-Lethallin, а що хотіла від тебе Господиня лісу? — нарешті вирішила поставити питання Ленна на другий день після виходу з руїн.
—Снять проклятье с з перевертнею. Ця історія сталася багато років тому. Охоронець одного з ельфійських кланів Затріана мав двох дітей, сина і дочку. І одного разу, коли цей клан зупинився в лісі Бресіліан люди з найближчої до стоянки села зґвалтували його дочку, а сина вбили. Але дочка покінчила з собою, коли дізналася про вагітність. — відповів, згадуючи подробиці життя ельфійського охоронця.
Це жахливо! Вони звірі! — заспівала праведний гнів ельфійки.
Думаю, якби ті люди були ще живі вона б вже мчала поскакати заслужену кару.
— Вот и Затріан так подумал. У гніві він викликав дух вовка і Господиню лісу, яку прийняв за демона. З допомогою своєї крові вони злились і наздогнили тварину, яка отримала владу. А отримався перевертень, здоровий, сильний і неймовірно лютий. Напав на те село, багатьох убив, ще більше людей заразив і вони теж стали перевертнями, загалом отримали повно. Час минув, покоління змінювалось, перші перевертні померли, а проклятня залишилося. Господиня лісу ж згодом повернула собі розум і захотіла зняти прокляття з тих, чиї предків колись заразила. - ...
—Н-но це неправильно. Не можна ж так! Чому він не покарав лише винних? Навіщо все село? яка вона наївна і добра.
— Затеріан втратив обох дітей і хотів крові. Його діти теж не були винні. Сильні часто впиваються своєю силою і владою над слабкими не розуміючи, що завжди є хтось сильніший, хто може покарати їх, а страждають постійно невинні. Це життя і воно дуже жорстоке. — відповів, сильно завантаживши Леннаю, вона понеділка вся.
Треба перевести тему.
—Лена, а как тебе Варп? Пам'ятаєш рік тому на мій острів в Тені напали? Варп був одним з тих, хто напав. - Перегнав я тему, заодно вирішив оцінити її реакцію на мого слугу.
Самого Варпа я відправив назад в Тінь за ненадійністю ще на виході з руїн.
— А чому він тобі служить? Я ніколи не чула, щоб демони служили людям. - З полюванням переключилася на нову тему ельфійка.
Ну ось, інша справа. Побудова припинила падати, а смуток почала витискати цікавість.
— У демонів немає ядра душі, і я зробив для них штучне з установкою на служіння мені. Вони фізично не можуть зрадити мене або ослухатися, для них це все одно що видавати себе. - як можна простіше став пояснювати структуру душі людини, демона та їх відмінності.
А ось і вихід з лісу. Знову привіт Ферелден, я повернувся, правда ненадовго.
***
Позаду Бресліліна я вже не міг вільно використовувати магію, а точно не на імперському тракті - торговому тракту побудованого ще в часи стародавнього Тевінтера. А то побачить хто з проїзних людей як дитина магію балується і вже в наступній найближчій селищі, що розташована вздовж торгового тракту, прийдуть пройдені дядьковки храмівники і зроблять секир-башка.
Тому я намагався проводити якомога більше часу в тіні. Прокляття Затріана, а саме те як він злив Господиню лісу і духу вовка змусила мене на думку повторити подібне, тільки з демоном. Що станеться, коли злити демонів? Але, звичайно ж, двох мені було мало і в творчому угарі я злив усіх демонів голоду. Це був 15 - метровий вид із п’ятьма рогами на голові, шкірястими крилами, фіолетовою шкірою та зубастою пащами аж до середини тулуба.
Подивився я на нього, побачив як він жрёт матерію Тені, демонів, духів, стіни мого замку і в процесі пожирання ставав сильнішим і більше, і вирішив - так ну хер! Я світ зібрався рятувати чи знищувати? І запечатав це безподобство у в'язницю-голову, благо він мене все ще слухає. Потім подумав і вирішив, що простий в'язниці маловато і зробив нову спеціально для нього. Вийшло двометрова сфера, з підключеними дев'ятьма маленькими сферами і виглядає як високотехнологічний генератор, ніж магічний артефакт. Взагалі, створення таких артефактів для мене можливо поки що тільки в Тіні, матерія сама приймає задані властивості і іноді самостійно перетворюється на цікаві дефекти, чиї принципи роботи можна вивчити та повторити у реальності. Моя теорія? Тінь - це не тільки потойбічний світ Тедаса, а й дім снів. А я можу використовувати цю інформацію, неособливо правда і тільки опосередковано, але це вже велике підмога.
В малих аспектах цієї напруженої пастки душ укладені демони святості, які своєю силою повинні впливати на Ур-Вомоча, що знаходився в центральній сфері, щоб він не хотів від них вибиратись або взагалі щось робити. Ну і ця в'язниця викачувала з нього енергію. О, а енергії він давав як п’ять демонів горді або одинадцять демонських бажань. Але на цьому мої експерименти не закінчилися.
У запасниках у мене було ще до біса демонів гніву і я вирішив спробувати посилити їх склад розуму. Адже сила демона залежить від його емоцій. Чим важче емоція, тим сильнішим є демон, наприклад гордість, що напружує гнів, а бажання похіть — це легше. Так як демон гордий, злі духи є сильнішими від демонів і охочим мати владу більше за те, що живиться тільки похоттю. Загалом я намагався розібратися в механізмі харчування через аспекти емоцій у демонів і близько двох сотень загублених демонів, пізніше зміг створити фонову службу помсти - вдосконаленого демона гніву. Він відростив ноги і хвіст, змінив сили з вогню на холод і що найважливіше, він розумний, куди розумніший за будь - який вогонь гніву. О, так, енергія Тіні демонів набагато концентрується ніж у нижчих дияволів і для їх створення потрібно витрачати пристойний об'єм сил, але вони того варті.
За допомогою демона помсти на рівні слабосилого фонової служби бажань. І загалом усіх демонів гніву, що в мене були я проабгрейдив. Тепер у мене є гідний вартовий для Оазиса.
Після того як я закінчив з демонами, то став займатися філактерією. У філактерії була душа ельфа-магага який жив ще напевно за часів Арлатана, точно сказати не можу тому що він майже нічого не пам'ятав і взагалі був напівбезумним. З тих незв'язаних образів, що вдалося з нього витягнути, виходив що ельфи билися з людьми в лісі, а потім прийшло щось і полоило всіх. Цей геній померти не хотів, тому заповнив посудину своєю кров'ю і потім переніс туди свою душу. А потім вибратися не подумав. Ось і важив століття, поки я його не забрав. Знання ельфа я скопіював, а душу спалив. Хай і сидів він в філактерії купу часу, магом був сильним та підкачав мою душу непогано. Я відчув, як легше стало чарувати і душа почала виробляти більше енергії. Треба перейти до духовної дієти.
Від цього ельфа мені дісталося знання по бойовій магії. Бойові маги надсилали чарію всередину тіла і у свою зброю, таким чином збільшували себе. Навіщо це робити, якщо пральна себе посилити легше і продуктивніше я не можу зрозуміти. Але дещо корисне було в тих знаннях, окрім вміння битися на мечах. Заклін "Покров тіні" дозволяє частково просочуватися на план Тіні ставати нематеріальним, а-ля Камуї Учіхи Обіто! Правда тут термін перебування в Тені обмежений, але я допрацював заклинання з допомогою наробок від елувіана і отримав шикарний козир. Бувши таким зайнятим часом для мене літали непомітно, а види длинного кам'яного тракту та сіл поруч з ним ще більше підсилювали одноманітність оточення, через що я і не звертав уваги на середовище і просто одного разу зрозумів що ми дісталися до мети.
З-підлітку, стукаючи зубами і гладжуючи свої плечі щоб хоч якось зігрітися скаржилася ельфійка.
Недарма ці гори назвали морозними.
Відразу після зауваження Леннаї підійшов до неї і розширив магічний, невидимий бар'єр у вигляді купола з комфортною температурою. —Трижся до мене ближче. Ми ще на землях людей і ельфів права тут як би не менше, ніж у магів. --.
Порвавши ближче, я відчула вдячність і безмовно подякувала. —Ma seranas(Спасибі) leathallin. --.
Тепер ми були в торговому містечку поблизу входу до Орзаммара. Саме місто селище було організоване з різних торговців, скупщиків, перекупників і наземних гномів що вийшли із-під землі для торгівлі з мешканцями поверхні. Гноми знеславлюють найманців, але вони торгують ними і використовують їх як головний канал використання своїх товарів на поверхні. Лицеміри.
У самому містечку нічого цікавого немає, а ось в Орзаммарі... Гноми відомі тим, що створюють найкращу зброю і обладунки у всьому Тедасі. Я хочу вивчити їх мистецтво кокції. Не ходити мені весь час з голими руками? Одного разу і зброя собі треба буде зробити. А робити треба найкраще. А щоб робити краще, треба вчитися у кращих.
-Привіт. Можна пройти в Орсоммар? — запитав у нудного сторожа перед воротами до гномья королівства.
- І що ж ти забув у нашому королівстві шкет? - з ленцією відповів питанням на питання вартового.
Мабуть нудно так стояти весь день.
— Мені цікава ваша культура. Цікаво дізнатися, як живуть найкращі ремісники в Тедасі. - З дитячого захоплення ніби невпізнаючим потеплішав народну гордість гнома.
— Ну проходьте, тільки далі общинних залів не ходіть, заборонено. Ельфійка, слідкуй за своїм шкетом. - Майже відразу втратив до нас інтерес сторожник.
Лінна вся прям зарделася і розгубилася та захотіла виправдатись. -О-он не ммою... —.
Довелося схопити Леннаю за руку і втягнути вглиб залу героїв поки вона не зітхнула зайвого і на нас не звернули непотрібної уваги.
Які ж великі! - іздивовано оглядалася на статуї гномів ельфійка поки ми проходили вздовж великого залу.
Не дивно, я теж був вражений тим що відкрився видовищем, а я десь знав що нас чекає. З обох боків залу були величезні, заввишки десять метрів і статуї гномів. І це дуже вразило мене. Здавалося гноми зараз оживуть і покажуть всім величчю гном'ячої раси. Та вже, коротинки справді найвеличніші майстри, якщо можуть створити подібне диво лише молотом і долотом.
- Це зал героїв. Тут гноми будують статуї своїх досконалих, — відповів на незадане питання.
- Завершених? - Так.
Пригадуючи все, що знаю про гномів і не поспішаючи йдучи під ручку з Леннаєю до входу в общинні зали почав пояснювати. -Гноми не вірять у Бога і в те, що після смерті йдуть до Тень. — Оскільки гноми не бачать снів і тому не входять у тінь під час сну, це може бути правдою.
— Ці гноми вважають, що прийшли з каменю і йдуть до каменя після смерті. Замість богів, гноми вшановують предків, тих хто пішов у камінь. Досконалі - це гноми, що здійснили щось дивовижне, на зразок досконалого Едукана, який очолив війська Орзаммара в той час, коли Орсаммар оточили породження темряви. Він зміг відбитися і врятувати Орзаммар та пораду деширів обрав його новим досконалим - працелюбним сином, який заснував свій дім Едукан. З того часу короля Орзаммара традиційно вибирають з дому Едукан. --
Після того як я закінчив очі Леннаї з величезним благоговінням втупилися на мене - Фесс, ти так багато знаєш! --.
— Приходить. - кию, одночасно шукаючи очима який-небудь непомітний закуток.
Знайшовши подібне безлюдне місце прикрите статуями пробрався туди і почав вирізати руну вязь під цікавим поглядом ельфійки.
Поки закінчував викреслити останні руни вирішив пояснити свої дії. - Чи розумієш Ленна, я вмію телепортуватися на величезні відстані. Але щоб під час телепортації не застрілити в камені, або скажімо, не впасти у лаву, мені потрібно точно знати куди стрибати. А для цього мені потрібні мітки. У Бресіліані в мене теж є мітки. А тепер і в Орзаммарі є мітка. - Відходить від стіни, вирізавши та полюбляючись на цю роботу.
- Це як з Елувіаном? Тому ти його вивчав? - відразу зрозуміла Ленна.
—А ты догадливая. Ладно, пойдём озираємося. Не кожен день королівства гномів бачимо. - Перевів тему і швидко заходив у відчинені ворота, з яких доносилися типові для людського ринку шум та гам.
Вийшовши з глухого кута, ми вирішили пройтися. Ці зали, в яких ми були сьогодні, — це ціле місто з будинками, торговцями та тавернами. Не дивуюся якщо десь тут і борделі є. Так, ціле місто розміром з людське королівство. Найбільше в громадських залах, особливо біля входу, було саме торгові крамниці і напевно у них можна знайти все що завгодно. Продавав тут не тільки гноми, але й люди і навіть парочка ельфів, і подивитися було на що. Звичайно, я не ювелір чи коваля, але зброя і зброю на прилавках викликали повагу, а ювелірні прикраси Ленна була просто в захопленні. Треба буде купити їй що-небудь, коли грошима обзаведуся, ну або зробити.
Так само в громадських залах були орзаммарські випробування - арена, де б'ються гноми воїни. Оскільки гноми мають репутацію переможця, то часто під час випробувань вирішуються важливі питання. Зазвичай там воюють до першої крові і заборонено вбивати. Безкоронним заборонено брати участь у війнах, бо вони не гідні на думку гномів.
О, так, касти... спільнота гномів базується на кастовій системі. У касту народжуються, в тій самій касті вмирають і не можна перейти до іншої касти. Якщо ти народився в ковальській касті, то будеш ковалем, якщо слугуватимеш у ньому. Якщо жінка вийде заміж за воїна, вона не стане воїном, а залишиться в касті слуг. Але її син інша справа. Діти вспадковують касту від батьків залежно від статі. Якщо син має батька - воїна, то він сам буде воїном, навіть якщо мати слугу. Інша справа, якщо народиться дівчинка. Якщо у дівчинки мати слуга, вона сама стане слугою. Загалом все жорстко обмежено і ієрархічно. Єдиний спосіб змінити свою касту - стати досконалим.
Вищіша каста у гномів - це касти знаті. Знати найбагатші касти і саме вони запроваджують політику гномього королівства. Знати живе в алмазних залах, де гноми не закриються і ніхто не бачить входу. Алмазні зали знаходяться вище всіх інших будівель в Орзаммарі. Там була громада « Вартових » панів, королівський палац, помести лорда та зал ради деширських ремісників.
Нижче знаті, але вище інших каст стоїть каста воїнів. Військові війська — це сила Орзаммара, і вони стримуються від породжень темряви на підходах до тінґу.
Найбільшою прошаркою суспільства гномів є касти ремісників, ковалів та шахтарських копалень. І нехай вони середній клас, але їх дуже поважають як майстрів своєї справи.
Особливиком стоїть каста слуг. Зрозуміло, що вони не заслуговують поваги й схвалення інших каст гномів.
А поза кастовою системою стоять недоторкані. Їхні обличчя позначають клеймом ще в дитинстві, щоб всі бачили хто це, і ставилися до них як до покидьків суспільства. Неприказаних не беруть на роботу, вони не мають жодних прав і влаштовують жалюгідне існування попрошах, злочинців та проституток, щоб вижити.
—... А внизу знаходиться курне місто, нетрі і місце розташування бідних та недоторканих. - закінчив імпровізовану екскурсію для Леннаї перед входом до Пильного міста.
—Бедные. Від народження приречені на... Це - сумно вимовила ельфійка.
— Так, гноми дуже вперті і категорично ставляться до своїх традицій. Але підемо, нам ще потрібно влаштуватися в лісі. - Так.
—В лесу? Хіба ми не залишимося в Орзаммарі? — запитала Ленна заходячи за мною у незручній, безлюдний тупичок.
—Нет. Ми тут лише для того, щоб поставити мітку. Без грошей в Орзаммарі нічого робити. Ви можете подорожувати стежками, але для цього вам треба готуватися. І є ще одне місце, куди я хочу заглянути. - відповів ельфійці поки відкривав портал через який видно дерева Бресіліана.
Нам треба було зайти в нього як просторий перехід, залишивши пиловий закуток між хібарою і розкопаним магазином знову абсолютно порожній та безлюдним.