На причалі до океану, наповнений сіллю і запахом тління, з’являлися контейнери між порізами.
Чорний Танець стояв перед гвардійцями острова. Її тендітний, мініатюрний силует створював дивовижний і сюрреалістичний контраст з величезним сімдесятиметровим левіафаном за спиною. Її формальна спідниця трохи піднімалася від поривів вітру, довгі сріблясте волосся холокали по блідих щоках, але вона навіть не кліпала. Дівчинка лише спокійно і відсторонено споглядала тремтячих від страху людей своїми баґовими вертикальними зрочками.
— Я хочу знати, — неґромко вимовила вона. Її чистий дитячий голос ехолокається над пірсом. - Де цей Сато?
Ідеальна мова Драконячої країни. Бездоганна вимова.
Кожен четвертий чоловік, який залишився живим, відразу перекосився. Вони добре розуміли, звідки походить ця мова. Незважаючи на всю свою сліпу ненависть до Драконячої країни, Америки та будь-яких чужинок, яких вони звинувачували у падінні своєї батьківщини, зараз - коли ця подібна на ляльку маленька дівчинка поставила питання - первісний жах повністю випалив з їх голів весь патріотичний запал.
— Бака! — Один з молодих гвардейців, найгарячіший і імпульсивний, раптом встромив голову й люто витріщився на Чернільний Танець. На ламаному, килимному китайському він проричав по складах: « Ти... нічого... не впізнаєш... Про лорда Сато!
Він так сильно стиснув зуби, ніби був готовий попалити перед ним дівчинку.
Чорний Танець лише малював по ньому байдужим поглядом. У наступну секунду...
Трес-!
Темно-червона дуга Кривавої блискавиці без попередження зірвалася з її пальця і зі філіграною точністю вдарила прямо в кричащого!
Ні крику. Ні агонії. У той самий момент, коли електричний розряд торкнувся тіла чоловіка, цей без залишку перетворився на криваву туман! Одяг, екіпування, зброя - все це просто випарувалося, залишивши після себе лише легке багрова хмаро, яке відразу занесло морським дризом.
Гробова тиша.
Решта чотирьох застигли на місці, наче під дією чарівництва. По чолі командира великими краплями котився холодний піт. Троє інших бійців поблежали до синіви, їхні коліна ходили ходуном, а касики судомно смикали, коли вони намагалися зковтувати в’язку.
До них нарешті дійшло. Ця тендітна, неймовірно мила дівчинка перед ними, яку при першій зустрічі чисто інстинктивно прагнули захистити або забрати додому, зовсім не була людиною. Вона була демоном. Найсправедливішим демоном у людській шкірі.
Командир судорожно відкрив рот, збираючись щось сказати ...
Трес-!
Ще один спалах Кривавої блискавиці!
Другий боєць, навіть не встиг змінити вираз обличчя, повторив долю свого товариша миттєво обсипаючись багровим взгір’ям.
Чернечий Танець нехтував тим, що залишилося. Її очі були страхітливо спокійними, наче вона споглядала повзучих біля ніг мурашок.
— Швидкість реакції надто низька, — тихо констатувала вона. У її голосі не було ні краплі гніву або роздратування.
Вона просто констатувала факт. Ніби казала: « Життя не має значення навіть згадки про це ».
Третій гвардеєць — той самий хлопець, який ще хвилину тому фанатично бризкав слиною і пообіцяв знищити Америку та Змієві країну, повністю зламався. Ноги не втримали його, і він з глухим стуком впав на коліна. Його губи шалено тряслися. Він хотів сказати, що хоче дати місце лорду Сато, який просив мене просто жити...
Але в цю мить на нього з'явився шалений, оптимістично погляд командира. Він зупинив того, хто стояв на одному місці: « Молодчи! Умри, але мовчи!»
Після цього командир повернув голову і відкрито подивився на Чорний Танець. У його очах росла дика, нічим не прихована ненависть. Він відкрив рот, збираючись виплюнути прокляття, виливити всю свою жовтку і зберегти хоча б ілюзії чоловічої гідності перед неминучою смертю ...
Але Чорний Танець не збиралася давати йому цю можливість.
Трес-Бах!
Цього разу Кривава Блискавка накрила всіх трьох разів. На пірсі одночасно розбіглися три багрові квіти, які відразу злилися в одну хмару кривавого туману. Порив вітру хлестнув по бетону, і за секунду від гвардійців лорда Сато не залишилося навіть спогадів.
Від початку та до кінця обличчя Чернільного Танця залишалося абсолютно нерухомим. Вона лише мигцем глянула на розсіюється дим, а потім плавно відштовхнулася носками чобіт з землі. Її мініатюрне тіло, наче невагомне перо, змило вгору і м’яко опустилося на приховану лазурним екзоскестом голову Королеви Чужих.
— Що ж, доведеться сама шукати, — ледь чутно прошепотіла вона.
Королева Чужих, ідеально пов'язана з нею ментальними зв"язками, миттєво вважала намір своєї Господині. Її нефілімське тіло злегка припало до землі, а потім ...
БУГУМ ---!
Змієзнаки крила розмахом понад сто метрів розкрились і вдарили по повітря!
Ясний повітряний потік вибухнув у всіх напрямках, миттєво перевертаючи багатотонні контейнери на причалі і заставляючи бетонне крохво та уламки змивати в небо. Велетенське тіло Королеви Чужих було відірване від землі, і ця колосальна підйомна сила швидко знялася вгору.
Выше. Ще вище.
Сто метрів. П'ятсот метрів. Тисяча метрів.
Королева Чужиних замерла на висоті одного кілометра, по суті спустивши собою половину небосводу і відкинувши величинську чорну тінь на зруйноване місто. Чорний Танець стояла на її голові, непохитно приймаючи удари крижаного висотного вітру. Її срібне волосся шалено розвіялося, а підол мундира шумів на вітру, але сама дівчинка залишалася нерухомою, як мармурова статуя. Вона лише злегка приголомшувала багрові вертикальні зіниці, активуючи вроджену здатність.
▫ Задіяно теплузійне бачення.
Світ в її очах миттєво змінився. Зруйновані бетонні споруди, сталеві каркаси і мертві вулиці осідали в глибокий, холодний синій колір. І на фоні цієї мертво-синій порожнечі незліченна безліч точки світла - великі і маленькі, що пульсують живим, теплим червоним свічком — чітко проступили в її свідомості, наче світляки у глухому північ. Це було тепло життя. Ті, що вижили. Люди.
Погляд Чернільного Танца повільно ковзав по безмежній порожньому острові. Всі ці теплові сигнали автоматично реєструвалися, класифікувались і наносилися на внутрішню карту її розуму. Вона бачила розділені маленькі табори, що рухаються патрульні групи і...
Одну конкретну зону, де концентрація теплових точок була аномальною і неймовірно високою. Щільність цього світла в раз перевершувала будь - які інші частини. Сотні, тисячі, десятки тисяч живих джерел тепла збилися в одну суцільну масу і сяяли у її термальному зору так яскраво, ніби там бушувала лісова пожежа.
Саме там було ядро вцілілих жителів цієї країни. І саме там з ймовірністю в сто відсотків переховувався той самий лорд Сато.
Кутки губ Чернкінського Танця плавно поповзли вгору, формуючи хижу усмішку:
— Знайшла.
...
У той же час. За сотні кілометрів від узбережжя, в самому серці покинутого мегаполіса.
Величезний комплекс спортивних ігор, який колись брав участь у міжнародних матчах, тепер був перероблений на велетенське поселення для тих, хто вижив. Усі зовнішні виходи були намертво забарикадовані дерев’яними щитами, очистками вантажівок та листочками заліза. Для входу й виходу лишилися лише масивні головні ворота, які охороняли важкі патрулі.
Висотні будівлі перетворилися на оглядові вишки. На дахах постійно чергувалися годинні, але не дуже добре сканували околиці. Хтось із мутантів чи зомбі-тиранських відродок міг би наблизитися до периметра, як відразу ж піднялася б тривога. Усередині стадіону всі футбольні поля і трибуни були до відмови забиті наспех зрізаними хібарами та простими наметами. Старші, жінки, діти і поранені сиділи буквально один на одному в неймовірній тісноті.
Але чого ці нещасні люди не знали... так це те, що прямо під їхніми ногами існував зовсім інший світ.
Під спортивним комплексом велетенський підземний сектор був повністю відновлений і перетворений у таємну високотехнологічну лабораторію. Яскраві лампи холодного білого світла заливали простір, роблячи його світлим, як опівдні. Складні переплетення кабелів і труб, прецизійні прилади, величезні резервуари з датчиками тиску... і велетенська істота, що тихо перебуває всередині величезної колби заповнена зеленим поживним розчином.
Довжина цього створіння перевищувала 60 метрів. Його загальна силает повністю повторював ідеальні обтікані контури Сіного Кіта. Але те, що повністю відрізняло його від звичайного супутника океану, було вкрите щільним шаром прозорих кристалів, які сяяли найчистіших діамантах...
Розмито!
Гарячі джерела
Ранковий заряд
Чорний Танець: « Я хочу бути босом!»
Боротьба
Важке зітхання
Перетворення в форму Цзюньліня (Болівія — Володар/Монарх)
Від автора: друзі! Оголошую інтерактив. Кожен з вас може запропонувати в коментарях свій короткий сюжет, смішну сценку або міні-історію по нашому всесвіті. Я виберу варіант, який набереш найбільше лайків, і спробую за допомогою нейросетів перетворити його в повноцінний міні-комікс! Чекаю ваших ідей!
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira