ви пізнали дружбу та любов, і після спільного дорослішання ви зрештою подолали лютого Володаря демонів. Прийміть вітання!
✔ Давайте поглянемо на ваші оцінки.
- Які ще оцінки?
Я вперше про це чув. Ніколи не сприйняла мене інтуїція, яка б’є тривогу і натякала на те, що відбувається щось дивне.
❖ Будь ласка, перевірте свій табель успішності.
✔ Ім’я: Кан Хан Су
✔ Бойова міць: S
✔ Досягнення: A-
Репутація: D+
✔ Особистість: F
« Якого біса ви знищили своїх чудових товаришів? »
- Чому вони чудові?
Мої товариші постійно втручалися в моє життя і прив’язували свої цінності. Вони знехтували правами людини, а насильство під виглядом тренувань було в порядку. Одна божевільна сука взагалі по своїй же необережності з'явилася переді мною в неглиже, і відразу ж обнажила проти мене меч.
Якби мені довелося скласти список випадків нерозсудливої і безпідставної поведінки щодо мене за останні десять років, йому б не було кінця. Так що це була справедлива помста...
✔ Ви провалили тест.
◯ Причина: Велика сила приходить і велика відповідальність. Але ваша особистість не відповідає здобутій силі. Заради порядку і миру на континенті ви повинні повернутися до першого дня тесту.
✔ Початок переаттестації.
- Повернутися? Переастестація? Це що ще за лайно?
Не важливо, що Бог має на думці, але це було неприйнятним. Знову охолоджуватися в цьому звалищі, де навіть немає туалетів? Спостерігати, як повернуться товариші, заради вбивства яких я доклав стільки зусиль?
Лише ця думка з’явилася в тілі мурашки.
Дивне світіння окутало моє тіло.
▫ Видавець молитисяме за ваш успіх!
✔ Вам дано титул “Південний Герой".
✔ Вам на допомогу призначений особливий інструктор.
- Чорт вас побрав...