Екстра (7)
Відтоді як Іріта став наставником сексуальної освіти, минуло багато часу. Це сталося невдовзі після того, як дитину підстібнули вперше, оскільки було ясно, що все заплуталося, якщо його почнуть навчати ні з чого не з цього.
Рувим також погодився з ідеєю Моллі провести деякий час на його навчання. Раптове хвилювання через те, що йому захотілося молодшого брата, здавалося, давно було забуто.
Перший, за так довго, мирний вечір з Рувимом був гармонійніший, ніж будь-коли.
Після довгої перерви обличчя Ірита, який сидів за столом з батьками, також сяяло найгарячішою усмішкою. Його почуття до батька вже давно стерлися, бо він отримав на знак вибачення іграшки.
Моллі, яка досить неохоче сідала в їдальню, невдовзі повільно поклала виделку на стіл.
- Що таке, Моллі?
Коли Рувим, який не припускав нічого подібного до неї, поставив запитання, Моллі просто намагалась усміхнутися.
- О, нет. Просто сьогодні у мене немає апетиту.
- Ти не дуже добре виглядаєш.
Заспокійені чорні очі зісковзнули поглядом по Моллі.
- Тоді тобі краще не їсти занадто багато.
- Так, і правда не слід, - Кивнула вона, погоджуючись з ним.
Щойно вона відчула сильне запаморочення.
- Мамо, ти хворієш?
- Ні, все гаразд, Іріт.
Дружині треба було покакати головою і широко усміхатися. Тоді Моллі була прикрити рот, відчувши на ньому сильний приступ і нудоту.
- Уф...
Вона не витримала огидного запаху і схопилася за стіл. Вона відісула стілець.
- Мамо!
- Молли!
Здивовані тим, як вона раптово зблідла, обидва миттєво підскочили.
- Все в порядке. Не звертайте на мене уваги. Мені просто потрібно доїсти...
Закриваючи ніс і губи, Моллі закрила очі й вуха, тому їй стало важко встояти біля дверей, які було видно у проємі. Рувим відразу підбіг і обняв її, вона виглядала так, ніби от-ось впаде в непритомність.
- Докторе!
Раптове занепокоєння у мирному обідніх залі розірвалося безпорядно. Коли Рувиму вдалося втекти з залу, обнімаючи Моллі, збентежені слуги швидко потягнулися за ним.
Няня швидко спустилася в їдальню, щоб подбати про Ірита, який залишився там на самоті. Дитина не могла сказати ні слова, він плакав. Як тільки він помітив чоловіка, на якого міг би покластися, то відразу підбіг і обійняв його.
- З вами все гаразд, сер?
- Мама ж не захворіла знову?
- Все буде в порядку, сер.
Незважаючи на заспокійливі слова няні, Іріт не відповідав. Швидше, він стояв у обіймах няньча і стискав спідниці.
- Ви не будете більше їсти?
- У мене немає апетиту.
Насправді, у такій ситуації йому їжа в горло не лізла. Нянюшка кивнула і похлопала Ірита по спині.
- Тоді закінчуймо.
Ірит слабо кивнув.
Вийшовши з няньки за руку, Іріт подався до себе в кімнату. Почувши звук, що роздався поблизу Іріт просто не зміг відвести очей від його джерела.
Стук.
Він увійшов у затишну кімнату, але почувався так незручно, ніби в обідній залі зберігалася тиша. Няня запропонувала дитині пограти разом, але він відмовився.
Йому просто цього не хотілося.
- Хочете, я вам почитаю?
- Не в цій кімнаті.
- Отче, мама справді дуже хвора...
- Ірит, - Потихеньку назвав дитину на ім'я Рувим.
Моллі витрачала трохи більше часу. Раніше вона сказала, що віддасть йому ще трохи, але він просто не знав, чи зараз не настав цей час. Рувим повільно схилився і глянув на свою дитину.
- Насправді, щоб подарувати тобі брата, мама повинна народити іншу дитину.
- Ха... дитину? Як? Вона його тримає?
- Вона повинна носити дитину у себе в животі, і там вона буде знаходитися дев'ять місяців.
- У животі?
Коли Рувим побачив збентеженого Ірита, то почав підходити до нього з серйознішою проблемою.
- Ти прекрасно знаєш, що організм твоєї матері досить хрупок, Іріт.
Кивок.
Голова дитини підстригала вгору-вниз.
- Виношуючи дитину, мати повинна сама його захищати. Навіть якщо їй важко, вона не може попросити інших про допомогу, навіть батька. Тепер ти розумієш, як важко доведеться твоїй матері?
Це пояснення було лише фрагментарним, але воно також шокувало маленького Іріта.
- Мамі важко?
Мати була для Іріта всім. Вона - людина, яку він любить так сильно, оскільки стало цілком природним, що вона з ним поруч. Якщо батько був для нього як світ, мати - головна опора, яка підтримувала його.
І мати захворіла через його ж вимоги.
Ірит покусав губи, згадуючи своє дитяче бурчання кілька днів тому.
- Адже ти не збираєшся говорити таке матері тепер, чи не так?
Цього разу Ірит відповів слабким голосом.
Коли малюк, здавалося, як слід його зрозумів, Рувим нарешті, виявився задоволеним.
- Дюку, ми закінчили.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache