Тим часом, на іншій стороні поля бою.
Рекс і Маркус з кожною секундою бори впадали у страх. Тварюка, з якою вони зійшлися обличчям до обличчя була сухим дияволом! Цей вервольф у пух і попіл гримив їх в силі, швидкості та захисту, а його бойові інстинкти грабували з божевіллям. Навіть працюючи разом і отримуючи підтримку від декількох Мисливців S-класу, вони ледве стримували позиції, невблаганно покриваючи всі нові рани.
Але набагато більше їх турбувало те, що з глибини міських кварталів крики, вибухи і безладна пальба ставали все більш щільними. Очевидно, справи у Коаліції там йшли геть погано.
— Проклятье! Нас розвели як лохів! Їх основні сили взагалі не в базі! — До Рекса нарешті доп'є масштаб катастрофи, і його серце стискалося від люті та паніки.
Він відчайдушно намагався розірвати дистанцію, щоб взяти командування на себе і виправити ситуацію, але Фенер вчепився у нього як кліщ. Було б немудро відволіктися, якби вовчі кігті пустили його на фарш. І пускай сам Рекс йшов шляхом Бойні, через що його тіло мутіло, відростив власні бойові органи, під натиском цього Вервольфа-Тирна він тримався на одних соплах.
Його голова була дуже підозрілою, адже він мав справжнього теневой лідера « Апокаліпсиса ». Справжній Мисливець SSS-ранга. Постачати їх двох і паралельно грати десятки танків Коаліції - звичайного Мисливця SS-ранга таке просто не під силу!
Маркус хмурився ще сильніше. Він помітив, що освітлення навколо стало якимось неприродним, а в рухах Рекса то й справа проскакували мікроскопічні затримки і розстеження, ніби він знаходився під впливом перешкод.
"Тот Мисливець-ілюзіоніст! Тварь з ментальним талантом, яка попустила на фальшиві сліди всю нашу армію!" Маркус не очікував, що радіус дії ворожої техніки виявиться настільки величезним. Це точно був талант рівня SS.
"Апокаліпсис" окопався куди глибше, ніж вони думали. Окрім Вільяма і Фенріра, у них в рукаві виявився ще один Мисливець з ментальним талантом SS-класу, та на додачу цей монстрозний Вервольф-Тіран.
За звичайних умов така велика ілюзія, яка пустила б і косала рядових солдатів, не вплинула б на них. Але тепер вони були зв'язані по руках і ногах. Перед обличчям Вервольфа-Тірана вони не могли дозволити собі розслабитися ні на долю секунди, і цей ментальний фон перетворився в смертельну пастку!
Маркус різко опустив очі і крізь зуби крикнув, намагаючись попередити напарника:
— Рекс! Стережися ілюзій!
Ось тільки було вже пізно.
У самий розпал запеклого розміновування ударами Рекс боковим зором раптово вловив, як силует Маркуса за його спиною дивно розбився, а кулак товариша з жахливою силою кинувся прямо до його серця!
Розум Рекса розумів, що це, мабуть, морок, але в битві не на життя, а на смерть інстинкти завжди стримують швидше думки. У його захисних рухах з'явилася та най секундна заміна і нерішучість, якої не повинно бути.
І Мисливцю рівня Фенрира цієї замінки вистачило з головою!
*Пш-к!*
Кров бризнула фонтаном!
Масивні кігті Фенріра з хитрої траєкторії обігнули впопих виставлений сокира Рекса і з хрусткою встромилися тому у праву частину живота, ледь не прошившивво!
— А-а-А- а-ак-аж-ж! — Истодозвил Рекс.
Величезний сокира випав з його ослаблених рук, а саме масивне тіло беззахисно повисло в повітрі, нанизаний на лютій лапі. Це було справді жалюгідне видовище.
— Босс! — Кілька відданих боїв з гільдії « Бойовбивць», у яких від побаченого очі налились кров'ю, без розуму рвали на виручку.
— Пішли геть! — Вільна лапа Фенрира навідмалася в повітрі, розкинувши їх як надокучливих мух.
Його темно-червоні вертикальні зіниці холодно втомилися на тлі кров'ю, що вмирає Рекса. Захоплена паща зависла, і з неї вирвався голос, ніби піднявся з глибини підземних:
- Твій шлях закінчено.
Лапа вервольфа різко зжилась!
*Хруст... Хлюп!*
Рекс - цей колись непереможний Мисливець SS-ранга, глава Гільдії « Бойбивці » і головнокомпануючої сили Коаліції - був живцем розорений на шматки прямо на місці! Його вивішені рештки і нутрощі, доки не посипалися на землю впереміши з кривавими бризками.
Коли Маркус побачив це, у нього з’явилося серце в п'ятках і бажання продовжувати бій. Він кинув короткий погляд на Фенріра, який стояв як демонічний божества, а потім на віддалені ряди Коаліції, які вже трекали по швах.
Розірвавшись на п'ятках, він витиснув зі свого серебристо-серого тіла максимальну швидкість і припустив геть, рябуючи свою шкуру в сторону околиці міста! Не варто було й копійки, трофеї, слава не коштувала цього, коли на кону стояло власне життя!
Зі смертю головнокомандувача, знищую одного топового бійців і втечум інших поки тилівські загони знищилися в пекельній пастці... Військовий дух Коаліції остаточно впав.
- Пане Рекс мертвий!
— Рятуйтесь хто може!
- Нам не перемогти! Це була пастка!
Повітря наповнилось криками, благаннями й проханнями про милість. Тих, хто залишився у Коаліції, безголові мухи кидали зброю і броню, думаючи лише про те, як втекти від цього міста-масорубки та того жахливого вервольта.
Але бойовий дух злетів до неба у « Апокаліпсиса ». Під парним керівництвом Вільяма вони почали координічно виходити з засідки, розкриваючи організоване переслідування, очищення території та прийом капітуляції.
Нарешті ранкове сонце викотилося з-за горизонту, затока бою золотим світлом. Воно освітлювало струмки крові, які проникли між руїнами техніки та блідими як попіл полонених, що покірно стояли на колінах.
Воно також освітлювало шеренгу фігур, які в якийсь момент мовчки вишикувалися на стінах бази « Апокаліпсис ».
Вільям, Фенрір, Соколінне око, Лія та інші головні фігури організації стояли мовчки. А в самому переді, біля цеглої амбразури, оперившись на перила і дивлячись вдале, замер девичий силует у чорно-червоному готичному готичний військовому мундирі. Її біле довге волосся злегка колихалося від ранкового бриза, а рубінові вертикальні зіниці безтурботно віддзеркалювали перемогу, добуту руками її підчинених.
Інк Денс відвела погляд від руїн і подивилася на сходить сонце. Її губні вузькі кути були зворушені ледь помітною усмішкою. Перша зовнішня війна "Апокаліпсиса" закінчилась перемогою. І ця перемога безумовно змусить весь світ навернути на них очі.
Вільям підійшов до неї з боку і негромко дійшов:
- Лідер, підраховуючи втрати Коаліції, склав понад чотири тисячі вбитих, близько трьох тисяч взятих у полон, інші роз'їхалися. Наші втрати - менше 200 чоловік. Що стосується втікача Маркуса... Я відправлю Фенріра в погоню трохи пізніше, щоб він спокутував свою провину.
Почувши про спокутування провини, Фенрір почервонів густо і винен у тому, що побачив ворота « Апокаліпсиса ».
Інк Денс тихо, доброзичливо хмикнув:
— Займіться зачисткою поля бою. Що до полонених... Тих, хто має гниле нутро, пустити в витрати за необхідності. Тих, хто більш-менш адекватний - прилаштовувати до справи по обставинах.
Зробивши маленький паузу, Інк Денс продовжувала:
- І ще, за Маркусом не потрібно наздоганятися. Готуйтеся до прийому гостей.
Вільям на секунду поспішав, але швидко зрозумів:
— Ви маєте на увазі... Альянс Часу?
— Так, - Інк Денс розвернулась і її військові чоботи видали чоботи паркий, дзвонить по бетону, коли вона пішла вниз сходами вежі. - Якщо вже ми навалили дрібний сошці, старійшини... Вони теж мають з'явитися.
Голос Інк Денс внісся разом з вітром, залишивши після себе тон, не терпить заперечень. І нехай ніхто з присутніх не знав звідки Лідер прозвала про переміщення Альянса Часу, новина про швидке відвідування такої грізної сили змусила всіх знову підібратися.
Врешті-решт, істинні мотиви Альянса Часових на цей раз їм як і раніше були невідомі. Але поки Лідер був з ними, нехай навіть голова Альянса зустрічається особисто — « Апокаліпсис » прийме бій без тіні страху!
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira