Крім того, лише кілька днів тому вона була серйозно хвора. Йому не хотілося дивитися, як вона ходить на волосинку від смерті. Саме тому він хотів, щоб вона їла більше.
- Принести чогось солодкого?
- Ні, я вже так сита...
Вона не думала, що ця метушня скоро закінчиться. Тому замість того, щоб продовжити розмову, Моллі відразу покликала Лілі і Піллі.
- Я думаю, що втрачаю апетит, тому що навколо мене нікого немає. Тому я хочу, щоб хтось розділив мою вечерю.
За словами Моллі, очі трьох присутніх були вражені.
- Але мадам. Ми всього лише слуги...
- Все буде гаразд, якщо ваша пані дозволяє, чи не так? Я не думаю, що ви троє вже пообідали, бо зовсім недавно ви доглядали за мною. Зараз мені самотньо, в той час як ми четверо голодні, тому я думаю, що для всіх вас буде краще приєднатися до мене.
Усі троє оніміли від її ніжного голосу.
- Але, звичайно, я не збираюся змушувати вас, якщо ви не хочете.
- О, нет.
Розгнівані словами Моллі, всі троє сіли у свої крісла, хоча й незручно. Вони просто не могли повірити, що тепер їдять зі своєю мадам. Потім почали обережно їсти їжу. Вони пам’ятали б цю захопливу сцену до кінця життя.
*
Завдяки трьом обідам, які виглядали неповноцінними, вони спорожніли.
Проковтнувши ліки, Моллі нарешті вирвалась з їдальні. Їй було досить некомфортно, тому що вона щойно поїла в перший раз за довгий час.
Вона хотіла прогулятися, але Піллен і Лілі знову змусили Моллі замкнутися в спальні й укрили товстою ковдрою.
- Я абсолютно впевнена, що за той час, поки я лежала хворий в ліжку, накопичилося багато роботи.
- Вам не потрібно сильно турбуватися про пана, мадам. Дворецький і пан вже сказали мені, щоб я не дозволяла вам робити нічого такого, що могло б якось погіршити ваш стан.
- Абсолютно вірно. Доктор і мені порадила бути обережним.
- Якщо ви будете безпорадні, то можете простудитися знову.
Здавалося, що люди герцога Лінерйо забули про те, як Моллі видужала.
Вони перший раз так охороняли її, і це збило з пантелику, але було зовсім непогано.
Але, звичайно, крім того, що вони тримали її всередині, навіть не дозволяючи ступати ногою за межі свого м'якого ліжка.
Зрештою, вона погодилася почитати в ліжку.
- Господар повернувся!
Плечі Моллі напружилися, коли вона почула, що Рувим уже в особняку. На її обличчі цього не було помітно, але кінчики пальців стали білими, як сніг.
Все в порядке.
Моллі поставила книжку на місце, перш ніж випростатися. Оскільки вона лежала раніше, їй довелося швидко привести в порядок волосся та спідницю.
Як тільки Рувим відкрив двері спальні, Моллі швидко підскочила на ноги. Її білі ноги м’яко ступали по ніжному килиму.
- О, ти вже тут.
Рувим спочатку нічого не сказав. Коли він пильно подивився на неї, її очі злегка розкрилися, і вона швидко опустила голову. З першого погляду можна було помітити, що вона почервоніла.
- Спочатку я піду вмиюся.
Роздратований її вітанням, він поспішно покинув кімнату. Тим не менш, він повернувся так само швидко, як і пішов, з ще вологими після миття волосся.
Одяг, який він одягав, не був призначений для прогулянок. Вона також переодяглася в зручніший одяг для зібрання. Як не дивно, він з радістю підійшов до ліжка на якій сиділа Моллі.
Після хвилинного коливання він обережно сів на ліжко.
- Я повернувся.
- Ти вже повернувся.
На щастя, він не почув її вітання. Моллі полегшено зітхнула і усміхнулась.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache