Після того як Клана Літвін пішла з лісу Бресіаліан, ми теж не стали довго затримуватися. Швидко зібралися і вирушили в східну частину лісу до ще одного руїнів виявлених Леннаей у одній з її вилазок, але не сумніваюся старшим ельфам її клана про існування цих руїн безсумнівно було відомо, та тільки хто б розповів про них молодому ельфійці? Перед тим як піти з місця нашої стоянки я знищив елувіан, чи мало.
Ми переїжджали лісом як завжди: Ленна і поклаж на мені, а я — рога. Блін, куди не йдемо, все тягаю на собі, треба щось з цим робити. Якого-небудь "інвентаря" у мене немає, а тень використовувати в ролі пересувного складу як то не комільфо. Не дуже розумно марнувати купу енергії на перенесення пари комплектів одягу, невеликого запасу їжі та води в Тень. Проте, поки і так нормально.
Поки йшли слідом за різними магічними явищами, які пояснюються тим що в Бресіліані надзвичайно тонка завівка між Тенью і з’явою. І завіса це не просто термін для позначення межі між світом снів і реальністю. Завіса - це окремий простір між світом духів і світом живих. Порви завісу і через неї в світ хлинуть демони, а енергія Тіні почне впливати на все навколо, змушуючи рослини та тварин мутувати, здобуваючи різноманітні форми й особливості.
Завіса може витягнутися і розірватись після відповідних магічних маніпуляцій, або від безлічу сплесків енергії душ та від подолання цих самих душ завіси в слідстві смерті. Часто на полях кривавих боїв завіса надзвичайно тонка, а іноді й рветься, що обертається масовими підняттями мертвих і взагалі численними випадками одержимості. У Бресіліані, мабуть, колись вели битву. Завіса тут була надзвичайно тонка, а духи деколи бродять між крон дерев. Також тут зустрічаються агресивні духи та демони, які поширюються в деревах і стають своєрідними ентами.
Через тонкої Завіси в лісі по Бресіліану бродять не тільки сильвані. На шляху до стародавніх руїн ельфів, що лежать на сході лісу, ми з Леннаєю зустрічали перевертнів, духів, які ожили мерців і проникали в забруднену зубастость, роги, когтистості та агресивності. Благополучний Ленна чудовий мисливець і небезпека вирахувала на раз. І якщо тварин ми не чіпали, то решту шушеру випили на раз. Але було цікаво вивчити сильванів і стан одержимості неживого об'єкта. Думаю, що потім ми створимо големи з нижчих демонів, а не лише в тіні.
А ось перевертнів ми не чіпали. Вершені я не чіпав, а ось Ленна ледве не застрелила парочку. Еле зупинив стріли в польоті. Не те щоб мені було шкода цих бідних, хоча й пожаліти їх можна. Оборотні Бресіліана - це нащадки тих людей, яких прокляв Затріан, Хранитель одного з долійських кланів ельфів, за вбивство його сина і зґвалтування дочки. І хоча ця історія вже давно і була довгою, проклятість залишилась. Тупое проклять як по мені, хотів би помити, віддав б цих людей демонам жаху.
Відверті відведені Затріаном відрізняються від класичних обертів Тедаса. Якщо вторині - це одержимі нижчими демонами вовки, то перші - прокляті через кров люди, пов'язані з духом вовка і Господинею лісу - могутнім духом, що втілює сам Бресіліан. Ось через неї я і не хотів чіпати мохнатих. Господиня лісу до них не байдужа і хоче допомогти позбутися прокляття, так що не думаю що вона оцінить їх вбивство з позитивної сторони. Я просто відганяв їх, проявляючи жах у їхніх думках. Тих, хто все-таки нападав на камінь. Нічого, через кілька годин заклинання розсіюється і мішки з хутром знову ставали вільними та живими. Корисне все-таки заклинання, шкода руки не дісталися його розібрати більш детально, завжди були важливіші і цікаві справи.
Загалом в лісі повно всяких істот і аномалій. В одну таку ми зараз і вперлися - таємничий туман, що оточує руїни і не дає пройти до них без дозволу господині лісу
- Що таке lethallin? Щось не так? як я роблю дивні маніпуляції з завісою, що перешкодила нам.
—Цет туман. Він магічного походження. Як вийдемо, тримай мене за руку і не відпускай, можемо легко втратитися. - прийшов я до висновку що розв'язати його не зможу, але можу скористатися своїми можливостями сновидця і знайти шлях по показу лісу в Тіні, що я й зробив.
Якщо туман тут, значить Господиня лісу теж тут і вже знайшла розум. Після того як Затріан зв’язав господиню з духом вовка, та стала нерозсудливою і агресивною, в загальному — звичайним перевертнем. Вже пізніше вона повернула собі розум, як і багатьом обертам, і мабуть цей епізод вже відбувся. Це добре і погано. Добре, тому що з звіриною, а тим більше таким сильним, я не хочу битися, але доведеться. З розумними думками й договорами, все ж розумний ворог набагато небезпечніший за тварину.
Коли ми вийшли з туману, нам відкрився вид на вхід у стародавні руїни. А вони справді давні: все заросло травою, мхом і корінням дерев, але це виглядало гармонійно та створювало особливу атмосферу минулих століть.
—Elvhenan (Город нашого народу). — з благоговінням і деяким током вимовила Ленна, дивлячись на залишки ельфійської архітектури.
— Розказуєш про нього? — запитав, щоб розбити тишу.
Трохи пройшовши і збираючись із думками, долийка все ж почала розповідь. - Це не зовсім місто. Колись давно, ще до падіння Арлатана і приходу shemlen (швидше дитя/людина), ельфи були безсмертними. Але від довгого життя рано чи пізно ти втомлений і коли спогади багатьох років ставали важким тягарем найстаріші ельфи приходили сюди та занурилися в груднерея. - На цьому Ленна перервалася, щоб відстрелити черепу повставлу мерцю, що у місці з групою такої ж мертвої особи топав до нашої сторони.
Кинувши в цих бунтарів деструкцію, що знищила тіла і розволила духів мертвих у мерцях, повернувся до зруйнованої розмови. - Так що там щодо... - повернувся до Леннайє, але тут же перервався залипнувши на її дупу.
— Що це lethallin? — обернулася ельфійка зі стрілою в руках.
Мабуть підбирала свою випущену стрілу. коли я вже виросту?
— Утенери. Як щодо утенери? Що це? — запитав я неохоче відвівши погляд від Леннаї.
Я вже не пам'ятаю цього, я пригадую, що утенера пов"язана зі сном і Теню, але враховуючи те, як все в Тедасі так чи інакше зв'язане з тінню, це ні про що не говорить.
—Uthenera. Обряд, коли найстарші з ельфів входили до Тень на довгі роки. Тоді як їхні тіла залишалися в світі живих, їх душі перетинали Завісу і скинулися по мінливих шляхах завивання де їхніми провідниками були двоє синів Метал - Фалон' Дін та його брат-близнюк Діртмен.
Ага, а Мітал, Фалон' Дін і Диртамен, треба вважати, ельфійські евануриси.
Поки настав час, він заохочував до цього багато гордителів ентропії та демона. Коли я його підкорив і дізнався трохи краще, дав йому ім'я Варп і наказав у особливо епічних битвах та сильних атаках як можна пафосніше кричати "Отримуй ентропію Варпа!". Ух, відчуваю, дограюся я одного разу з такими жартами і хто-небудь із Темної четвірки зверне свій погляд на Тедас, але нічого не можу з собою вдіяти, дитинство в дупі заграло.
—Evanuris! - ...
—ВЛАДИКА! - одночасно вигукнула, що я повернувся і взяла на приціл демонів ельфійка та грохнув на коліно семиметровий монстр з розриву Завіси.
Розрив же закрився майже відразу як з нього вийшов демон.
Заспокойтеся lethallan! Він на нашому боці. Він допоможе і захистить. - встав я перед колінопоклонним демоном та поклав руку на лук Леннаї.
Взагалі, щоб прорвати завісу і витягнути такого сильного демона в звичайному стані доведеться залучити магію Крові. Але в цих руїнах Завіса так тонка, що здається тхне пальцем і вона порветься.
—Н-но він демон. Як же так, хіба... - пом'ялась ельфійка, у якої знову зламалася картина світу, спочатку підозрюваний евануріс виявився магом крові, тепер демон-захисник.
Н-так, не подумав. У всіх мешканців Тедаса вже вкоренилася думка, що демони - це запеклі вороги. Але якщо тут знаходиться умовно ворожий і неймовірно могутній дух лісу, я хочу бути у всьому зброї. Про всяк випадок.
—Лена, заспокойся. Я його підкорив, і тепер він має єдину мету в житті — служити мені. Адже так Варп? - повернувся до демона обличчям і він опустив свою рогату голову ще нижче.
—ИСНО ТАК ВЛАДИКА! Я ЖИВУ, ЩОБ СЛУЖИТИ ВАМ. - Блін, у цього буча такий гучний і ричучий голос, що навіть коли він говорить спокійно, здається, ніби кричить.
—Встань Варп. Поки ми в цих руїнах ти повинен нас охороняти. Вбивай всіх хто на нас нападе, крім перевертнів. Їх не можна вбивати чи калічити, тільки знешкодити. - віддав накази цьому, іноді надмірно ініціативному демону і вже більш впевнений у своїй безпеці увійшов під кодекси стародавньої ельфійської будівлі.
Наступних чотири години ми досліджували цей ельфійський комплекс. Лінна була мовчазною і задумливою, то й справа поглядаючи на Варпа. Варп був втіленням витривалості і невтомності ніяк не показуючи, що його хвилюють погляди ельфійки, але вони його й не турбують. А ось я вже забився по цих порожніх коридорах. Єдине, що нам дуже подобається - ми знайшли здорових павуків і одне яйце дракона. Я прикоманив собі яйце, потім кудись забудую, а ось над павуками використав ритуал магії крові, щоб згодом без проблем перетворитися на здорове арахніда. Дуже потужна бойова форма для перевертання. А ось кого ми не зустріли, так це Господиня лісу. Здається, що гордині і наш впливовий демон намагається затаїтися. І добре, мені вона не потрібна, не зараз. А ось цю срану філактерію з душею стародавнього ельфа - бойового мага, заради якої я сюди і приперся, я шукаю вже яка година. Де ця падала?
- Яка гидота. Як же низько ти впав. Ти заслуговуєш смерті і смієшся називати себе демоном гордині? Яка ганьба. За одне це тебе треба знищити. з цими словами в приміщення, де ми знаходилися, заплив 2метровий обтягнутий сірою шкірою і одягнений у дивний балахон труп, що дихає величезною магічною силою.
—Era'harel (демон-маг/ чаклунський жах). - прошепотіла різко пересохлі і стали неслухняними губами ельфійка.
І тут вже Ленна не зволікала і стріла під зав'язку наповнена праною врізалася у магічний щит одержимого замучений здригнутися.
—Варп, разберись! Якщо можливо, полоніть демона. - кинув демону, вже біжучи з підхопленою за руку ельфійкою почувши за спиною рів Варпа і те, що спонукало посміхнутися — ПОТРУВСТУЙ ЕНТРОПІЮ ВАРПА! --.
Він напав на нас, це жахливий противник. Демони, що пишалися магом, мають жахливу силу і бій між такими монстрами може нас вбити як букашок. Це в тіні я нічим не поступлюся, так що там у всьому перевищаю таких противників як демони горді, але насправді мені ще рано з ними стикаєшся і я для них на один зубок.
У якийсь момент руїни здригнулися, і по зв'язку з демоном, я відчув злу радість Варпа. Закінчив чи що? Швидко. —Стой. Ленна зупиниться. Варп переміг, Кадія впала. -
— Яка Кадія? — перевела на мене незрозумілий і злегка затравлений погляд ельфійки.
Ех, ніхто у всьому Тедасе не розуміє вахагавський гумор.
—Колдовського жаху. Він впав. Я назвав його Кадією, пішли назад. - відповів важко зітхнувши і повернувши назад разом з ельфійкою спокійним кроком відправився в сторону відгрімої битви.
Коли ми повернулися в зал, де на нас напав чаклунський жах, то застали переможеного одержимого Варпа, який росте над ним і чудову німфу, чиє тіло складається з листя та рослин.
Тож зрозуміло, чому Варп так швидко переміг і допоміг господині лісу. Мабуть напала через спини.
Зрештою демон звернув на мене увагу і відразу ж грохнувся на коліна. —ПОВИЛЬНИК. Я ПРОВАЛИВ ВАШУ ЗАДАЧУ. ДЕМОН, ВСЕЛИВШИСЬ У ТРУП РОЗВОПЛОТИЛСЯ. --.
І це б'є за його гордістю. Не вдалося виконати завдання. Звичайно, він не проситиме про допомогу, бо гордість не дозволить. Але я впевнений, що він приклав усі сили, щоб полонити одержимого. Невиконання наказу б'є по його самолюбству як би не сильніше совісті, що гризе орлеіанців ночами. Хоча так, яке у орлесіанців сумління. Але якщо б була, то гризла не слабша гордість Варпа.
—Встань Варп. Ти мене підвів, але я тебе пробачу. Підведеш ще раз... - і демонструючи повертаюся до чари.
— Я НЕ ПОВІДОМЛЯВ ВАС, СЛАДИКА! - Ще нижче вклонився демон і все ж таки піднявся ставши підноситися над мешканцями живою горою.
- Вітаю вас elvhen (ельф) і somniari. Мене називають господаркою лісу. - Привітала нас німфа тактовно дочекавшись кінця нашої з демоном розмови.
Я продовжив за неї і відразу ж перекинув її на грунт знімання проклять. —Я знаю чому ти вийшла до нас, але ні, не зараз. Збери перевертнів Бресіліана, допоможи їм контролювати їхній гнів і чекай. Коли Архідемон і Мор пробудяться в Ферельден, тоді я допоможу. Залишилося небагато. 15 років не більше. - ...
Мені не посміхається шукати клан Затріана по всьому Тедасу, а без цього ельфа закляття не зняти. Тим більше я знаю, де він буде в майбутньому і краще витрачу час більш продуктивно ніж вишукувати його клан по лісах.
- Дякую тобі somniari, чи можу я допомогти тобі? — звернулася до мене дух з дуже хорошим питанням.
—Я ищу филактерию. Суд з кров'ю в який укладена душа ельфа. Я знаю, що вона десь тут у цих руїнах.
Може бути зараз ці пошуки нарешті закінчаться?
- Підійдіть за мною. - І не чекаючи відповіді ця зелена красуня вирушила кудись вглиб коридорів.
А я і не проти йти за нею, у цієї німфи дуже соковитий, майже нічим не прикритий, задок. Так і гіпнотизує мене своїми стрибками. Десь зліва почувся ображений омок і зкосив очі побачив Леннаю, що палить спину господині ліси заздрісним поглядом. Так, ось з цим доведеться щось робити. Гаразд, це проблеми майбутнього.
Зайшовши в маленьку кімнату забиту кам'яним крошером і обломками стін Господиня зупинилася та кинула "Здесь". - І все ж нічого не кажучи пішла покатуючи своїми апетитними ягодами.
-Тут. Ленна, ми шукаємо маленьку посудину наповнену кров'ю. Знайдеш його, не чіпай, поклич мене. Варп, охороняй вхід. - роздав інструкції сам взявся до пошуку і буквально через кілька хвилин помітив інше - старий скляний судина, тільки чудом не розвалився від часу з червоною рідиною всередині, ось він милий, от ти знайшовся.
-Я знайшов філактерію. Ходімо звідси, тут нам робити більше нічого. потім з ним розберуся і поїхав на вихід.
- Куди ми підемо lethallin? — запитала Лєнна, яка з’явилася праворуч від мене.
"В Орзаммаре, - відсторонений відповів, роздумуючи над наступними кроками.