Фердінанд Вернер.
Наречених Арьян.
- Так, теж давно вас не бачила.
Тоді Моллі жестом сказала Ліндону відійти. Вираз обличчя Фердінанда, коли він побачив незадоволення Ліндону, став набагато щасливішим.
- Ви саме збираєтеся в цей магазин?
- Ні, чесно кажучи, я просто проходила мимо.
Слова Моллі були досить цинічні. Але вона не брехала, так як, коли вона побачила його, думка про те, щоб зупинитися, зникла в мить ока.
- Знаєте, що тут продають чудовий сорт шоколаду? За чутками, навіть герцог Лінерйо закупився саме тут.
- О да.
На відміну від Фердінанда, який, здавалося, хотів якось досягти її відповіді, Моллі була повна бажання - будь-яким способом уникнути цього. Вона не хотіла більше зв'язуватися з Арян.
- Я зараз досить зайнята. Так що я поїду. Сподіваюся, ви відмінно проведете час.
- Мені справді шкода чути, що ви, навіть коли ми просто випадково зіткнулися тут, думаєте про від'їзд. Тепер, оскільки ми тут, чому б не піти в інше місце і не поговорити?
- Ні, я дійсно зайнята. Наступного разу краще відкласти покупки.
Моллі негайно відвернулася. Як тільки вона це зробила, навіть не привітавшись як слід, він відчув себе до глибини душі ображеним.
- Добре, тоді бувай.
- Ви справді...
І тут Фердінанд, не в змозі більше стримувати злість, зловив її за руку.
- Припиніть, - Холодно сказав Ліндон, схопивши його за руку.
Погляд завжди тихих очей Ліндона став похмурим.
Моллі, захищена його аурою, теж здригнулася, але Фердінанд вже стояв з нею обличчям до потворного виразу на обличчі. Його шкіра поблезнула, а вії тремтіли, і він дивився на Ліндона, не в силах легко прийти в себе.
- Ви продовжуєте спроби схопитися своїми ручечками за щось цінне, так що давайте просто зупинимось тут. Це огидно.
- Що... Виродок!
Фердінанд, нарешті прибувши в себе і посперечався. Він сильно розгнівався на самого себе, намагаючись приховати слабкий тремтіння в пальцях, але Ліндон навіть руки не почав піднімати.
- Це не він, це лицар, який супроводжує герцога Лінеріо.
Саме в цей момент затрясся погляд Фердінанда почав ставати таким же, як і раніше. Коли прозвучало слово "рицарь", кутики його рота почали бездушно розтягуватися.
- О, лицарі.
Його голос заголосив усім слухачам негайно. Ліндон був мовчазним, як могила, але Моллі відразу почала хмуруватись.
- Чи може простий лицар, якому навіть не пошкодував титул, перешкодити мені дорогу?
- Чудово. Мені було наказано аристократами - такими, як ви, охороняти її.
- Як ти смієш!
Моллі не стерпіла, коли рука потяглася до меча на поясі. Вона відразу встала навпроти Ліндона.
- Якщо ви посмієте доторкнутись до мого лицаря, я вас не пробачу.
Фердінанд опустив очі на її ніжні руки, які тремтять.
Йому було зручніше, коли вона стала ближче до нього. Вона була помітно меншою за Лінсона, і це було якимось привілеєм.
- Ха-ха, леді Моллі. Мабуть, сталося якесь непорозуміння. Я не буду вважати за честь обначувати меч проти цього дрібного виродка.
Фердінанд звертався до неї по імені, а не за титулом.
Тому не тільки Моллі, але й Ліндана стала безжалісним виразом.
"Не можеш зупинити шлях благородної леді, тому просто називаєш її по імені?"
Ліндон, який так розлютився, став білим.
- Це просто занадто - звертатися по імені всього після пари зустрічей.
- Я прошу вибачення, якщо це прозвучало досить неприємно.
Хоча Фердінанд почувався м’яким відступом, Моллі не могла так легко розслабитись. Вона не могла добре ставитися до нього після цієї огидної балаканини.
- З якої статуї ви намагаєтеся зблизитися зі мною?
- Ми все одно будемо бачитися частіше. Думаю, що нам було б корисно бачитися в майбутньому, так би ми звикли один до одного.
- Боюся, я не збираюся цього робити.
- Моллі, ходімо.
Фердінанд наполегливо нависав над Моллі, яка вже пронесла межу і не дала йому жодних шансів. Хоча його кілька разів зупиняли, він все ще намагався приліпнути до неї, немов чіпляючись за щось.
Це сталося в той похмурий момент, коли Ліндон збирався виступити вперед.
Тоді Моллі відступила назад і спробувала заспокоїти його.
Як тільки Ліндон обнажив меч, стало очевидно, що тут залишаться руїни. Вона мала закінчити все своїми словами.
Крім того, її нинішній противник був спадкоємцем маркиза.
Несвідомим фактом було те, що за ним стояв маркер навіть якщо йому ще не дали ніякого титулу.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache